Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №642/1969/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1969/26

Провадження № 2/642/1189/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Горячко О.Б. звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 15 липня 2021 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 295.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.07.2021 року між позивачем, ОСОБА_1 , громадянином України, та ОСОБА_2 (громадянкою російської федерації), було укладено шлюб, який був зареєстрований Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 15.07.2021 було зроблено відповідний актовий запис за № 295. З початку повномасштабної агресії російської федерації на території України та введення воєнного стану від 24.02.2022, через різні політичні погляди на сімейне життя не склалося, дружина позивача покинула територію України. Різне відношення до життя призвело до віддалення між ними, а потім і до повного відчуження. На теперішній час позивач та відповідач втратили один до одного почуття любові і поваги, та стали повністю чужими людьми. Фактично шлюбні відносини між ними припинені з лютого 2022 року. Приймаючи до уваги, що їх сім`я вже не існує, позивач вважає, що примирення між ними не відбудеться, продовження подружнього життя неможливе, і недоцільне, так як це буде суперечити їх особистим інтересам. Спільних дітей у подружжя не було. Місце перебування відповідача невідоме, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 березня 20265 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова 16 квітня 2026 року витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію щодо перетинання (виїзд/в`їзд) державного кордону України: громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Росія, Читинська область, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ), за період з лютого 2022 року по березень 2026 року, із зазначенням напрямку перетину державного кордону України.

17.04.2026, 27.04.2026 та 05.05.2026 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла відповідь про неможливість надати витребувану судом інформацію через неможливість ідентифікації особи за наданими судом даними.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні інші дані Відповідача, судом вжито всіх можливих заходів для встановлення її місця перебування.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули. Від представника позивача – адвоката Горячко О.Б. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не прибула повторно, про розгляд справи повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом оголошення на веб сайті суду, причини неявки суду не відомі. Відзив на позов, заперечень або клопотань до суду не надала. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялися відповідачу за останнім відомим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 496 ЦПК України, іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем ОСОБА_2 , громадянкою російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, зареєстрований 15 липня 2021 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 295, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.07.2021 року.

Подружжя спільних дітей не має.

Спірні питання щодо поділу майна між сторонами на даний час відсутні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач спільно проживав з Відповідачем на території України за адресою: АДРЕСА_1 . На теперешній час позивач продовжує проживати за вказаною адресою, а місце перебування відповідача йому невідоме. Вважає, що збереження шлюбу неможливе, просить шлюб розірвати.

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.60 «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон) правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ст.16 Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Зі статті 7 Закону слідує, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України.

Згідно зі ст. 55 Закону право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Статтею 63 Закону встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно зі статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до статті 21Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).

За приписами частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони припинили спільне проживання, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних стосунків, наміру зберігати сім`ю не мають, сім`я розпалась і подальше її збереження неможливе, шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам позивача.

Відповідач зазначених обставин у встановленому законом порядку не спростувала, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу прізвище не змінювала.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не просив стягувати судові витрати з відповідача у разі задоволення позову, враховуючи принцип диспозитивності, встановлений статтею 13 ЦПК України, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачкою під час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 24, 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 15 липня 2021 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 295.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Холодногірського районного суду м. Харкова протягом 30 днів з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: не встановлено, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.05.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов