Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №953/8767/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8767/25

н/п 2/953/430/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

представника позивачки - Андерс В.М.,

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_20

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на спадкове майно та позовами третіх осіб з самостійними вимогам на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) про визнання права власності на спадкове майно, в якій просить визнати за нею відповідно право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована таким:

-ОСОБА_3 є власницею 31/100 часток домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння Б/н, виданого 17.08.1989 року ЖЕО Київського району м. Харкова;

-власником 45/100 часток домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), яка є сестрою позивачки, на підставі свідоцтва на право особистої власності Б/н на домоволодіння від 14.11.1989 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у м. Москва. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 45/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

-позивачка з 13.07.1964 завжди проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і на 20.11.2003, що є днем смерті спадкодавця ОСОБА_5 , що вбачається з Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 09.07.2025. Тобто, позивачка як спадкоємець 2 черги фактично вступила в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_5 згідно зі статтею 549 ЦК УРСР від 18.07.1963, оскільки постійно проживає за вказаною адресою з 13.07.1964 року по теперішній час.

Також під час підготовчого провадження ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , як треті особи з самостійними вимогами, про визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано таким:

-право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало таким особам у розмірах: 31/100 частина ОСОБА_6 (російською мовою), 45/100 частина ОСОБА_7 (російською мовою); 24/100 частина за ОСОБА_8 (російською мовою);

-ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті спадщину у вигляді 24/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 прийняла її племінниця ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1660, виданий 03.04.2019 приватним нотаріусом ХМНО Бєлінською К.В.;

-ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16.03.2020;

-Єдиний спадкоємець першої черги - син померлої ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є громадянином рф, проживає у російській федерації, будь-яких заяв про прийняття спадщини протягом встановленого законом 6-місячного строку з дня смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори м. Харкова не подавав, а тому не може вважатись таким, що прийняв спадщину;

-ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на спадкове майно та відсутність підтвердження родинних відносин.

Позов ОСОБА_2 мотивовано таким:

-право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало таким особам у розмірах: 31/100 частина ОСОБА_6 (російською мовою), 45/100 частина ОСОБА_7 (російською мовою); 24/100 частина за ОСОБА_8 (російською мовою);

-ОСОБА_10 , яка була сестрою ОСОБА_5 та проживала за вказаною адресою, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і після її смерті спадщину фактично прийняла її донька ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована з 25.08.1983 року за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично вступили у володіння та управління спадковим майном у вигляді 45/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , рідні сестри померлої: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 у вигляді 15/100 частин домоволодіння кожна, оскільки всі були зареєстровані та проживали у вищевказаному домоволодінні на день смерті спадкодавця ОСОБА_5

-Єдиний спадкоємець першої черги - син померлої ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є громадянином рф, проживає у російській федерації, будь-яких заяв про прийняття спадщини протягом встановленого законом 6-місячного строку з дня смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори м. Харкова не подавав, а тому не може вважатись таким, що прийняв спадщину;

-ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на спадкове майно та відсутність підтвердження родинних відносин.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 справу передано для розгляду судді Глос М.Л.

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 27.08.2025 відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

30.10.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними заявами про визнання права власності на спадкове майно, в яких просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після сестри ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 № 2669/0/15-25 суддю ОСОБА_11 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова. Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з протоколом справу передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Вітюку Р.В.

Суд ухвалою від 25.12.2025 прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

20.02.2026 суд ухвалою прийняв до розгляду позовні заяви третіх осіб та відклав підготовче засідання до 19.03.2026.

Суд ухвалою від 19.03.2026 закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

16.04.2026 у судове засідання з`явились представники позивача та третіх осіб із самостійними вимогами. Представники підтримали вимоги позовів та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.2026.

18.05.2026 від представників позивача та третіх осіб з самостійними вимогами надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Також вказали, що не заперечують проти заочного розгляду та ухвалення заочного рішення.

18.05.2026 у судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Представники позивача та третіх осіб з самостійними вимогами були присутні в попередньому засіданні та повідомлені під розписку про наступну дату. Приватний нотаріус повідомлявся шляхом направлення ухвал та повісток. Відповідач, ураховуючи встановлені обставини щодо місця перебування, відповідно до частини одинадцятої статті 128 та частини десятої статті 187 ЦПК України повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду. Відзиву на позовні заяви не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені статтею 280 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (з урахуванням положень статей 128, 187 ЦПК України), його повторну неявку у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подання відзиву на позов, позицію представників позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів та про заочний розгляд справи, про що постановив ухвалу від 18.05.2026 на підставі статей 223, 280, 281 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач до шлюбу мала прізвище ОСОБА_12 , яке при укладенні шлюбу з (російською) " ОСОБА_13 " змінила на прізвище (рос.) " ОСОБА_14 " (укр.) ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Київським відділом РАГС м. Харкова 28.01.1977 НОМЕР_1 , актовий запис № 67.

ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 були рідними сестрами, що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 виданого повторно Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного, записами у книзі реєстрації актів про народження по м. Харкову № 8564, 3648 (архівні довідки від 20.02.2019 № 01-28/3-327, від 22.07.2025 № 01-44/2647, від 05.08.2025 № 01-44/3104, від 28.10.2025 № 01-42/4123). Батьки: батько ОСОБА_18 та мати ОСОБА_19 .

ОСОБА_3 з 13.07.1964, ОСОБА_10 з 09.08.1959, ОСОБА_8 з 18.01.1951, ОСОБА_1 з 16.03.2020 і ОСОБА_2 з 25.08.1983 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 09.07.2025 та листом Департаменту реєстрації від 11.07.2025 № 2180/0/50-25.

ОСОБА_3 є власницею 31/100 часток домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння Б/н, виданим 17.08.1989 року ЖЕО Київського району м. Харкова.

ОСОБА_5 була власником 45/100 часток домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності Б/н на домоволодіння від 14.11.1989, виданим ЖЕО Київського району м. Харкова, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 07.05.2019.

Відповідно до листа КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 11.05.2019 року № 1059993 згідно наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 було зареєстровано таким чином: 31/100 частина за ОСОБА_6 (російською мовою) на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 17.08.1989 року ЖЕО Київського району; 45/100 частина за ОСОБА_7 (російською мовою); 24/100 частина за ОСОБА_8 (російською мовою).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у м. Москва, що підтверджується свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , видане Ізмайлівським відділом ЗАГС м. Москви.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 45/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_4 приватний нотаріуса ХМНО Белінська К.В., після смерті ОСОБА_8 , завела спадкову справу № 6/2015.

Після її смерті спадщину у вигляді 24/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 прийняла її племінниця ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1660, виданий 03.04.2019 року приватним нотаріусом ХМНО Бєлінською К.В., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 07.05.2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_10 .

03.11.2023 приватний нотаріуса ХМНО Сергієнко Н.В., після смерті ОСОБА_10 , завела спадкову справу № 47/2023.

Після її смерті спадщину фактично прийняла її донька ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована з 25.08.1983 року за адресою: АДРЕСА_1 .

22.12.2020 приватний нотаріуса ХМНО Сергієнко Н.В., після смерті ОСОБА_5 , завела спадкову справу № 31/2020.

08.11.2023 приватний нотаріуса ХМНО Сергієнко Н.В. постановою № 254/02-31 відмовив ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , громадянки рф, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке складається з 45/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яка мотивована тим, що нотаріус не може встановити коло спадкоємців, що закликаються до спадкоємства, оскільки наявна конкуренція норм права та спір про право, оскільки в матеріалах спадкової справи наявні заяви від спадкоємців різних черг (перша, друга), поданих в різний час в різних країнах (Україна- ОСОБА_3 , рф- ОСОБА_4 ).

09.11.2023 приватний нотаріуса ХМНО Сергієнко Н.В. постановою № 255/02-31 відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 на спадкове майно, яке складається з 45/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яка мотивована тим, що нотаріус не може встановити коло спадкоємців, що закликаються до спадкоємства, оскільки наявна конкуренція норм права та спір про право, оскільки в матеріалах спадкової справи наявні заяви від спадкоємців різних черг (перша, друга), поданих в різний час в різних країнах (Україна- ОСОБА_3 , рф- ОСОБА_4 ).

05.09.2025 приватний нотаріуса ХМНО Белінська К.В. постановою № 129/02-31 відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на спадкове майно, яке складається з 45/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яка мотивована відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності та документів на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.10.1996 та проживає в російській федерації (іншого матеріали справи не містять). У спадкові справі № 31/2020 відсутні заяви від відповідача про прийняття спадщини протягом встановленого законом 6-місячного строку з дня смерті ОСОБА_5 . На запит нотаріуса надано відповідь про вступ сина у спадщину, а саме нерухоме майно, що розташовано на території російської федерації.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами склались спадкові правовідносини. Спір у справі стосується можливості оформлення спадкового майна через відмову нотаріуса.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Спірні відносини виникли станом на 2003 рік (дату смерті ОСОБА_5 ) та 2015 і 2018 роки (дату смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ).

Отже, станом на момент смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяли положення цивільного законодавства щодо спадкування ЦК Української РСР (втратив чинність 01.01.2004) та положення чинного ЦК України (набрав чинності з 01.01.2004).

Відповідно до статті 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 527 ЦК Української РСР).

Положеннями частини першої статті 529 і частини першої статті 530 ЦК Української РСР встановлені черги спадкування (перша і друга), згідно з якими при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого; при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Положеннями статті 549 ЦК Української РСР були визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Чинними положеннями ЦК України спадкові правовідносини урегульовано таким чином.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша, друга статті 1221 ЦК України).

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою, другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до статті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України "Про міжнародне приватне право", спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікована Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (далі - Конвенція), що була чинна на час смерті ОСОБА_5 (до ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Згідно зі статтею 44 Конвенції громадяни кожної із Договірних сторін можуть спадкувати на територіях інших Договірних сторін майно чи права за законом чи за заповітом на рівних умовах і в тому ж об`ємі, як і громадяни даної Договірної сторони.

Відповідно до статті 45 цієї Конвенції право спадкування майна, крім випадків, передбачених пунктом 2 вказаної статті, визначається по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав останнє місце проживання.

У пункті 2 статті 45 Конвенції визначено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.

У статті 48 Конвенції передбачено, що провадження в справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав останнє місце проживання на час своєї смерті. Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20 сформувала такі висновки щодо тлумачення наведених норм права:

-спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;

-подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статтею 1269 ЦК України;

-якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 сформувала такі висновки:

- тлумачення частини третьої статті 1268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК;

- законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права;

- право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Суд вважає, що вказані висновки є релевантними до обставин цієї справи (mutatis mutandis) та підлягають врахуванню відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

За обставинами цієї справи:

-ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були рідними сестрами;

-ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 на момент смерті ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_3 (частка 31/100), ОСОБА_5 (частка 45/100) і ОСОБА_8 (частка 24/100);

-ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і вступили в спадщину за померлими ОСОБА_8 (племінниця за заповітом) і ОСОБА_10 (донька шляхом проживання за вказаною адресою), відповідно;

-син проживає за кордоном і до нотаріуса за місцезнаходженням нерухомого майна у м. Харкові не звертався.

За таких обставин, (І) ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вступили у спадщину шляхом фактичного вступ в управління або володіння спадковим майном (усі вказані особи на момент смерті ОСОБА_5 20.11.2003 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ) відповідно до 549 ЦК Української РСР (чинної на момент смерті ОСОБА_5 ), оскільки докази звернення відповідача про вступ у спадщину за матір`ю за місцезнаходженням майна у м. Харкові відсутні, а надалі (ІІ) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку спадкової трансмісії вступили у спадщину за ОСОБА_8 (племінниця за заповітом) і ОСОБА_10 (донька шляхом проживання за вказаною адресою) відповідно до статті 1268 ЦК України. Відповідно у позивачки та третіх осіб із самостійними вимогами виникло право власності на 15/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на спадкування за сестрою, а у третіх осіб за тіткою та матір`ю, відповідно в порядку спадкової трансмісії, оскільки доказів звернення відповідача (сина ОСОБА_5 ) для оформлення нерухомого майна, що знаходиться в м. Харків у порядку, передбаченому законом, матеріали справи не містять.

Висновки за результатами розгляду заяви

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки та третіх осіб із самостійними вимогами у повному обсязі.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України та покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 141, 223, 263 - 265, 280 - 282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 904,00 гривень.

2. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 904,00 гривень.

3. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 15/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 904,00 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).

Треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Суддя Роман ВІТЮК