Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №608/1503/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 608/1503/25

Провадження №2/603/11/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за участі позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника позивача - адвоката Пинчук Н. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пинчук Н. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ рухомого майна – легкового автомобіля, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості відчуженого ОСОБА_2 автомобіля в розмірі 50 000,00 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 01.07.2021 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1213. Однак подружнє життя не склалося і рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 року шлюб було розірвано. У період шлюбу подружжям набуто в спільну сумісну власність транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1896 см, який 13.08.2022 року зареєстровано на праві приватної власності за відповідачем. Вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, однак відповідач розпорядився ним на власний розсуд і 05.07.2025 року відчужив його за ціною 100 000,00 грн без згоди позивачки. На підставі наведеного просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля в сумі 50 000,00 грн, а також судові витрати.

Представник відповідача - адвокат Шевчук-Філімон Н. М. надіслала суду заяву про визнання позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 50 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовну заяву з мотивів, наведених у ній.

Представник позивача – адвокат Пинчук Н. В. в судовому засіданні підтримала позовну заяву ОСОБА_2 з мотивів, викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевчук-Філімон Н. М. у судове засідання не з`явилися, проте представник відповідача надіслала суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 05.08.2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено підготовче засідання. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів і витребувано в Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях інформацію (документи) щодо легкового автомобіля VOLKSWAGEN JETTA 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1896 куб. см.

Ухвалою суду від 25.09.2026 року витребувано в Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях інформацію (документи) щодо реєстрації транспортного засобу – легкового автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1896, № кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , за ОСОБА_3 , а також копію відповідного купівлі-продажу легкового автомобіля.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року витребувано в Територіального сервісного центру № 3245 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях інформацію (документи) щодо реєстрації транспортного засобу – легкового автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1896, № кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , за ОСОБА_3 , а також копію відповідного договору купівлі-продажу легкового автомобіля.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог у цивільній справі, розгляд справи продовжено з урахуванням зменшених позовних вимог.

Ухвалою суду від20.04.2026 року закрито підготовче провадження в цивільній справі і призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 01.07.2021 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 року у справі № 344/22590/24, яке набрало законної сили 18.02.2025 року.

За час шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.02.2023 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.03.2025 року у справі № 344/2109/25, яке набрало законної сили 10.04.2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 3 600,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня, починаючи з 04.02.2025 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.03.2025 року у справі № 344/2110/25, яке набрало законної сили 17.04.2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, яка доглядає малолітню дитину. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 200,00 грн аліментів до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04.02.2025 року.

13.08.2022 року за ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується листами РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/16/901-аз/05-2025-913-2025 від 24.03.2025 та № 31/28/16-14134-2025 від 12.08.2025 року.

Згідно з листом РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/16-14134-2025 від 12.08.2025 року автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1896, № кузова НОМЕР_2 , перереєстровано 06.07.2025 року із укладенням договору купівлі-продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси за власником ОСОБА_3 .

Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/16-17454-2025 від 06.10.2025 року автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, кузов № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , 06.07.2025 року був перереєстрований за ОСОБА_3 в ТСЦ № 3245 (м. Вишгород, Київська область), підставою для перереєстрації став електронний договір купівлі-продажу (технологічна операція – перереєстрація ТЗ із укладанням договору купівлі-продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси).

За змістом договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5461485 від 05.07.2025 року автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний ОСОБА_3 за ціною 100 000,00 грн (п. 3.1 договору).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити з таких підстав.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу майна, на яке поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а тому при вирішенні цього спору суд застосовує відповідні норми Сімейного кодексу України (далі – СК України) та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

За приписами ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК України).

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами 1, 2 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно

встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному

кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо (абз. 1, 2 п. 23).

Отже, транспортні засоби можуть перебувати у спільній сумісній власності подружжя, таке майно може бути присуджене одному з подружжя з відповідною компенсацією його частки іншому. Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – враховуючи дійсну його вартість на час розгляду справи.

За таких обставин, спірний автомобіль презюмується як спільна сумісна власність сторін.

Суд зазначає, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України (ч. 3 ст. 370 ЦК України). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абз. 1 ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2024 року у справі № 757/58282/21.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом встановлено, що спірне майно – легковий автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі і є спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу між ними. 16.01.2025 року шлюб між сторонами розірвано. 05.07.2025 року відповідач відчужив спірний автомобіль без згоди позивача. Відповідачем не спростовано вказаних доводів позивача та не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що такий автомобіль був відчужений за згодою позивача, а кошти отримані від продажу витрачені на потреби та в інтересах сім`ї. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості вказаного транспортного засобу.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5461485 від 05.07.2025 року відповідач відчужив спірний автомобіль за ціною 100 000,00 грн. Поданий до суду доказ вартості об`єкта рухомого майна сторонами не оспорювався, клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення його ринкової вартості не заявлялося. За таких обставин суд враховує погоджену сторонами вартість спірного майна при вирішенні питання про його поділ.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також суд звертає увагу на те, що в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік становить не менше 1 211,20 грн (3028 грн * 0,4).

Судовий збір за подання позову у цій справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) становить 1 211,20 грн.

Враховуючи, що позов про поділ спільного майна подружжя задоволений у повному обсязі, ОСОБА_2 позов визнав, з відповідача слід стягнути на користь позивача 605,60 грн судового збору (50 % від 1 211,20 грн) та повернути позивачу з державного бюджету 605,60 грн сплаченого судового збору (50 % від 1 211,20 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 65, 68-71 Сімейного кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частини легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN JETTA, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1896 см?,

у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп. сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією № 0.0.4438457184.1 від 02.07.2025 року судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складено 18.05.2026 року.

Головуючий суддя І. М. Галіян