Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №606/2201/23 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2201/23

Рішення

Іменем України

11 травня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Малярчук В.В.,

при секретарі Зіньковській Н.Д.,

за участю представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Шиманської Н.С.,

представниці відповідачів ПАП «Крок», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвокатки Притули О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного агропромислового підприємства "Крок", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки у статутному капіталі підприємства,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шиманську Н.С. звернулась до суду із позовом до відповідачів приватного агропромислового підприємства «Крок», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в статутному капіталі ПАП «Крок» в порядку поділу майна подружжя. Зокрема, у позові позивач просить в порядку поділу майна подружжя виділити їй у приватну власність 2/3 частки в статутному капіталі ПАП «Крок».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 08 жовтня 1983 року укладено шлюб. 07 лютого 2000 року позивач та відповідач ОСОБА_2 заснували приватне агропромислове підприємство «Крок» і з цього часу вони спільно здійснювали управління зазначеним підприємством. Заснування і функціонування ПАП «Крок» здійснювалось за рахунок їх спільних трудових, грошових, часових та інших затрат. Так, ОСОБА_2 працював директором підприємства, а ОСОБА_1 – спочатку бухгалтером, пізніше, тобто з 03 січня 2017 року - заступником директора. Вважає, що ОСОБА_1 є співвласником підприємства, а саме підприємство є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначила, що відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 (справа №1-8/2012) статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому, поки не спростована презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, статутний капітал ПАП «Крок» є спільною сумісною власністю подружжя. Також, при вирішенні спору про поділ майна, є спільною сумісною власністю подружжя, суд згідно з ч. 2 та ч. 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2022 року у справі № 753/7032/19(провадження № 61-21331св21). Обставини, які мають істотне значення для цієї справи є відчуження відповідачем ОСОБА_2 частки спільного майна подружжя під час розгляду справи в суді щодо його поділу, з метою приховання цього майна.

За таких обставин в порядку поділу майна подружжя вона просить виділити їй у приватну власність 2/3 частки в статутному капіталі цього підприємства.

У судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Шиманська Н.С. позовні вимоги підтримала із мотивів, викладених у позові, просить їх задовольнити, виділивши у приватну власність позивачки 2/3 частки в статутному капіталі ПАП «Крок». Також додатково пояснила, що при укладенні договорів поруки № 30343667-ДП-1/1 від 06 травня 2022 року між поручителем ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк», від 20 жовтня 2022 року № SR 22-540/600 між поручителем ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк», відповідно до яких ОСОБА_2 поручився відповідати перед установами банків за виконання зобов`язань ПАП «Крок» за кредитними договорами, вона, як дружина поручителя, надавала свою згоду співвласника майна подружжя на укладення таких договорів поручителем її чоловіком ОСОБА_2 . На її думку, наведені обставини свідчать про те, що вона була одним із співвласників ПАП «Крок», статутний капітал ПАП «Крок» є спільною сумісною власністю подружжя, який підлягає поділу у рівних частках. Також, щодо відступу від рівності часток подружжя при поділі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, пояснила, що підставою збільшення розміру частки є приховання шляхом відчуження відповідачем ОСОБА_2 частки ПАП «Крок» в розмірі 80% статутного капіталу в користь відповідачки ОСОБА_3 . На час розгляду справи 75% частки статутного капіталу ПАП «Крок» відчужено до ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (14.04.2025, 16.04.2025) .

Представником відповідачів ПАП «Крок», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Притулою О.Б. подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позову не визнає, оскільки ОСОБА_1 не була ні засновником, ні учасником ПАП «КРОК», а тому вона не набула корпоративних прав у ПАП «Крок» і не може претендувати на виділ частки у статутному капіталі підприємства. Не заслуговують на увагу і твердження представника позивача, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги про те, що заснування та функціонування підприємства відбувалось за рахунок спільних із чоловіком трудових, грошових, часових та інших затрат, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Також зазначила, що правові висновки Верховного Суду, які зазначено представником позивача у позові і які викладені у справі № 916/2813/18, не є релевантними у справі про поділ майна подружжя, оскільки стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі та відносно тих фізичних осіб, які є чи були носіями корпоративних прав, а позивач таким носієм корпоративних прав ПАП «Крок» не була. Також не вважає підставними вимоги позивачки про зміну рівності часток у спільному майні подружжя, з тих же підстав, що позивачка не набула корпоративних прав у ПАП «Крок», а тому вказане майно не підлягає до поділу. А тому у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступне.

08 жовтня 1983 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, який в подальшому судом розірвано.

Під час шлюбу 07 лютого 2000 року відповідач ОСОБА_2 заснував приватне агропромислове підприємство «Крок», ідентифікаційний код юридичної особи 30343667, що підтверджується статутом приватного агропромислового підприємства «Крок», свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 555520, виданим Теребовлянською районною державною адміністрацією, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 1.1 Статуту ПАП «Крок» підприємство створене громадянином України ОСОБА_2 на засадах приватної власності на майно та засоби виробництва, з метою розвитку і вдосконалення нових методів господарювання, забезпечення підвищення соціального рівня життя населення, забезпечення їх продуктами харчування, налагодження переробки сільськогосподарської сировини і виробництва товарів широкого вжитку.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні засоби і оборотні кошти, розрахунковий, валютний та інші рахунки в закладах банку, круглу печатку, штамп із назвою (п. 1.2 Статуту).

Діяльність підприємства здійснюється на основі і за рахунок власного та орендованого майна, орендованих майнових і земельних паїв, орендованої землі, що належить громадянам на праві приватної власності (п. 1.4 Статуту).

Головною метою діяльності підприємства є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, птахівництва, їх переробка та реалізація, інші види господарської діяльності, зокрема надання сервісу, здійснення маркетингу, збільшення кількості робочих місць в сфері зайнятості населення (п. 2.1 Статуту).

Підприємство є власником майна засновника, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством (п. 3.1 Статуту).

Відповідно до п. 3.2 Статуту джерелами формування майна та коштів підприємства є грошові та матеріальні внески засновника; прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг та інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших установ; капітальні вкладення і дотації з бюджету; придбання майна у фізичних і юридичних осіб; безоплатні та благодійні внески, пожертвування; інвестиції та інші джерела незаборонені законодавством України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22 лютого 2023 року єдиним засновником (учасником) ПАП «Крок» є ОСОБА_2 , розмір частки засновника (учасника) складає 500,00, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу ОСОБА_2 складає 100 %. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи становить 500 грн. Організаційно-правова форма юридичної особи: приватне підприємство.

Із початку заснування підприємства до лютого 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно здійснювали управління ПАП «Крок».

Заснування та подальше функціонування ПАП «Крок» відбувалось за рахунок їх спільних трудових, грошових та інших затрат.

Відповідач ОСОБА_2 працював на посаді директора, позивачка – на посаді бухгалтера, а згодом, з 03 січня 2017 року, — на посаді заступника директора підприємства.

Отже, на розвиток ПАП «Крок» витрачались спільні грошові кошти подружжя та трудові зусилля.

Однак, з лютого 2023 року ОСОБА_2 почав грубо порушувати права та законні інтереси ОСОБА_1 як співвласника підприємства та чинить їй перешкоди в управлінні ПАП «Крок», яке є їх спільною сумісною власністю.

23 лютого 2023 року відповідач видав наказ про скорочення посади заступника директора ПАП «Крок», яку вона займала, згодом змінив замки до приміщень підприємства та чинить їй перешкоди в доступі до майна та управління підприємством.

Згодом відповідачем ОСОБА_2 частку ПАП «Крок» в розмірі 80% статутного капіталу відчужено відповідачці ОСОБА_3 . Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2025, 12.08.2025, ОСОБА_2 належить 20% частки у статутному капіталі ПАП «Крок», а ОСОБА_3 – 80% частки у статутному капіталі ПАП «Крок», що свідчить про вчинення відповідачем дій щодо розпорядження часткою у статутному капіталі.

На час розгляду справи станом на 02.10.2025 року 75% частки статутного капіталу ПАП «Крок» відчужено до ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських.

Так, згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є єдиним засновником юридичної особи - ПАП «Крок». Вказане підприємство засновано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Організаційно-правова форма юридичної особи: приватне підприємство.

У відповідності до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 83 ЦК України).

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (частина перша статті 113 ЦК України).

Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником (частина друга статті 114 ЦК України).

Згідно із статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні норми передбачена частиною першою статті 12, частиною першою статті 13 Закону України «Про господарські товариства».

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).

Частиною першою статті 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним також є підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 2-90/11 (провадження № 61-447св24) дійшов правового висновку, що приватне підприємство, яке створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), є господарським товариством, що зумовлює застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема закону України «Про господарські товариства».

Встановлено, що ПАП «Крок» створено для ведення підприємницької діяльності, зокрема, але не виключно, різноманітного роду діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, має статутний капітал, а отже, є господарським товариством.

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Тому майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13.

Разом із цим, у пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням Приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України (далі – Рішення Конституційного Суду України) зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства – це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

У пунктах 8.45, 8.46 постанови від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства – юридичної особи або майно приватного підприємства – єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший – коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий – коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою – підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю».

Вищевказані висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі справа № 606/2201/23(провадження № 61-12480св24).

Отже, у вище наведеній Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, що системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що статутний капітал приватного підприємства – юридичної особи може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Відповідно, наслідком такого поділу може бути виділ у приватну власність одного із подружжя частки в статутному капіталі приватного підприємства (визнання права власності на таку частку).

За таких обставин позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, шляхом виділу у приватну власність частки в статутному капіталі ПАП «Крок» є підставними.

Також, на думку суду, є підставними позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про відступ від рівності часток під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суд згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2022 року у справі № 753/7032/19(провадження № 61-21331св21).

Так, на думку суду, обставини, які мають істотне значення для цієї справи є відчуження відповідачем ОСОБА_2 частки спільного майна подружжя під час розгляду справи в суді щодо його поділу, з метою приховання цього майна.

З лютого 2023 року відповідач ОСОБА_2 почав грубо порушувати права та законні інтереси позивачки ОСОБА_1 як співвласника підприємства та чинить їй перешкоди в управлінні ПАП «Крок», яке є їх спільною сумісною власністю.

23 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_2 видав наказ про скорочення посади заступника директора ПАП «Крок», яку вона займала, згодом змінив замки до приміщень підприємства та чинить їй перешкоди в доступі до майна та управління підприємством.

Згодом відповідачем ОСОБА_2 частку ПАП «Крок» в розмірі 80% статутного капіталу відчужено відповідачці ОСОБА_3 . Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2025, 12.08.2025, відповідачу ОСОБА_2 належить 20% частки у статутному капіталі ПАП «Крок», а відповідачці ОСОБА_3 – 80% частки у статутному капіталі ПАП «Крок», що свідчить про вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій щодо розпорядження часткою у статутному капіталі.

На час розгляду справи станом на 02.10.2025 року 75% частки статутного капіталу ПАП «Крок» відчужено до ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських.

Відтак позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, шляхом виділу у приватну власність 2/3 частки в статутному капіталі ПАП «Крок» є підставними.

Таким чином, суд, оцінюючи у сукупності докази у справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 слід задовольнити, в порядку поділу спільного сумісного майна позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 виділивши у власність позивачці ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 2/3 частки в статутному капіталі ПАП «Крок».

Судові витрати стягнути з відповідачів у користь позивачки.

Керуючись ст.76-80, 263-265 ЦПК України, ст.57, 60, 61 60 СК України, рішенням Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі справа № 606/2201/23(провадження № 61-12480св24), суд,-

У Х В А Л И В:

Позов представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Шиманської Наталії Станіславівни до відповідачів Приватного агропромислового підприємства «Крок», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки у статутному капіталі підприємства задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 2/3 частки в статутному капіталі Приватного агропромислового підприємства «Крок» (ідентифікаційний код юридичної особи 30343667).

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Крок» (ідентифікаційний код юридичної особи 30343667) 4473 грн. 33 коп. судового збору,сплаченого позивачкою при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 4473 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 4473 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п`яти днів.

Учасники справи:

1. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

2. Відповідач: приватне агропромислове підприємство "КРОК", місцезнаходження: м. Теребовля, вул. Грушевського, 29 "А", Тернопільський район Тернопільська область, ідентифікаційний код юридичної особи 30343667.

3. Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

4. Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя : Малярчук В.В.