Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №606/1855/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1855/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Марціцка І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором № 26.08.2024-100000910 від 26.08.2024 у розмірі 28046,01 грн.

Позовна заява обґрунтовани тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 26.08.2024-100000910 від 26.08.2024, згідно з яким, Позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн, строком на 140 днів.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, здійснив часткову сплату по кредитному договору на суму 2453,99 грн, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 28046,01 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн., процентів – 12600 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 746,01 грн., неустойки - 4700,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав письмову заяву, в якій просив розглядати справу в його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позав, заперечень не подав.

Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

26.08.2024 ОСОБА_1 уклав в електронній формі кредитний договір № 26.08.2024-100000910 з ТОВ «Споживчий центр» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е 893, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 4149-62ХХ-ХХХХ-9902.

Згідно з умовами цього договору розмір кредиту 10000,00 грн, кредит було надано строком на 140 днів, розмір процентної ставки 1 % за один день користування кредитом, який застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Дата повернення кредиту 12.01.2025.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №275-2310 від 23 жовтня 2025 року встановлено, що 26 серпня 2025 року на картку № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти на суму 10000 грн, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 26.08.2024-100000910.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 26.08.2024-100000910 від 26 серпня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28046,01 грн, з яких:10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12600 грн заборгованість за відсотками, 746,01 грн комісія за надання кредиту та 4700 грн неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 26.08.2025 по 12.01.2025. Крім того, встановлено, що 11 вересня 2024 року відповідач сплатив на погашення заборгованості 2453,99 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Договору 26.08.2024-10000091 у відповідача був обов`язок повернути 10000 грн тіло кредиту та 14000 грн процентів.

У позові позивач вказав, що відповідач здійснив часткову сплату по кредитному договору на суму 2453,99 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн та заборгованості за процентами в розмірі 11546,01 (14000-2453,99) грн є обґрунтовані та їх слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування неустойки в період дії воєнного стану, вказана сума в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає списанню позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки з відповідача.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 140, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, покликання позивача, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, які зазначені у пункті 9 договору, суд не бере до уваги, оскільки такі послуги Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, та відсутні докази, що вони взагалі надавалися.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 746,01 грн не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

21546,01 грн х 100 / 28046,01 грн = 76,8 % (розмір задоволених позовних вимог);

2 422,40 грн х 76,8 % = 1860,40 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, 280 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 21546,01 грн за кредитним договором, з них: 10000,00 грн кредиту та 11546,01 грн. процентів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1860,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Теребовлянським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 12 травня 2026 року.

Позивач: ТОВ «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ: 37356833 адреса місцезнаходження: вулиця Саксаганського, 133 а м. Київ, 01030.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Теребовлянського районного суду І.Б. Марціцка

Тернопільської області