Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №603/199/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/199/26

Провадження №2-а/603/12/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бішко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частин першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 27 березня 2026 року № 017/04.2/3455, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № R422028 від 14.03.2026, яка винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі закрити з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про те, що 14 березня 2026 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову № R422028, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, за що він не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці. Однак позивач не погоджується із зазначеним твердженням, оскільки жодної повістки він не отримував, про необхідність явки до ТЦК та СП належним чином не був повідомлений, а тому об`єктивно не міг з`явитися за викликом, якого фактично не було. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу вручалася повістка, що він був ознайомлений із її змістом, знав про дату, час та місце прибуття, або те що відмовився від її отримання. Саме по собі формальне посилання у постанові на неявку за повісткою не доводить факту належного виклику особи. Окрім того, у даній постанові зазначено про те, що нібито 13 березня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста була подана заява. Факт подання такої позивач заперечує. Жодних повідомлень про її відправлення, реєстрацію чи розгляд він не отримував. Вважає, що навіть у випадку, якщо в системі відображався певний електронний запис, посадова особа, яка розглядала справу, була зобов`язана перевірити, чи справді така заява подана саме позивачем, чи відповідає вона його реальному волевиявленню та чи може бути підставою для розгляду справи без його участі, чого зроблено не було. Позивач вважає, що дана постанова ґрунтується на припущеннях та формальних записах без належного документального підтвердження. З підстав наведеного просить позов задовольнити.

30 березня 2026 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Також зазначеною ухвалою в ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувані матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі постанови № R422028 від 14 березня 2026 року.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила про те, що постанова № R422028 від 14.03.2026 винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню, а тому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначене мотивує тим, що електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного – це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію (з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають однозначно встановити особу) надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Відтак вважає, що позивач усвідомлював факт допущення ним адміністративного правопорушення, був згодним з інкримінованим йому порушенням та не бажав оспорювати його. ОСОБА_1 самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+», з урахуванням чого 14.03.2026 винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка шляхом інформаційної взаємодії між АІКС «Оберіг» та додатку «Резерв+» була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Додатково зауважила, що текст оскаржуваної постанови генерується Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, залежно від допущеного правопорушення, та не доступний для редагування чи форматування.

У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначив про те, що відзив не спростовує основних доводів позову, а саме: що позивач не отримував повістки та не був належним чином повідомлений; що позивач не подавав заяви про визнання правопорушення і згоду на розгляд справи без його участі; що відповідач не довів належними і допустимими доказами факт події правопорушення та вину позивача; що постанова є неконкретною та винесеною з порушенням вимог КУпАП; що відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок довести правомірність свого рішення. За таких обставин, вважає, що оскаржувана постанова № R422028 від 14.03.2026 є необґрунтованою, винесеною без належного з`ясування фактичних обставин справи, без достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явився. Його представник – адвокат Ковалівський Б.В. в судовому засіданні позовну заяву з урахуванням відповіді на відзив підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечив явку представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У поданому відзиві на позов представник просила розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАСУ подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд встановив такі обставини.

14 березня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 виніс постанову № R422028, якою на позивача накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Згідно даних зазначеної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до заяви від 13 березня 2026 року ОСОБА_1 визнає вчинення ним адміністративного правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за його відсутності.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів в частині відомостей про справи про адміністративні правопорушення, по справі № F3895470 стосовно ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП, 13 березня 2026 року Садовий подав заяву, 14 березня 2026 року ОСОБА_2 (без зазначення посади) ІНФОРМАЦІЯ_3 винесена постанова № R422028, де зазначено про те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн, пільговий розмір штрафу 8500,00 грн, який необхідно сплатити до 03.04.2026.

Суд розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням позиції сторін приходить до переконання про те, що позовні вимоги позивача в інтересах якого діє представник підлягають до задоволення виходячи з такого.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

В свою чергу диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які стосуються оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює (визначає) Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни, серед іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII).

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року (далі Порядок).

Абзацом 5 пп. 1 п. 27 Порядку передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів, зокрема, з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п. п. 28, 29 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Абзацом 1 п. 34 Порядку передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (абз. 4 п. 34 Порядку).

Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У поданому позові представник зазначив про те, що позивач не згоден з вищезазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме постановою № R422028 від 14 березня 2026 року, оскільки, як зазначає представник позивача у позовній заяві, до постанови не долучені докази, які б підтверджували скоєння позивачем адміністративного правопорушення, у постанові відсутня конкретизація фактичних обставин справи, також позивач повістки не отримував.

Із зазначеним твердженням сторони позивача суд погоджується, оскільки відповідач жодних доказів, які б підтверджували направлення ОСОБА_1 за місцем його реєстрації та проживання або вручення повістки особисто, про необхідність його явки на конкретну дату, час та місце, суду не надав.

Натомість до поданого відзиву представник відповідача надала дані, які є у витязі з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів в частині відомостей про справи про адміністративні правопорушення, по справі № F3895470 стосовно ОСОБА_1 , а також заяву, яка подана позивачем 13.03.2026, які жодним чином не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягало у неприбутті позивача на визначену у повісті дату, час та місце до ТЦК та СП.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про те, що відповідач в силу свого обов`язку доказування не довів обставини щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки до ТЦК та СП на конкретну дату. Зазначена обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Також слід зазначити те, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що постанова R422028 від 14 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн слід скасувати, а провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн у 2026 році.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 532,48 грн, відтак такий розмір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № R422028 від 14.03.2026, яка винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник