Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №632/122/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/122/26

провадження № 1-кп/632/114/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026221120000007 від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кулиничі Харківського району Харківської області, має повну загальну середню освіту, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 , вчинив незаконне поводження з бойовими припасами без передбаченого законом дозволу, за таких обставин.

Так, у грудні 2025 року( точний час та дата не встановлені) обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в лісосмузі поблизу селища Троїцьке Лозівського району Харківської області, знайшов на землі ручну осколкову гранату М-67 у зібраному стані разом з підривачем до неї М213 та 101 патрон, а саме, 96 патронів калібру 5.45x39 калібру та 5 патронів калібру 7.62х39АК.

У цей час у обвинуваченого ОСОБА_5 раптово виник умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання вищевказаних бойових припасів.

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи в порушення положень "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, підняв з землі одну ручну осколкову гранату М-67 у зібраному стані разом з підривачем до неї М213 та 101 патрон, а саме, 96 патронів калібру 5.45x39 калібру та 5 патронів калібру 7.62х39АК, придбавши вищевказані бойові припаси. Після цього, обвинувачений ОСОБА_5 , поклавши вказану гранату та патрони до кишені своїх брюк, пішов додому, здійснивши незаконне носіння бойових припасів (транспортування безпосередньо при собі). По прибуттю до домоволодіння АДРЕСА_2 , обвинувачений ОСОБА_5 сховав гранату та патрони у господарському приміщенні, яке розташоване на території вищевказаного домоволодіння, почавши незаконне зберігання вищевказаних бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Надалі, 06 січня 2026 року, у денний час (точний час не встановлено), обвинувачений ОСОБА_5 , збираючись у своїх справах до міста Златопіль Лозівського району Харківської області із господарського приміщення, що розташоване на території домоволодіння АДРЕСА_2 , взяв гранату М-67 у зібраному стані разом із підривачем до неї М213 та поклав її до кишені своєї куртки, продовживши незаконне носіння бойового припасу (транспортування безпосередньо при собі).

Цього ж дня, близько 16-45 год. обвинуваченого ОСОБА_5 було зупинено неподалік стадіону «Колос», що по вул. Спортивна в місті Златопіль Лозівського району Харківської області, на підставі частини 2 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками поліції у складі: поліцейського офіцера громади СП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , поліцейського офіцера громади СП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_7 та поліцейського офіцера громади СП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 , які здійснювали патрулювання території Златопільської громади Харківської області. Після цього обвинуваченому ОСОБА_5 було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки військово-облікових даних, на що останній погодився.

Надалі обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи разом із працівниками поліції неподалік входу до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , повідомив останніх про наявність при собі бойового припасу, а саме ручної осколкової гранати М-67 у зібраному стані разом із підривачем до неї М213, після чого, діставши її з кишені куртки, поклав на сніг. У зв`язку з цим було проведено огляд місця події, а саме відкритої ділянки місцевості неподалік адміністративної будівлі № 16, що розташована за вищезазначеної адресою, під час якого виявлено та вилучено бойовий припас - ручну осколкову гранату М-67 у зібраному стані разом із підривачем до неї М213, яку обвинувачений придбав, носів та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Також цього ж дня, у період часу з 22:30 до 23:00 год., обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи біля свого домоволодіння АДРЕСА_2 , добровільно видав бойові припаси - 101 патрон (96 патронів калібру 5,45?39 та 5 патронів калібру 7,62?39 АК), що було зафіксовано під час огляду місця події, які обвинувачений незаконно придбав, носив та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Позиція сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду (щодо дослідження доказів).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), яке викладене в обвинувальному акті, вказавши, що вчинив кримінальне правопорушення за вищевикладених обставин, повністю визнає свою вину. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що не оспорює правову кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною 1 статті 263 КК України, клопотань щодо залучення захисника не заявляв.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що в грудні 2025 року, точний час та дату не пам`ятає, перебував в лісосмузі, яка розташована неподалік селища Троїцьке Лозівського району Харківської області, де знайшов на землі ручну осколкову гранату М-67 у зібраному стані разом з підривачем до неї М213 та 101 патрон, а саме, 96 патронів калібру 5.45x39 та 5 патронів калібру 7.62х39АК. Зазначені бойові припаси він переніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції. Зокрема, 06 січня 2026 року у денний час, він збираючись у своїх справах до міста Златопіль Лозівського району Харківської області із господарського приміщення, що розташоване на території домоволодіння, де він проживає взяв гранату М-67 у зібраному стані разом із підривачем до неї М213 та поклав її до кишені своєї куртки, яку він знайшов у лісосмузі. Цього ж дня, близько 16-45 год. його зупинили працівники поліції неподалік стадіону «Колос», що по вул. Спортивна в місті Златопіль Лозівського району Харківської області для перевірки військово-облікових даних. Після цього йому запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що він погодився. Перебуваючи разом із працівниками поліції неподалік входу до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , він повідомив останніх про наявність при собі бойового припасу, а саме ручної осколкової гранати М-67 у зібраному стані разом із підривачем до неї М213, після чого, діставши її з кишені куртки, поклав на сніг. Також, він повідомив працівникам поліції, що за місцем мешкання зберігає патрони, що знайшов у лісосмузі. Зазначені патрони він видав слідчому цьго ж дня у вечері біля домоволодіння, де він мешкає.

Також обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що розумів, що знайдені ручна осколкова граната М-67 у зібраному стані разом з підривачем до неї М213 та 101 патрон ( 96 патронів калібру 5.45x39 та 5 патронів калібру 7.62х39АК) є бойовими припасами, їх не можливо придбавати, носити та зберігати, Також розумів, що для законного поводження з бойовими припасами законодавством передбачено отримання дозволів. Взяв бойові припаси для захисту, у разі вторгнення військ рф до їх села, хоча розумів, що повинен віднести до поліції.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що шкодує про вчинене, засуджує свої дії та щиро кається, запевняє, що зробив належні висновки й ніколи не повторить подібного, розуміє, що вчиняв незаконні дії. З розміром витрат на залучення експерта в сумі 14262 грн. 40 коп. погоджується.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, а також не оспорював кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною 1 статті 263 КК України, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду кримінального провадження без дослідження доказів у повному обсязі, обмежившись допитом обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст зазначених фактичних обставин, чи не мають сумнівів щодо добровільності своєї позиції, а також, на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати визнані обставини в апеляційному порядку.

Отже, у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд, визнав доцільним розгляд кримінального провадження здійснити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Визнавши покази обвинуваченого ОСОБА_5 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що останній не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у висунутому йому обвинуваченні доведеною повністю.

Отже, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною 1 статті 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до вимог статті 12 КК України вчинив тяжкий злочин.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має постійне місце проживання, не одружений, не працюючий, має повну загальну середню освіту, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, до адміністративної відповідальності протягом останніх років не притягався.

За інформацією дільничного офіцера поліції, ОСОБА_5 мав підробіток (офіційно не працював), громадський порядок не порушує, скарг від родичів щодо його поведінки не надходило. За характеристикою старости Троїцького старостинського округу, виконавчого комітету Олексіївської сільської ради, обвинувачений активної участі у громадському житті селища не бере, скарг від мешканців селища щодо порушення громадського порядку, до старостинського округу не надходило. Незакриті виконавчі провадження у стягненні коштів на користь держави та штрафів у справі про адміністративні правопорушення - відсутні. За характеристикою старости Троїцького старостинського округу виконавчого комітету Олексіївської сільської ради та характеристики від дільничного офіцера поліції, ОСОБА_5 зв`язків з кримінальними особами не підтримує.

Згідно із статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій та активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у його активних діях.

Згідно із статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Згідно із висновком досудової доповіді органу пробації та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення: ризик скоєння повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 є середнім, ризик небезпеки для суспільства є середнім. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , його спосіб життя, результати оцінки ризиків, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Отже, вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд з урахуванням наведеного, зокрема, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних, які характеризують обвинуваченого, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутності обставин, яка обтяжують покарання, доходить висновку, щодо можливості призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах визначеної законом санкції, передбаченої частиною 1 статті 263 КК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Суд зазначає, що наявні по справі обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому, враховуючи характер кримінального правопорушення та спричинені наслідки, обставини справи та особу винного, суд доходить до висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_5 відсутні правові підстави для застосування положень ст. 69 КК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування статті 75 КК України, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, відповідно до якої загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання для реального відбування або звільнити особу від покарання чи від його відбування. Метою такої форми реалізації кримінальної відповідальності є не лише кара, а насамперед виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Верховний Суд також наголосив, що зазначена діяльність суду має дискреційний характер, оскільки потребує всебічного врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, а також обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Реалізація такої дискреції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у межах якої ухвалюється рішення про можливість або неможливість застосування статті 75 КК України.

Отже, оцінюючи конкретні обставини цього кримінального правопорушення, що характеризують вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, їх характер і наслідки, а також дані про особу винного як у загальносоціальному аспекті, так і з погляду його потенційної суспільної небезпеки, суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання, доходить таких висновків.

Аналізуючи обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 263 КК України, суд зазначає, що хоча незаконне поводження з бойовими припасами є суспільно небезпечним діянням, у цьому конкретному випадку такі дії не призвели до заподіяння шкоди життю чи здоров`ю громадян. Обвинувачений не використовував бойові припаси для вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема не намагався їх збути.

Крім того, суд бере до уваги, що на час вчинення кримінального правопорушення на території України діяв правовий режим воєнного стану, зумовлений збройною агресією російської федерації. За таких умов пояснення обвинуваченого щодо зберігання бойових припасів для захисту від можливих посягань з боку збройних формувань держави-агресора мають право на існування як такі, що пояснюють його суб`єктивне сприйняття загрози, хоча самі по собі не виправдовують незаконне поводження зі бойовими припасами. Водночас зазначені обставини знижує рівень фактичної суспільної небезпеки вчиненого.

У сукупності наведені обставини дають суду достатні підстави вважати, що ізоляція обвинуваченого від суспільства не є необхідною для досягнення мети покарання. З урахуванням вищенаведеного, суд доходить переконання про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

За таких умов суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого положення статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, за умови здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, достатнього для того, щоб він довів своє виправлення.

З метою забезпечення належного контролю та превентивного впливу суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На переконання суду, таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної кримінальним законом.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке немає ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Отже враховуючи думку сторін, за відсутністю прохань заінтересованих осіб, суд вважає необхідним знищити бойові припаси, як майно, що не має ніякої цінності і не може бути використане.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерту, в сумі 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути на користь держави з ОСОБА_5 .

За відсутності клопотання сторони обвинувачення запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Встановити ОСОБА_5 іспитовий строк тривалістю 02 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта загальною сумою 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-ручну осколкову гранату М-67 у зібраному стані разом з підривачем до неї М213, 96 патронів калібру 5.45x39 та 5 патронів калібру 7.62х3 9АК - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1