Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №686/37223/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/37223/25

Провадження № 1-кп/686/669/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025243000002955 від 27 вересня 2025 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

ОСОБА_8 22 вересня 2025 року в м. Хмельницькому умисно вбив свою колишню співмешканку ОСОБА_9 за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 22 вересня 2025 року в період часу з 12 год. 36 хв. до 18 год. 52 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в приміщенні гаража № НОМЕР_3 , розташованого в блоці № НОМЕР_4 гаражного масиву «Мирний», що по проспекту Миру, 71/4 в м. Хмельницькому, в ході спільного розпивання алкогольних напоїв зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_9 , розпочав з останньою словесну суперечку, котра виникла на ґрунті ревнощів, під час якої у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .

Тоді ж ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в приміщенні вищевказаного гаража та стоячи перед потерпілою ОСОБА_9 , умисно наніс останній удар долонею своєї руки в область шиї, від якого потерпіла, втративши свідомість, впала на підлогу та померла на місці вчинення злочину.

В результаті вищеописаних протиправних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого неповного розгинального перелому правої пластинки щитоподібного хряща із темно - червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому з одночасною дією травмуючого предмету на рефлексогенну зону, що супроводжувалася рефлекторною зупинкою серцевої діяльності, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та прямий причинний зв`язок із настанням смерті ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_8 , переконавшись, що потерпіла померла, з метою приховання вчиненого ним злочину та уникнення кримінальної відповідальності загорнув труп ОСОБА_9 у ковдру, яку обгорнув поліетиленовою плівкою та зв`язав клейкою стрічкою, після чого помістив в оглядову яму підлоги гаражного боксу, прикривши її підлоговим покриттям та, замкнувши гараж, втік з місця події у невідомому напрямку.

За умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що дійсно у вищевказаний час він перебував разом зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_9 в приміщенні гаража № НОМЕР_3 , розташованого в блоці № НОМЕР_4 гаражного масиву «Мирний», що по проспекту Миру, 71/4 в м. Хмельницькому, де спільно з іншими особами розпивали алкогольний напій (горілку), а коли ті залишили гараж, у нього була суперечка з ОСОБА_9 , під час якої він зі злості наніс останній удар долонею своєї руки в область шиї, після чого потерпіла через деякий час померла. Зрозумівши це, він загорнув труп ОСОБА_9 у ковдру, після чого помістив в оглядову яму підлоги гаражного боксу та, прикривши яму підлоговим покриттям, покинув гараж. Визнав, що потерпіла ОСОБА_9 померла від нанесеного ним удару в область шиї, внаслідок чого їй було заподіяно вищевказане тяжке тілесне ушкодження. Після події до моменту затримання 02.10.2025 він спочатку переховувався, пізніше ходив по вулиці, на будівництво.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_8 показав на механізм завдання потерпілій удару, що зафіксовано у відповідному протоколі проведення цієї слідчої дії від 03.10.2025. Обвинувачений при цьому показав, що коли ОСОБА_9 впала на підлогу, то почала хрипіти та втрачати свідомість, пізніше він зрозумів, що потерпіла померла, замотав її в покривало, обмотав скотчем, поклав у мішок, який помістив в яму в гаражі.

Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відео контроль місця від 06.10.2025 в приміщенні камери ITT № 1 ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 розповів, що в ході суперечки він наніс один удар в область шиї ОСОБА_9 , від якого вона упала, вдарившись головою об бетонну підлогу. Зрозумівши, що вона мертва, він накрив її речами, які були в гаражі та пішов з місця події. При цьому на запитання співкамерника чи можна вбити людину рукою, ОСОБА_8 відповів ствердно та повідомив, що він є майстром спорту з кікбоксингу, потерпілу вдарив долонею в шию.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що її дочка ОСОБА_9 близько двох років зустрічалась з обвинуваченим ОСОБА_8 , а перед вбивством мала стосунки з іншим чоловіком. 22 вересня 2025 року близько 11 год. дочка їй телефонувала, казала, що йде додому, однак не прийшла. 26 вересня 2025 року вона заявила в поліцію про зникнення дочки, сама здійснювала її пошук. Пізніше зустріла подругу дочки ОСОБА_11 , яка повідомила, що бачила обвинуваченого ОСОБА_8 , який сказав їй, що ОСОБА_9 в ямі в гаражі. Також подруга дочки ОСОБА_12 повідомляла, що в день вбивства ОСОБА_9 ходила до ОСОБА_8 в гараж, де 01.10.2025 був виявлений її труп.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.09.2025 потерпіла ОСОБА_6 просила прийняти міри до пошуку її дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 22.09.2025 не виходила на зв`язок та не з`являлася за місцем проживання – в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.09.2025 – вказаної квартири, зафіксований факт відсутності в ній ОСОБА_9 .

Факт перебування 22 вересня 2025 року разом з потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8 в приміщенні гаража № НОМЕР_3 , розташованого в блоці № НОМЕР_4 гаражного масиву «Мирний», що по проспекту Миру, 71/4 в м. Хмельницькому, та спільного розпивання алкогольних напоїв підтвердили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 . Останній при цьому показав, що під час розпивання спиртного хтось з дівчат сказав фразу «Саша любить Аню, а Аня любить всіх», після чого ОСОБА_9 сварилась з ОСОБА_8 . Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 також вказали на сварку між потерпілою та обвинуваченим, в зв`язку із ревнощами ОСОБА_8 відносно ОСОБА_9 до якогось хлопця, ініціатором конфлікту був обвинувачений. Окрім цього свідки показали, що через деякий час вони покинули приміщення гаража, в якому залишились лише обвинувачений та потерпіла, що також підтверджується відеозаписами з камер відеоспостереження, розміщених на території гаражного масиву, та даними протоколу їх огляду від 07.11.2025.

Свідок ОСОБА_11 показала, що ввечері 22 вересня 2025 року від матері потерпілої ОСОБА_6 взнала про зникнення її дочки, після цього зустрічала обвинуваченого ОСОБА_8 , який казав, що не знає де знаходиться ОСОБА_9 .

За даними протоколу огляду місця події від 01.10.2025 в приміщенні гаража № НОМЕР_3 , розташованого в блоці № НОМЕР_4 гаражного масиву «Мирний», що по проспекту Миру, 71/4 в м. Хмельницькому, в оглядовій ямі підлоги виявлено труп ОСОБА_9 , загорнутий у ковдру, яка була обгорнута поліетиленовою плівкою та зв`язана клейкою стрічкою. Також виявлені речі, зокрема пляшки з-під напоїв, в тому числі горілки.

Відповідно до висновку імунологічної експертизи на вилученому з приміщення гаража дерев`яному аплікаторі зі змивом з поверхні лінолеумного покриття знайдена кров людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_9 .

Згідно з висновками судово-медичних, криміналістичної, гістологічної та імунологічних експертиз у ОСОБА_9 , серед інших, виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого неповного розгинального перелому правої пластинки щитоподібного хряща із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому, який міг утворитися від не менше ніж однієї прямої травмуючої дії тупого твердого предмету, який міг мати обмежену або виступаючу контактуючою поверхнею по механізму удар та міг діяти в напрямку спереду-назад і можливо дещо справа-наліво.

Через виражені гнильні зміни м`яких тканин достовірно встановити давність утворення вказаних тілесних ушкоджень в годинах, добах до настання смерті неможливо. Разом з тим, враховуючи наявність крововиливів в м`яких тканинах в проекції переломів кісток носа та щитоподібного хряща, можна говорити, що ці переломи утворилися прижиттєво. Наявність самих крововиливів в м`яких тканинах та крововиливу в проекції садна на правій передньо-боковій поверхні шиї у верхній третині теж свідчить про прижиттєвість їх виникнення.

Закритий неповний розгинальний перелом правої пластинки щитоподібного хряща із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому з одночасною дією травмуючого предмету на рефлексогенну зону, що могла супроводжуватися рефлекторною зупинкою серцевої діяльності та настанням смерті ОСОБА_9 , може мати ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, та в даному випадку може мати прямий причинний зв`язок із настанням смерті ОСОБА_9 .

Враховуючи наявність та характер закритого неповного розгинального перелому правої пластинки щитоподібного хряща із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому, який міг утворитися від не менше ніж однієї прямої травмуючої дії тупого твердого предмету, що міг мати обмежену або виступаючу контактуючою поверхнею по механізму удар та міг діяти в напрямку спереду-назад і можливо дещо справа-наліво, враховуючи близьке розташування даного перелому біля біфуркації правої сонної артерії, де знаходиться рефлексогенна зона, а саме каротидний синус, а також враховуючи вищевказану розповідь ОСОБА_8 в приміщенні камери ITT про нанесення ним удару в шию, після якого настала смерть ОСОБА_9 , не виключається можливість, що в даному випадку при нанесені удару тупим твердим предметом з обмеженою або виступаючою контактуючою поверхнею в праву бокову поверхню шиї ОСОБА_9 міг утворитися закритий неповний розгинальний перелом правої пластинки щитоподібного хряща із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому та цей же удар в цю ж ділянку шиї, де близько розташована рефлексогенна зона, а саме каротидний синус, через дію на рефлексогенну зону, міг спричинити рефлектору зупинку серцевої діяльності та настання смерті ОСОБА_9 .

Враховуючи наявність, характер та локалізацію садна на правій передньо-боковій поверхні шиї у верхній третині на рівні верхнього краю щитоподібного хряща розмірами близько 6x0,4 см із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах правої передньо-бокової поверхні шиї у верхній третині розмірами 7x0,7 см, можна говорити, що вони утворилися не від легкої ковзної дії тупого твердого предмету, а з більшою ймовірністю від стискаючої травмуючої дії тупого твердого предмету чи щільно-еластичного предмету, з ймовірною шириною його контактної частини не більше ніж 4,5 мм, що не залишає на шкірі слідів солей 3-х валентного заліза, з подальшим ковзанням.

Після заподіяння удару в шию потерпілої ОСОБА_9 , від якого утворився закритий неповний розгинальний перелом правої пластинки щитоподібного хряща із темно-червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому та який міг спричинити дію на ділянку біфуркації правої сонної артерії, де знаходиться рефлексогенна зона, а саме каротидний синус, що могло супроводжуватися рефлекторною зупинкою серцевої діяльності, потерпіла мала б втратити свідомість та вже не могла здійснювати будь-які активні рухи.

Враховуючи виражені гнильні зміни м`яких тканин та внутрішніх органів трупа ОСОБА_9 , оцінити концентрацію етилового алкоголю в крові за ступенем алкогольного сп`яніння в даному випадку неможливо, оскільки при гнитті додатково відбувається утворення ендогенного спирту. За встановленими даними можна лише говорити, що до смерті ОСОБА_9 вживала алкогольні напої, однак встановити в якому ступені алкогольного сп`яніння вона могла перебувати на момент смерті неможливо.

Через виражені гнильні зміни м`яких тканин та внутрішніх органів достовірно встановити причину смерті ОСОБА_9 не представляється можливим. Однак, враховуючи вищевикладене, комісія експертів дійшла висновку, що причиною смерті ОСОБА_9 могла бути рефлекторна зупинка серцевої діяльності внаслідок удару, нанесеного в шию потерпілої біля біфуркації правої сонної артерії, де знаходиться рефлексогенна зона, а саме каротидний синус, від якого також утворився закритий неповний розгинальний перелом правої пластинки щитоподібного хряща.

Враховуючи характер трупних змін, з урахуванням того, що тіло зберігалося в гаражі приблизно в кінці вересня, можна говорити, що від моменту смерті ОСОБА_9 до початку судово-медичної експертизи трупа 01.10.2025 могло пройти не менше 8-14 діб. Однак через виражені гнильні зміни достовірно встановити день та час настання смерті ОСОБА_9 не представляється можливим.

Як роз`яснила експерт ОСОБА_15 смерть ОСОБА_9 могла настати від нанесеного їй удару долонею руки (твердою її частиною) в область шиї за механізмом, який продемонстрував в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , та спричиненням від цього удару тілесного ушкодження у вигляді закритого неповного розгинального перелому правої пластинки щитоподібного хряща із темно - червоним крововиливом в м`яких тканинах передньої поверхні гортані справа в проекції перелому з одночасною дією травмуючого предмету на рефлексогенну зону, що супроводжувалася рефлекторною зупинкою серцевої діяльності. Методом виключення можна стверджувати, що від нанесеного в праву бокову поверхню шиї ОСОБА_9 удару утворилося вищевказане тілесне ушкодження, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та в цьому випадку має прямий причинний зв`язок із смертю ОСОБА_9 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також експерт роз`яснила, що смерть ОСОБА_9 настала раптово (не більше ніж через 5-6 хв.) після заподіяння вищевказаного тілесного ушкодження, при цьому можливість врятувати її життя залишалась шляхом надання невідкладної медичної допомоги, в тому числі прямого масажу серця.

Встановлені судом обставини підтверджуються також: даними протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_16 02 жовтня 2025 року, тобто після виявлення трупа ОСОБА_9 ; речовими доказами, зокрема, вилученими з місця події скляною пляшкою з-під горілки, поліетиленовим пакетом із залишками скотчу, прозорою поліетиленовою плівкою із обличчя і шиї трупа, одягом, в який він був одягнений, змивами крові потерпілої.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 згідно з пред`явленим обвинуваченням в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_10 суд враховує правові позиції Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи» № 2 від 07.02.2003, з яких слідує, що питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має (п. 22).

Аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_8 при скоєнні злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та враховує спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого та потерпілої, що передувала події, їхні стосунки, ставлення обвинуваченого до наслідків злочину і приходить до переконання про наявність у ОСОБА_8 умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_10 на ґрунті ревнощів, оскільки будучи фізично сильним, майстром спорту з кікбоксингу, наносячи останній цілеспрямований удар в життєво важливий орган (в область шиї), обвинувачений не міг не розуміти особливо небезпечний характер таких дій і їх можливі наслідки у вигляді смерті потерпілої. Поведінка ж обвинуваченого одразу після вчинення злочину, а саме не вжиття заходів для надання допомоги потерпілій, ретельне приховання трупа, втеча з місця події, переховування протягом тривалого часу до моменту затримання, очевидно підтверджує його небажання запобігти таким негативним наслідкам.

Такий висновок суду повністю підтверджується вищевказаними, дослідженими судом доказами, зокрема: показаннями самого обвинуваченого, який підтвердив факт завдання ОСОБА_9 удару зі злості в область шиї; даними протоколу огляду місця події про виявлення потерпілої в оглядовій ямі гаража з переломом щитоподібного хряща, будучи при цьому загорнутою у ковдру, обгорнутою поліетиленовою плівкою та зв`язаною клейкою стрічкою; висновками судових експертів, зокрема щодо характеру та локалізації несумісних із життям заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень; даними протоколу за результатами проведення НСРД – аудіо-, відео контроль приміщення камери ITT, де ОСОБА_8 на запитання співкамерника чи можна вбити людину рукою, відповів ствердно та повідомив, що він є майстром спорту з кікбоксингу, підтвердженням чого також є посвідчення № 446, які в сукупності з показаннями обвинуваченого про наявність у нього перед вчиненням злочину конфлікту з потерпілою, про механізм завдання останній удару та його поведінку одразу після вчинення злочину, як то приховування слідів вчинення злочину, втеча з місця події, не вжиття заходів для надання допомоги потерпілій, на переконання суду беззаперечно свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_8 саме на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_9 .

Обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_9 та бажав її настання, тобто діяв з прямим умислом.

Не змінює такого висновку суду та не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого твердження захисника про те, що ОСОБА_8 не вчиняв жодних підготовчих дій для вчинення злочину, як то заманювання потерпілої в гараж, готування знаряддя вбивства та засоби для вивезення трупа, позаяк умисел обвинуваченого на вбивство ОСОБА_9 виник в процесі конфлікту з останньою, а після її вбивства він діяв виважено, приховуючи в обраний спосіб вчинений злочин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Будь-яких об`єктивних доказів про дійсні наміри ОСОБА_8 врятувати потерпілій життя, про що останній показав суду, не встановлено. Твердження останнього про те, що потерпіла до настання смерті була живою близько 40 хвилин, він намагався робити їй масаж серця та штучне дихання суд визнає неправдивими, оскільки вони спростовуються даними висновку комісійної судово-медичної експертизи та роз`ясненнями експерта, згідно з якими смерть ОСОБА_9 настала раптово після заподіяння вищевказаного тілесного ушкодження, при цьому після удару в шию, від якого утворилося тілесне ушкодження, що потягло смерть, потерпіла мала б втратити свідомість. Заява ж обвинуваченого про те, що швидку медичну допомогу він не викликав та заховав тіло потерпілої через страх бути звинуваченим у її вбивстві, з огляду на холоднокровність його дій щодо ретельного приховання трупа та подальшої поведінки аж до моменту затримання, суд розцінює як спосіб захисту та намір уникнення відповідальності за фактично вчинене.

Що ж стосується тверджень захисника та обвинуваченого про відсутність в ОСОБА_8 умислу на вбивство, а захисника, крім того, про вбивство обвинуваченим потерпілої з необережності та при перевищенні меж необхідної оборони, то такі доводи, з огляду на досліджені судом докази, суд розцінює як необґрунтовані, безпідставні, очевидно висловлені з метою ухилення обвинуваченою від відповідальності за фактично вчинене, а тому відхиляє їх. Ці доводи сторони захисту повністю спростовуються дослідженими доказами, які є послідовними, логічними, переконливими та узгоджуються між собою, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів.

Так, з показань обвинуваченого видно, що під час сварки потерпіла розмахувала перед ним металевою трубою, при цьому жодних активних дій для її застосування не вчиняла, вказаний предмет він вибив з її руки та відповідно його не було у потерпілої перед завданням їй удару в область шиї. Тобто суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої не було, а відтак не було і предмету захисту. Незважаючи на це, ОСОБА_8 , маючи реальну можливість уникнути продовження конфлікту, завдав цілеспрямований удар в область життєво-важливого органу потерпілої, що призвело до її смерті.

Наведене свідчить про відсутність суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої, що повинен був та міг в обставинах, що склалися, усвідомлювати обвинувачений, а відтак він в стані необхідної оборони не перебував. Поведінка ж обвинуваченого одразу після вчинення злочину, про що зазначено вище, на переконання суду беззаперечно свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_8 саме на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_9 . До того ж версію про самооборону обвинувачений висловив по мірі з`язування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, при цьому під час слідчого експерименту вказував про наявність у потерпілої «якогось предмета», а перебуваючи в приміщення камери ITT повідомляв, що потерпіла була з ножем, що свідчить про неправдивість цієї версії.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному вбивстві – умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_10 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з висновком стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи № 754 від 19.12.2018 ОСОБА_8 хронічно протікаючим душевним захворюванням (психічним захворюванням), недоумством на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не страждав, виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, виявляє такі й на теперішній час. На момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення час ОСОБА_8 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може усвідомлювати свої дії та керувати ними й на теперішній час. В період вчинення злочину в стані фізіологічного афекту, патологічного сп`яніння, фрустрації, психологічного стресу, тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу, крім вищевказаного, не знаходився. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи такі висновки експертів, суд визнає їх науково обґрунтованими і достатньо аргументованими, такими, що відповідають об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому, погоджуючись з цими висновками, суд визнає ОСОБА_8 осудним і відповідальним за фактично скоєне.

При призначенні покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив особливо тяжкий умисний насильницький злочин, який визначається найвищим, винятковим ступенем небезпечності для суспільства, який спричинив тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_9 , при цьому своєї вини фактично не визнав та у скоєному не розкаявся, жодних заходів на відшкодування завданої потерпілим (матері та двом малолітнім дітям ОСОБА_9 ) шкоди не вживав. Більше того, обвинувачений вчинив цей злочин в стані алкогольного сп`яніння, що покарання йому обтяжує.

Вказані обставини характеризують ОСОБА_8 як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність.

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_8 , не встановлено.

Суд не визнає в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (про що зазначено в обвинувальному акті), оскільки в силу п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, осуд своєї злочинної поведінки. Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Таких обставин в ході судового розгляду не встановлено, а заяви ОСОБА_8 про його розкаяння з приводу скоєного, з огляду на часткове визнання фактичних обставин вчиненого злочину під тиском досліджених під час судового розгляду доказів, суд розцінює як не щирі і зроблені з єдиною метою – пом`якшити покарання за фактично вчинене.

Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та його наслідки, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку до та після вчинення злочину, позицію прокурора та потерпілих щодо призначення покарання і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України більше мінімального розміру, а саме десять років позбавлення волі, про що також заявив прокурор.

На переконання суду саме таке покарання у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення ОСОБА_8 більш м`якого покарання, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який своєї вини не визнав та у вчиненому не розкаявся, а також положення ст. 65 КК України, немає. Разом з тим, заяву потерпілої ОСОБА_6 про необхідність призначення обвинуваченому покарання у максимальному розмірі, з врахування всіх обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, суд розцінює як недостатньо обґрунтованою та в більшій мірі емоційною.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили за клопотанням прокурора слід залишити у виді тримання під вартою, адже ОСОБА_8 засуджується до позбавлення волі на тривалий строк. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також досліджені судом докази, суд приходить до переконання, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ухилятиметься від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» ОСОБА_8 у строк покарання слід зарахувати час його попереднього ув`язнення з 02.10.2025 (дня затримання) до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 (матері загиблої) до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 25 221 грн. 40 коп. та моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн., а також цивільні позови потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (дітей загиблої) до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди в розмірі по 10 000 000 грн. на користь кожного підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Розмір заподіяної ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 25 221 грн. 40 коп. (витрати, понесені нею на поховання дочки ОСОБА_9 ) підтверджено документально: відомостями свідоцтв про народження та смерть ОСОБА_9 ; договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 128992 від 04.10.2025 та фіскальним чеком від 02.10.2025 на оплату в сумі 2211 грн. 40 коп.; видатковою накладною № 2547 від 02.10.2025 та фіскальним чеком від 06.10.2025 на оплату в сумі 23010 грн., і у відповідності до ст.ст. 22, 1166, 1201 ЦК України підлягає відшкодуванню їй особою, що заподіяла цю шкоду, тобто обвинуваченим ОСОБА_8 .

У зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого потерпілим заподіяно і моральну шкоду, оскільки вони перенесли сильні душевні страждання, що також значно змінило звичний спосіб їх життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Втрата потерпілими близької людини має безтерміновий та невідновлюваний характер, а факт смерті за вищевказаних обставин викликає особливі глибокі та болісні страждання, які природні для втрати матір`ю своєї дитини та втрати дітьми своєї матері.

На думку суду, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали, понесених потерпілими моральних страждань, суті та меж заявлених позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір цього відшкодування слід визначити в сумі по 500 000 грн. на користь кожного потерпілого. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром є адекватною спричиненій шкоді і компенсує понесені моральні втрати.

В силу ст.ст. 23, 1167 ЦК України вказаний розмір завданої моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: скляні пляшки та стопки, жестяну банку, недопалок, порожню пачку з-під цигарок, порожню бабину з-під скотчу, поліетиленовий пакет із залишками скотчу, прозору поліетиленову плівку із обличчя і шиї трупа, зразки букального епітелію, зрізи з нігтів рук, мазок, зразки волосся трупа, одяг, в який був одягнений труп, змиви, зразки крові, полімерні стрічки із обмотаного покривала, застібку із спального мішку, лінолеум, провід – слід знищити, а накладений на них ухвалою слідчого судді від 02 жовтня 2025 року (справа № 686/28355/25) арешт, у якому відпала потреба, в порядку ст. 174 КПК України скасувати.

Згідно зі ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а також на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Документально підтверджені прокурором процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 2674 грн. 20 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового розгляду не оспорюються. Підстав же для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_6 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката немає, позаяк останньою документально не підтверджено факт здійснення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання час його попереднього ув`язнення з 02.10.2025 до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 25 221 грн. 40 коп., моральної шкоди 500 000 грн., а всього 525 221 грн. 40 коп. (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті двадцять одну гривню сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_17 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_18 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілих відмовити.

Речові докази: скляні пляшки та стопки, жестяну банку, недопалок, порожню пачку з-під цигарок, порожню бабину з-під скотчу, поліетиленовий пакет із залишками скотчу, прозору поліетиленову плівку із обличчя і шиї трупа, зразки букального епітелію, зрізи з нігтів рук, мазок, зразки волосся трупа, одяг, в який був одягнений труп, змиви, зразки крові, полімерні стрічки із обмотаного покривала, застібку із спального мішку, лінолеум, провід (квитанції №№ 847, 899) – знищити.

Накладений на речові докази ухвалою слідчого судді від 02 жовтня 2025 року (справа № 686/28355/25) арешт – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 2674 грн. 20 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий – суддя

судді: