Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №686/3212/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3212/25

Провадження № 2/686/2790/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Савченко О.В.

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки,

встановив:

В лютому 2025 року ОСОБА_5 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки, в обґрунтування якого вказала, що позивачці на праві власності належить 3/4 часток у житловому будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502518768101, та 2/3 часток у земельній ділянці площею 0,0074 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 960439768101. Відповідачі є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки і станом на момент подання цієї позовної заяви відповідачі проживають за адресами, які є відмінними від місцезнаходження спірних житлового будинку та земельної ділянки. З огляду на те, що між сторонами відсутні будь-які родинні відносини, останні перебувають в неприязних стосунках, що виключає можливість спільного проживання в одному будинку незначної площі й спільного користування загальною площею будинку, та враховуючи факт відсутності змоги здійснити поділ спільної майна на окремі об`єкти нерухомості з дотриманням вимог державних будівельних норм України, з метою забезпечення інтересів кожної із сторін, позивач вважає звернулась до суду із заявою про припинення за відповідачами права власності на їх частки у спірному майні та визнання за позивачем права власності на відповідну частку у будинку та земельній ділянці.

Ухвалою суду від 18.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

04.03.2025 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, де вказав, що з 1987 року зареєстрований у вказаному будинку, іншого житла не має, припинення права на частку в житловому будинку та земельній ділянці завдасть відповідачу істотної шкоди, оскільки іншого житла не має і за станом здоров`я потребує лікування, просить в позові відмовити.

07.03.2025 відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позов, де вказав, що припинення права власності призведе до порушення його законних інтересів, погіршення умов життя та професійної діяльності, а також створить перешкоди для виконання його обов`язків як медичного працівника, що у підсумку матиме негативні наслідки, просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 21.03.2025 у справі призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026, головуючим суддею визначена суддя Заворотна О.Л.

Ухвалою суду від 19.01.2026 справу прийнято до провадження зі стадії підготовчого провадження, поновлено провадження у справі.

30.01.2026 представник позивача подала заяву про зміну предмету позову, заміну відповідача.

Ухвалою суду від 11.03.2026 заява про зміну предмету позов прийнята до розгляду, відповідача ОСОБА_6 замінено на відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.03.2026 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_5 на праві власності належить 3/4 часток у житловому будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502518768101, та 2/3 часток у земельній ділянці площею 0,0074 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 960439768101, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 293543902 від 31.12.2021 та № 313612448 від 28.10.2022 відповідно.

ОСОБА_2 на праві власності належить 1/6 частина земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 10.02.2025, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Дембіцькою І.М., зареєстр. в реєстрі за № 165, та 1/12 частина земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2023 справа № 686/199/23.

ОСОБА_4 на праві власності належить 1/12 частин земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 09.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстр. в реєстрі за № 4005.

ОСОБА_2 на праві власності належить 1/8 частина житлового будинку, загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 68/5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 10.02.2025, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Дембіцькою І.М., зареєстр. в реєстрі за № 165, та 1/16 частина житлового будинку, загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 68/5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2023 справа № 686/199/23.

ОСОБА_4 на праві власності належить 1/16 частина житлового будинку, загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 68/5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 на підставі договору дарування на підставі договору дарування від 09.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстр. в реєстрі за № 4005.

Згідно висновку експерта № 1253/025 від 31.12.2025 ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , без врахування земельної компоненти станом на 30.12.2025 становить 327139 грн.

Виділення в натурі 1/6 частки земельної ділянки разом із 1/8 часткою житлового будинку, належних ОСОБА_2 , 1/12 частки земельної ділянки разом із 1/16 частки житлового будинку, належних ОСОБА_4 , 1/12 земельної ділянки разом із 1/16 часткою житлового будинку, належних ОСОБА_2 технічно неможливо.

Згідно висновку експерта № 310Е-04/25 від 07.05.2025 вартість земельної ділянки площею 0,0074 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0259, за адресою АДРЕСА_2 на дату проведення експертизи становить 214359,00 грн.

ОСОБА_5 звертаючись до суду із вказаним позовом вказувала, що частки належні відповідачам у спірному будинку та земельній ділянці є незначними, спільне використання нерухомого майна неможливе, позивачка внесла на депозитний рахунок суду вартість часток належних відповідачам, отже припинення права власності відповідачем не завдасть істотної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23) дійшов висновку, що право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на таку частку.

Відсутність конструкції «за наявності одночасно» у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду з урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований і проживає з 1987 року, що підтверджується даними паспорта серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 має інвалідність 2-ої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ № 040202, іншого житла на праві власності не має.

Згідно акту від 02.03.2026, посвідченого головою квартального комітету № 17 м. Хмельницького Сорокіною Л.В., ОСОБА_2 постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 працює на посаді лікаря хірургу Хмельницької міської лікарні, що підтверджується довідкою Хмельницької міської лікарні від 25.02.2025 № 44.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що в житловому будинку АДРЕСА_2 , ніхто не проживає, оскільки цей будинок фактично не придатний для проживання.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, що є чоловіком позивачки ОСОБА_1 , декілька разів на тиждень він проходить разом із дружиною до будинку, в будинку ніхто не проживає, будинок фактично занедбаний.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які є близькими особами позивачки ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що проживає по сусідству із ОСОБА_2 , і ОСОБА_2 проживає в будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно звіту про проведення технічного обстеження житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 , складений Хмельницьким БТІ, вказаний житловий будинок потребує капітального ремонту.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

При вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161 св 23), від 04 грудня 2024 року у справі № 753/5150/22 (провадження № 61-5172св24), від 26 березня 2025 року у справі № 758/1302/23 (провадження № 61-17179св24).

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном».

Отже, припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення такого порушення, тому суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на відповідну частку.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти отримання компенсації вартості своєї частки, бажає особисто користуватись належним йому на праві власності майном та вказував про відсутність у нього іншого житла, а відповідач ОСОБА_4 заперечуючи проти отримання компенсацію за частку вказував на завдання істотної шкоди, зокрема, в частині виконання професійних обов`язків. Позивач належними доказами не підтвердив існування обставин, відповідно до яких було б можливим примусове припинення права співвласника на частку відповідно до положень статті 365 ЦК України, а також того, що таке втручання у право власності відповідачів є виправданим відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Твердження позивача про неможливість спільного із відповідачами користування будинком як жилим приміщенням не можуть бути враховані. Будинок використовується фактично як житлове приміщення обома відповідачами, а непорозуміння, що виникають між співвласниками під час здійснення права спільної часткової власності на майно та проживання, самі по собі не є достатньою підставою для висновку про неможливість спільного користування майном.

Конституція України (ст.ст. 33, 47), ЦК України (ст.ст. 270, 274, 310, 313), Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (ст. 2), інші норми цих законів та інші положення законодавства гарантують кожному громадянину України право на свободу пересування, на вільний вибір місця проживання, на виїзд з України та повернення до України, право на житло та визначають, що обмеження відповідних прав можуть мати місце лише в порядку, передбаченому Конституцією та Законами України, протиправне обмеження та/або позбавлення відповідних прав не допускається, ці права підлягають захисту.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача у зв`язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 51, 76-81, 141, 175, 263-265, 353 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 181, 316, 317, 319, 346, 355, 356, 358, 365 ЦК України, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Дата складення повного тексту рішення 01.05.2026.

Суддя: