Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 17 травня 2026 р.
Справа: №644/10691/25
Суддя: Шевченко С. В.
Суддя Шевченко С. В.
Справа № 644/10691/25
Провадження № 2-а/644/27/26
18.05.2026
РІШЕННЯ
іменем України
12 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Рибалка В.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в:
У позові представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Зінченко С.А. просить скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3028-4П від 15.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у виді накладення штрафу в сумі 17000 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що постановою № 3028-4П від 15.10.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
В постанові вказується, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 року протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військоволікарську комісію для проходження медичного огляду. Та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п.2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 24.03.2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військововослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Із оскаржуваною постановою позивач категорично не погоджується. Так, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи. Дата проведення огляду МСЕК -21.09.2020 року. Дата чергового переогляду 18.09.2022 року. В результаті проведення бойових дій на території України, а саме Харківської області ОСОБА_2 не вдалося пройти черговий переогляд МСЕК.
Представник позивача вказує, що виносячи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посадова особа ТЦК та СП не взяла до уваги всі зазначені вище обставини справи.
Ухвалою суду від 19.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
15.12.2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається наступне.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого нормами вищевказаного законодавства щодо проходження обов`язкового повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, останнього постановою від 15.10.2025 № 3028-4П за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП притягнуто до передбаченої діючим законодавством адміністративної відповідальності.
Оскаржуючи вищезазначену постанову, представник позивача адвокат Зінченко С.А. зазначила, що з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-ІХ, а також Постанови Кабінету міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова), обов`язок щодо проходження ОСОБА_1 переогляду встановлений для останнього до 01.11.2025, а не до 05.06.2025.
Однак, з такою позицією Позивача та його представника неможна погодитись, виходячи з наступного. Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2020 року, ОСОБА_1 з 18.09.2020 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.10.2022 року. Дата чергового переогляду – 18.09.2022 року. Таким чином, з 01.10.2022 року ОСОБА_1 є особою, яка не має інвалідності. Посилання ж у позові на абз. 11 п. 3 Постанови, згідно з яким особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не пройшли його своєчасно, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, але не довше ніж до 1 липня 2025 року не є релевантним до вищевказаних правовідносин, оскільки повторний огляд на предмет встановлення (підтвердження) ОСОБА_1 інвалідності призначався на 18.09.2022 року.
Таким чином, доводи позивача не спростовують його обов`язку, передбаченого пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 року № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» щодо проходження у строк до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та, відповідно, не виключають наявності складу адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою. Відповідно, дії ІНФОРМАЦІЯ_4 при винесенні 15.10.2025 року постанови № 3028-4П у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП правовими актами.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
17.12.2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зінченко С.А. надійшла відповідь на відзив, де зазначає наступне.
Всі права позивача як інваліда зберігалися на час дії воєнного стану, і лише у 2025 році, законодавство щодо проходження МСЕК та ВЛК інвалідами було змінено. Тобто, належачи до осіб із ІІ групою інвалідності, позивач ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти ВЛК до 01.11.2025 року.
Таким чином, представник позивача вважає заперечення позивача безпідставними, та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.
12.01.2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зінченко С.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 - Михайлов О.М. у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи проводити без його участі.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з постановою № 3028-4П від 15.10.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
В постанові вказується, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 року протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військоволікарську комісію для проходження медичного огляду. Та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п.2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 24.03.2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військововослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Відповідно до довідки МОЗ України до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 291217 від 21.09.2020 року ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч. 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно абзацу 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 «Правиоа військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Як вбачається з п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 (далі Закону № 3621-ІХ), громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі « Кобець проти України » ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини » ( Avsar v. Turkey ), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позивач будучи військовозобов`язаним та суб`єктом, який згідно Закону України № 3621-ІХ був зобов`язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, до зазначеного дати не пройшов медичний огляд, тобто фактично допустив порушення правил військового обліку, яке було вчинено ним 06 червня 2025 року. Разом з тим, відповідач маючи безпосередній доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який зобов`язаний використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку, повинен був дізнатись про не проходження позивачем медичного огляду у вказаний в Законі України № 3621-ІХ строк, безпосередньо саме з часу вчинення правопорушення, тобто з 06.06.2025 року.
При таких обставинах граничний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаних обставин є 06.09.2025 року. Між тим, розгляд адміністративного протоколу відносно позивача відбувся 15.10.2025 року, тобто вже поза межами строків встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП. Враховуючи вищезазначене, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за вказаних у протоколі обставин є безпідставним.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що постанова № 3028-4П від 15.10.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 122, 246, 255, 268, 271-272, 286 КАС України, суд -
у х в а л и в :
Позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 № 3028-4п від 15.10.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави суму судового збору в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Повний текст рішення складено 18.05.2026 року.
Суддя С.В. Шевченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua