Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №673/41/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/41/26

Провадження № 2/673/322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

14 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі - ТОВ «Новий Колектор») звернулось до ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року, яка утворилась станом на 08.01.2025 року в розмірі 12 000 грн., з яких: 4 000 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 8 000 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також судові витрати по справі по сплаті судового збору та правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» вказує, що 14.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14.12.2020-100000829. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) та чеком про електронний переказ коштів від 14.12.2020р. з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт».

Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.

В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.

Первинний період користування кредитом - 14 днів з дати надання, проценти в розмірі 1 120,00 грн. сплачуються до 27.12.2020 року.

Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Споживчий центр» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4 000 грн., однак відповідач умов кредитного договору не виконала та не повернула отримані у кредит кошти.

09.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, у відповідності до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року, де боржником є ОСОБА_1

ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 12 000 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 000 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Згідно з умовами договору кредиту ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Однак, у подальшому відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданих їй кредитних коштів.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, тому ТОВ «Новий Колектор», яке набуло права вимоги за договором кредиту №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року, просить стягнути з відповідача на свою користь 12 000 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, просила відкласти судове засідання для надання можливості мирного врегулювання спору, у дане судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення повідомлення у додаток «Viber». Відзиву на позов не подала, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14.12.2020-100000829.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий Центр» зобов`язалося на умовах строковості, платності і поворотності надати ОСОБА_1 кредит у сумі 4 000 гривень на строк 14 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 27.12.2020 року, а відповідач - повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Сторонами було визначено, що за користування кредитним коштами сплачуються відсотки у розмірі 2,0% на день (процентна ставка «Економ»), яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків та 2,5% на день (процентна ставка «Стандарт»), яка застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.

Вказаний договір укладений дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора F919.

14.12.2020 року ТОВ «Споживчий центр» перераховано на вказаний ОСОБА_1 рахунок 4 000 гривень, що підтверджено квитанцією про здійснення перерахування коштів в системі Fondy.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 4 000 грн., а остання їх отримала.

09.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, у відповідності до умов якого, ТОВ «Споживчий центр» передало (відступило) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло належні ТОВ «Споживчий центр» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024 року ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року в сумі 12 000 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 000 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодеку України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором виражений в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і

правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази свідчать про те, що 14.12.2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 000 грн., а відповідач зобов`язалась повернути кредит, та проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «Споживчий центр» відступило право вимоги за цим договором кредиту ТОВ «Новий Колектор».

Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, є доведеними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі, підлягають задоволенню.

Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами за вказаним договором кредиту, то суд зважає на наступне.

Як вбачається із наданих суду розрахунків, заборгованість по процентах за кредитним договором становить 8 000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Як вбачається з умов пунктів кредитного договору №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року, кредит надається строком на 14 днів з 14.12.2020 року, термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 27.12.2020.

Умовами кредитного договору визначено, що розмір процентів за користування кредитом становить 1120 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% за один день користування кредитом, застосовуються протягом первинного та пролонгованого строків.

Також сторони передбачили можливість пролонгації строку користування Кредитом шляхом сплати відповідачем процентів за весь попередній строк користування Кредитом, що надає право Позичальнику повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати Процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.

Максимальний розмір Процентів за договором (сумарно Процентів "Економ" та Процентів "Стандарт") становить 8 000 грн. Після досягнення максимального розміру Проценти не нараховуються.

Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним Процентів за весь строк користування Кредитом, що надає йому право повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк.

Таким чином, пролонгація має місце лише у випадку сплати позивальником процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за весь час пільгового періоду. Однак, доказів того, що відповідач сплатила відсотки за користування отриманими кредитними коштами, тобто мала місце пролонгація строку кредитування та зміна дати повернення всієї суми кредиту та процентів, матеріали справи не містять.

За умовами кредитного договору, проценти за користування кредитом становлять 1 120 грн. та нараховані за 14 днів користування кредитом за період з 14.12.2020 по 27.12.2020 включно, тобто протягом строку дії договору.

Оскільки за вказаними умовами договору про споживчий кредит №14.12.2020-100000829 сторони погодили строк його дії по 27.12.2020 року, тому після зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №14.12.2020-100000829 від 14.12.2020 року в сумі 5 120 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1 120 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, нарахованими за період з 14.12.2020 по 27.12.2020 включно, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 135 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором від 14.12.2020року в розмірі 5 120 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1 120 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 14.12.2020 по 27.12.2020 включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 1 135 грн. 96 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місце знаходження: вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601 м. Київ01133, код в ЄДРПОУ: 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Текст рішення складено 18.06.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина