Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №642/3153/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

18.05.2026

Справа № 642/3153/26

Провадження № 3/642/735/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , військовослужбовець, водій пожежної обслуги батальйону матеріального забезпечення військової частини, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

27.04.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний протокол серії ЕПР1 №646294 від 21.04.2026, відповідно до якого 28.03.2026 об 11:00 год. за адресою: м.Харків, пр-д Рогатинський, буд.3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , наслідок чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б), п.10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.05.2026 не визнав свою провину та пояснив суду, що не порушував жодних правил дорожнього руху, не рухався заднім ходом, його автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 , стояв припаркований біля супермаркету «Рост» разом з іншими транспортними засобами, взагалі не рухався. На транспортному засобі не має жодних слідів дотику до будь-чого або будь-кого, навіть пил в жодному місці транспортного засобу не стертий. Пояснив, що дійсно бачив потерпілу, яка сиділа на проїзній частині дороги позаду його автомобіля та в неї з носа йшла кров. Його матір ОСОБА_3 , з якою він перебував в той день поруч, навіть викликала швидку допомогу, щоб допомогти потерпілій. Вважає, що остання сама спотикнулася об бордюр та впала, так як у неї були безліч сумок. Крім того, зазначив, що потерпіла ще до того моменту виклику швидкої допомоги, вимагала у нього грошові кошти у розмірі 80 000 грн., щоб закрити питання з поліцією. Вважає, що дії потерпілої ОСОБА_2 є нічим іншим як шахрайством.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лепетюк Я.О. в судовому засіданні 08.05.2026 заперечував щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та просив суд закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заперечення обґрунтовані тим, що контактування автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_2 не було, оскільки згідно протоколу огляду місця ДТП та фото таблиці до протоколу, слідів ДТП на транспортному засобі не виявлено, а на схемі до протоколу огляду місця ДТП не зазначено навіть місце наїзду. Вважає, що потерпіла могла втратити свідомість через свій фізичний стан та хвороби, пов`язані з цукровим діабетом, про які вона неодноразово вказувала. Зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 неодноразово наголошувала на спричинену матеріальну шкоду у вигляді дорогих розбитих окулярів та телефону, а не на шкоді, спричиненій здоров`ю, що може свідчити про те, що потерпіла за рахунок ОСОБА_1 намагається поліпшити своє фінансове становище, оскільки вона не працює. Крім того, працівники патрульної поліції, коментуючи подію, зазначили, що ситуація схожа на псевдо авто підставу.

Також адвокат Лепетюк Я.О. зазначає, що камера вуличного спостереження зафіксувала як ОСОБА_2 рухається проїжджою частиною в попутному напрямку з рухом транспортних засобів за наявності тротуару, наражає себе на небезпеку, створює аварійні ситуації заважаючи руху автомобілів.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.05.2026 пояснила, що так як у неї було дуже багато валіз, вона рухалася по проїзній частині. Має хворобу цукрового діабету, не пам`ятає, чи сама спотикнулася об бордюр та впала, чи її хтось збив. Дійсно їй надали швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 08.05.2026 пояснила, що 28.03.2026 вона перебувала разом з сином у транспортному засобі «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив зупинку неподалік від супермаркету «Рост». Автомобіль не рухався, був припаркований поруч з іншими транспортними засобами. В подальшому вона почула сторонній звук позаду автомобіля, вийшовши з автомобіля побачила ОСОБА_2 , яка лежала на проїжджій частині з кровотечою з носа. На її запитання що трапилось, ОСОБА_2 повідомила, що в неї запаморочилась голова через цукровий діабет, від допомоги відмовилась. Натомість звинуватила ОСОБА_1 , що він її збив та почала вимагати грошові кошти, спочатку у розмірі 15 000,00 грн., потім 20 000,00 грн., а в подальшому, почувши заперечення ОСОБА_1 щодо наїзду на неї та пропозицію викликати швидку допомогу, почала вимагати грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. Зазначила, що ОСОБА_2 постійно кричала, привертаючи увагу людей, поводила себе дуже агресивно, зухвало. На автомобілі навіть пил не було стерто, він був припаркований і не рухався, так як вона з сином ОСОБА_1 тільки вийшли з супермаркету та сіли у транспортний засіб.

На протязі всього часу розгляду вказаної справи 08.05.2026 потерпіла ОСОБА_2 систематично порушувала порядок у судовому засіданні, не виконувала законних розпоряджень головуючого по справі, голосно кричала, застосовувала нецензурну лексику, переривала інших учасників судового провадження, поводилася зухвало, висловлювала погрози учасникам справи, була двічі судом попереджена про можливість видалення з зали судового засідання в разі продовження нею порушення порядку в залі судового засідання, однак продовжила вчиняти неналежні дії, у зв`язку з чим була видалена з зали судового засідання, а в справі було оголошено перерву до 18.05.2026.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його представник в судове засідання 18.05.2026 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від його представника - адвоката Лепетюка Я.О. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, так як ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та виконує бойові розпорядження. Крім того, до суду надав заперечення на протокол серії ЕПР № 646294 від 21.04.2026, просив суд закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Звернув увагу суду, що у відповідності до пункту 4.2 ПДР потерпіла за необхідності мала право рухатись по проїжджій частині, але разом з тим повинна була керуватись пунктом 4.1 ПДР і рухатись на зустріч руху транспортних засобів, при цьому мала бути обережна і не заважати іншим учасникам дорожнього руху, щого не виконала, у зв`язку з чим, 13.05.2026 до УПП в Харківській області ДПП направлено заяву про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 127 КУпАП відносно ОСОБА_2 .

Крім того, зауважив, що водій ОСОБА_1 тривалий час за кермом, знає і виконує правила дорожнього руху, згідно водійського посвідчення НОМЕР_3 ОСОБА_1 має загальний безаварійний стаж керування транспортними засобами категорії «В» майже 18 років, відритих категорій 8 з 14 існуючих, відповідно до наданої службової характеристики з місця проходження військової служби займає посаду водія пожежної обслуги батальйону матеріального забезпечення військової частини, ці факти підтверджують те, що ОСОБА_1 знає і виконує вимоги ПДР перебуваючи постійно за кермом різних автомобілів.

До того ж, згідно відеозаписів з бодікамери №470403 співробітнику поліції під час первинного опитування ОСОБА_2 відносно події, що сталась зазначила (на відео 11 год 35 хв), що знаходячись за нерухомим автомобілем, вона нагнулась поправити сумку, потім втратила свідомість і коли прийшла до тями була вже на підлозі.

Згідно протоколу огляду місця ДТП та фото таблиці до протоколу, слідів ДТП на транспортному засобі не виявлено. На схемі до протоколу огляду місця ДТП не зазначено місце наїзду, а плями бурого кольору на асфальті знаходяться на відстані 70 сантиметрів від транспортного засобу, що може свідчити про те, що взагалі не було контактування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з пішоходом. Таким чином звинувачення відносно наїзду мають розумний сумнів, а ОСОБА_2 могла втратила свідомість і впасти через свій фізичний стан і хвороби, пов`язані з цукровим діабетом, про що вона не одноразово зазначала.

Також ОСОБА_2 в поясненнях вказує на спричинену матеріальну шкоду у вигляді дорогих розбитих окулярів і телефону, але матеріали справи цих доказів не містять. Натомість, потерпіла постійно робить акцент саме на матеріальній шкоді, а не на шкоді спричиненій здоров`ю, що може свідчити про скрутне матеріальне становище через те, що ОСОБА_2 не працює, а за рахунок ОСОБА_1 намагається поліпшити своє фінансове становище. На відео з бодікамер співробітники поліції на місці ДТП, коментуючи подію зазначали, що ситуація схожа на псевдо авто підставу і що склад правопорушення за таких обставин відсутній, такі ситуації часто трапляються.

Вважає, що матеріали адміністративної справи об`єктивно мають обставини, які викликають сумніви в частині обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення та згідно п.1 ст. 247 КУПАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши заперечення захисника ОСОБА_1 - адвоката Лепетюка Я.О. та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Стаття 7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з вимогами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Так, у рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine»)no. 16437/04 ECHR 14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», пошкодження відповідних об`єктів, у тому числі транспортних засобів, спричинене порушенням правил дорожнього руху не водієм або діями водія, не пов`язаними з таким порушенням, не тягне адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

В діяїх водія ОСОБА_1 суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вказана позиція суду обумовлена тим, що як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646294 від 21.04.2026, водій ОСОБА_1 28.03.2026 об 11:00 год. за адресою: м.Харків, пр-д Рогатинський, буд.3, керуючи транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, порушив вимоги п. 2.3 (б), п.10.9 Правил дорожнього руху, не впевнився в безпечності свого маневру та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , наслідок чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження.

Але, сам протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646294 від 21.04.2026не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Пункт 2.3.б. Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2026, схеми місця ДТП від 28.03.2026, та фото таблиці до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, слідів ДТП на транспортному засобі «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_2 не виявлено. На схемі до протоколу огляду місця ДТП не зазначено місце наїзду, а плями бурого кольору на асфальті знаходяться на відстані 70 сантиметрів від транспортного засобу, що може свідчити про те, що взагалі не було контактування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з пішоходом.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи у контексті положень ст. 62 Конституції України.

Судом оглянуто відеозапис з камери вуличного спостереження, на якому зафіксовано як потерпіла ОСОБА_2 рухається проїжджою частиною в попутньому напрямку з рухом транспортних засобів за наявності тротуару, наражає себе на небезпеку, створює аварійні ситуації заважаючи руху автомобілів.

У відповідності до пункту 4.2 ПДР України пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

Але, згідно пункту 4.1 ПДР України пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пунктом 2.3.(б) ПДР України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 10.9. ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Суд зазначає, що відповідно Постанови ВС ККС №283/256/23 від 12.11.2025 р. дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як унаслідок певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і внаслідок людських помилок, необережності, необачності, а також порушення правил дорожнього руху. Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обов`язок дотримуватися не тільки чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася. Водій юридично зобов`язаний у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (п. 12.3 ПДР). Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення небезпеки, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона складу правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП включає три обов`язкові ознаки: а) діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) наслідки (пошкодження транспортних засобів); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Відомості, викладені у протоколі про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 646294 від 21.04.2026 спростовуються змістом наданих у судовому засіданні 08.05.2026 пояснень ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , письмовими запереченнями захисника ОСОБА_1 - адвоката Лепетюка Я.О. та відеозаписами від 28.03.2026, які містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовані в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ч. 1 п. 1 ст.247, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 18.05.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА