Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №404/9673/25 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 404/9673/25

н/п : 2/397/378/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.05.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Волошаненко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника Коростельова Станіслава Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» (далі ТОВ «ФК Єврокредит») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 378260,61 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 208318,40 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 159942,21 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі) простроченими в сумі 10000,00 грн., а також стягнути судові витрати які складаються зі сплати судового збору за подання позову в сумі 4539,12 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20700,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15.07.2021 між відповідачкою та АТ «Мегабанк» укладено кредитний договір № 7-10/2021-ЕК-UAH. За умовами укладеного кредитного договору, кредитодавець (банк) надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. Також, як визначено в самому кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua. Розділом 2 кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов: кредит надається на строк з 15.07.2021 до 01.07.2022 включно. Загальний розмір кредиту складає 500000 гривень. Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10.00% річних; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.6. договору, становить 34.00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1,00 % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальниці кредитні кошти в сумі 500000 грн. Відповідно до умов кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме – 01.07.2022. Однак, позичальниця належним чином умови кредитного договору не виконувала і не сплачувала всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. Датою останнього платежу позичальниці по сплаті заборгованості за кредитним договором є 02.05.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Таким чином, станом на день подання позовної заяви, у відповідачки перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 378260,61 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 208318,40 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 159942,21 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 10000,00 грн. Вказана сума заборгованості за кредитним договором розрахована банком станом на 03.09.2024, і в подальшому позивачем не змінювалась. Після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів позивачем не проводилось.

Зазначає, що 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

У подальшому, а саме 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами. Відповідно до додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги в тому числі і за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідачки становить: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту, в тому числі прострочена): 208318,40 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі прострочена): 159942,21 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 10000,00 грн. Загальна сума заборгованості: 378260,61 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024.

У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало. Розмір заборгованості боржника/відповідачки підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості/розрахунком заборгованості від 03.09.2024 та виписками по особових рахунках позичальника.

Одночасно з поданням позовної заяви, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, яку розглянуто 20.02.2026 і у задоволенні якої було відмовлено (а.с. 67-71).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву (а.с. 73-74).

23.03.2026 на адресу суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначила, що до 01 березня 2022 року відповідачка вчасно виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та сплатила на користь АТ «Мегабанк» загальну суму в розмірі 291681,60 грн. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та запровадження 24.02.2022 на території України військового стану, відповідачка, як і більшість українців, була в розгубленому стані та була змушена тимчасово покинути територію України. Проте, з 2023 року постійно перебуває в Україні. Звертає увагу, що відповідачка не отримувала від АТ «Мегабанк» жодних листів за весь час існування між ними договірних відносин. Зазначає, що пунктом 4.3.7 кредитного договору визначено, що кредитодавець без згоди позичальника повністю або частково має право передати (відступити) свої права та зобов`язання по цьому договору, а також по правочинам (у разі їх укладення), пов`язаним із забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором. З позовної заяви відповідачці стало відомо про те, що 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Згідно з п. 2 договору № GL1N426240 від 03.09.2024 після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. У свою чергу, п. 3 договору № 1/12 про відступлення прав вимоги первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності цим договором (щодо відступлених прав вимоги за кредитними договорами, які не забезпечені іпотекою, та договорами забезпечення виконання зобов`язань (крім іпотечних договорів) за такими кредитними договорами) у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним основним договором. Звертає увагу, що доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень та фіскальний чек датовані 11 вересня 2025 року не свідчить про те, що первісним кредитором було повідомлено позичальників (боржників) про відступлення своїх зобов`язань новому кредитору, адже таке надсилання мало місце аж через рік після укладення договору між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та до даного реєстру не додано опис, щоб достеменно пересвідчитися, що саме було відправлено на адресу відповідача. Посилається на п. 9.2 кредитного договору яким визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого із зобов`язань за договором, за виключенням грошових зобов`язань, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторін. Такі причини включають: стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя, зміни законодавства України і таки інше (далі – «форс-мажор»), але не обмежуються ними. Зазначає, що до березня 2022 року відповідачка вчасно виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Вважає, що порушення зобов`язання з боку відповідачки не залежали від її волі та бажання, адже відповідач ніяк не впливала на запровадження в Україні військового стану та зміну кредитора, про яку первісний кредитор не повідомив боржника. За таких обставин, відповідачка визнає наявність боргу за кредитним договором у розмірі 208 318.40 гривень.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, зазначила, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначає, що фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що, з урахуванням нарахованої комісії, є майже таким, як розмір простроченої заборгованості за тілом кредитом, з чим відповідач не може погодитися. Посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» вважає, що з відповідачки має бути списана заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 159942.21 грн. та заборгованість по сплаті комісії у розмірі 10000.00 грн., а також просила розмір на професійну правничу допомогу до 3000 грн. (а.с. 107-113).

23.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначила, що представник відповідачки у відзиві посилається на укладення між ним та АТ «Мегабанк» кредитного договору № 7-10/2021-EK-UAH від 15.07.2021, за умовами, якого вона отримала кредитні кошти у сумі 500000 гривень строком з 15.07.2021 по 01.07.2022 під 10 % річних. При цьому представником відповідачки не заперечується факт укладення кредитного договору, отримання грошових коштів та виникнення грошового зобов`язання за зазначеним договором. У поданому відзиві представник відповідачки не погоджується з розрахунком нарахованої заборгованості по відсотках, зазначаючи, що за період з 15.07.2021 по 01.06.2022 відсотки були нараховані за ставкою 10 % річних, відповідачкою було сплачено 25648, 08 грн. Окрім того, представник відповідачки не погоджується з розрахунком та нарахуванням відсотків за користування кредитом по ставці 34%, зазначаючи не правомірність застосування підвищеної процентної ставки, передбаченої п. 2.17. кредитного договору та посилаючись на те, що в умовах дії воєнного стану законодавством нібито заборонено збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань позичальником. Зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом у період з 15.07.2021 по 01.09.2024 здійснювалося відповідно до умов кредитного договору № 7-10/2021-EK-UAH від 15.07.2021. Відповідно до п. 2.8. цього договору, фіксована процентна ставка за користування кредитом становить 10 % річних. Однак, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань перед банком, зокрема, процентна ставка за користування кредитом понад строк п. 2.17. кредитного договору, яка передбачає процентну ставку 34,00 % річних. Щодо посилання представника відповідача на норми законодавства, щодо заборони підвищення процентної ставки в умовах воєнного стану, позивач звертає увагу, що відповідна ставка 34 % була прямо передбачена умовами кредитного договору, який було укладено сторонами до введення воєнного стану, та є фіксованою умовою у разі настання прострочення. Таким чином, позивач не змінював умови кредитного договору в односторонньому порядку, а здійснив нарахування відсотків відповідно до попередньо узгоджених сторонами умов договору, які передбачали застосування підвищеної процентної ставки у разі порушення Відповідачем строків виконання грошових зобов`язань. Вказані умови набули чинності, у зв`язку з фактом прострочення, без внесення будь-яких змін до договору. Посилання представника відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 є безпідставним. Зазначеним законом дійсно було доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 6-1, який передбачав, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також протягом 30 днів після його припинення або скасування, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності за таке прострочення, зокрема, від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення, а також встановлювалась заборона на збільшення процентної ставки, за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України. Однак, на сьогоднішній день зазначена норма втратила чинність, оскільки пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було виключено відповідно до Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023. У зв`язку з цим правові наслідки, передбачені вказаним пунктом, більше не застосовуються, і жодних законодавчих обмежень, щодо застосування процентної ставки, погодженої сторонами в Кредитному договорі, у тому числі у випадку прострочення зобов`язань, не існує.

Також зазначає, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки, процентна ставка за користування кредитом у розмірі 34 % річних почала застосовуватись з 01.07.2022, після закінчення терміну кредитування. Отже, застосування процентної ставки у розмірі 34 % річних з дня прострочення є правомірним та обґрунтованим і здійснене відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами. У зв`язку з цим, загальний розмір заборгованості відповідачки за нарахованими та несплаченими відсотками становить 159942, 21 грн., (з яких 29177,99 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими за ставкою 10 % річних у період з 15.07.2021 по 01.06.2022 з яких 25648, 21 було сплачено, та 130764,22 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими за ставкою 34 % річних у період з 01.07.2022 по 01.09.2024). Посилання представника відповідачки на положення статті 625 ЦК України не відповідає змісту та правовому регулюванню, зазначеною у відзиві.

Зазначає, що предметом стягнення у даній справі є прострочені відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, та нараховуються відповідно до встановленої договірної процентної ставки. Позивачем заявлені платежі, не є штрафними санкціями, пенею чи неустойкою, а є умовами кредитного договору. Представник відповідачки безпідставно посилається на початок воєнного стану, як на підставу для звільнення від відповідальності. Також зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є автоматичною підставою для звільнення від виконання чи відповідальності за порушення зобов`язань. Посилання представника відповідачки на воєнний стан є безпідставним та не звільняє її від обов`язку сплати боргу, відсотків і комісій, передбачених кредитним договором, а також від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Щодо того, що позивач жодним чином не повідомив відповідачку про те, що в неї змінився кредитор та не надав нових рахунків на продовження внесення грошових коштів зазначила, що заявник не володіє інформацією щодо неповідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, проте вважає за необхідне наголосити, що навіть за наявності - факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду зазначила, що саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо розрахунку за комісією зазначила, що кредитним договором № 7-10/2021-EK-UAH від 15 липня 2021 року передбачено комісійну винагороду, яка має чітке економічне та правове обґрунтування, а також визначений розмір, підставу нарахування та строк сплати. Таким чином, вважає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості є договірним платежам, прямо погодженими сторонами, які мають різну правову природу. Перед укладенням кредитного договору відповідачу була надана вся необхідна та повна інформація про умови кредитування, включаючи розмір і порядок сплати комісій. Ця інформація міститься у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємними частинами кредитного договору. Відповідачка, ознайомившись із зазначеними документами, підписала кредитний договір без зауважень, не відмовилась від його укладення та не скористалась правом відмови, передбаченим статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування». Вважає, що положення кредитного договору, якими передбачено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, є законними, узгодженими сторонами та відповідають вимогам законодавства. Доводи відповідачки про те, що комісія є безпідставною, не підтверджені жодними доказами та не спростовують правомірність нарахування таких платежів.

Щодо стягнення витрат з надання професійної правничої допомоги вважає, що сума винагороди у розмірі 20 700,00 грн. є співмірною із: обсягом фактично виконаних адвокатом процесуальних дій (аналіз кредитної справи, підготовка позову, доказів, правова позиція, супровід процесу); складністю спору, який включає аналіз фінансово-кредитної документації, застосування норм матеріального та процесуального права, розрахунок заборгованості. Таким чином, вважає вимоги відповідачки щодо зменшення витрат на правничу допомогу безпідставними та просить суд стягнути їх у повному обсязі (а.с. 120-125).

Ухвалою суду від 07.04.2026 закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 133).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 18).

Відповідачка та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідачки надала до суду заяву в якій просила розглянути справу за їх відсутності за наявними матеріалами справи та з врахуванням відзиву на позовну заяву (а.с. 159).

Оскільки, сторони у судове засідання не з`явилися за правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами загального позовного провадження на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15.07.2021 відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту «Кредит на споживчі цілі» та того ж дня між нею та АТ «Мегабанк» укладено кредитний договір № 7-10/2021-ЕК-UAH. Пунктами 1.1. - 1.4., 2.1. - 2.3., 2.6., 2.8., 2.10. - 2.12. договору сторони визначали, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (відкриває не відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 500000,00 грн., а позичальник зобов`язується на умовах передбачених договором повернути кредит та сплатити проценти. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована процентна ставка. Загальний обсяг коштів, наданих протягом дії невідновлюваної кредитної лінії (сума по дебету позичкового рахунку), не повинен перевищувати розміру кредиту, вказаного в п. 1.1. договору. Ліміт кредитної лінії - максимальний рівень заборгованості позичальника за кредитом, який позичальник не повинен перевищувати. Кредит надається на споживчі цілі. Щомісячні зобов`язання кредитодавця з надання кредитних коштів в межах кредитної лінії за договором виникають виключно на підставі наданого кредитодавцю календаря використання кредиту, вказаного у пункті 4.2.11. договору. Кредит надається готівкою. Днем надання кредиту вважається день отримання позичальником готівки із каси кредитодавця. Для надання позичальнику суми кредиту та обліку заборгованості за кредитом кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Кредит надається на строк з 15 липня 2021 року до 01 липня 2022 року включно. Процентна ставка за користуванням кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), 10 % річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, 44,4152%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору, 595741,28 грн. Розмір комісійної винагороди за оформлення документів під час відкриття позичкового рахунку, в % від суми Кредиту сплачується у день укладання договору 1,00%. Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту, передбаченої в п.1.1. договору, (сплачується щомісячно в день погашення кредиту згідно гграфіку зменшення ліміту) 1,00%

Пунктами 2.13. - 2.17. договору сторони погодили, що розмір комісійної винагороди за операції документарного оформлення та/або підтвердження розрахунків, пов`язаних в обслуговуванням позичкового рахунку (з ініціативи позивальника), та за операцій, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною, в тому числі за перевірку документів, виконання, операцій (окрім випадків, пов`язаних з достроковим повним або частковим погашення кредиту), в % від суми кредиту, яка нараховується та сплачується в строки, передбачені відповідною додатковою угодою 1,00 %.

Розмір комісійної винагороди, від суми отриманого кредиту, у разі порушення та/або невиконання обов`язку згідно з п. 4.2.1. цього договору, сплачується протягом 3 робочих днів з моменту такого невиконання 25,00 %.

Розмір комісійної винагороди за нецільове використання кредиту, від суми, використаної не за цільовим призначенням за кожен випадок нецільового використання кредиту, сплачується протягом 3 (трьох). робочих днів з моменту нецільового використання кредиту 25,00%.

Розмір комісійної винагороди за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов`язків згідно з пп. 4.2.4., 4.2.6.-4.2.8., 4.2.11.-4.2.12. за кожен випадок невиконання позичальником умов пунктів 4.2.4., 4.2.6.-4.2.8., 4.2.11-4.2.12. цього договору, сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту такого невиконання 25,00%.

Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 2.6. договору, 34,00%. Перелік додаткових послуг третіх осіб в межах цього договору та їх вартість на дату укладення договору, а також перелік додаткових послуг кредитодавця в межах цього договору, у т.ч під час укладення та їх вартість на дату укладення договору згідно з додатком № 3.

Графік платежів наведений в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

Крім того, в індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких позичальнику надавався кредит, зокрема: п.2.2 строк надання кредиту; п.2.3 загальний розмір кредиту; п.2.4 процентна ставка за користування кредитом; п.2.5 орієнтована реальна річна процентна ставка; п.2.6 орієнтована загальна вартість кредиту; п.п.2.7, 2.8 розмір комісійної винагороди; п.2.9 розмір щомісячного платежу; п.2.10 інформація щодо забезпечення; п.2.11 процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2 кредитного договору та ін.

У подальшому банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши їй кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальниця кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 4 вказаного договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

На підтвердження здійснення оплати до заяви додано копію платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23425777 гривень 00 копійок. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, номер лота: GL1N426240, було укладено декілька договорів, серед яких у тому числі і договір № GL1N426240 від 03.09.2024. Пунктом 14 договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021.

Пунктом 2 договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою № 1 від 23.05.2025, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором. Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.05.2025 п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000,00 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому договорі.

Розрахунки з договором № 1/12 проведені в повному обсязі, на підтвердження чого надано копії: платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024 на суму 8030000,00 грн.; платіжної інструкції № 1091 від 31.01.2025 на суму 9200000,00 грн.; платіжної інструкції № 1822 від 22.09.2025 на суму 5500000,00 грн.

Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Таким чином, відповідно до умов договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до Додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Доказів того, що вищевказаний договір відступлення прав вимог визнаний недійсним, суду не надано.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором, наступними кредиторами та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

Суд вважає, що позивачем підтверджено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, а також підтверджено наступне укладення договорів факторингу між первісним кредитором, його наступниками та позивачем щодо спірного договору.

Згідно розрахунку станом на 03.09.2024 за відповідачкою утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 208318,40 грн. та заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами в сумі 159942,21 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 10000,00 грн., а всього 378260,21 грн.

Факт укладання договору та отримання кредитних коштів відповідачкою та її представником визнається та не оспорюється, однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідачка виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів, отже позовні вимоги є обгрунтованими.

Разом з цим, суд не погоджується з нарахованою позивачем заборгованістю по комісії (в тому числі простроченої) у розмірі 10000,00 грн., яка включає комісію за надання та обслуговування кредиту, з огляду на таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1-2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки позивачем не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачці та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23).

За таких обставин положення п. 2.8 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивача комісії у сумі 10000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Крім цього, суд не погоджується з нарахованою позивачем заборгованістю по процентах у розмірі 159942,21 грн., оскільки згідно п. 2.6. договору кредит надається на строк до 01.07.2022, також додатком 1 до кредитного договору є графік платежів та визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки згідно з яким платежі розраховані на 351 день за період з 15.07.2021 по 01.07.2022. Вказаним графіком передбачено проценти за користування кредитом у розмірі 25671,28 грн.

Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

Згідно розрахунку, первісним кредитором нараховано процентів у період з 15.07.2021 по 01.07.2022 у розмірі 29177,99 грн., в той же час відповідно до розрахунку відповідачкою сплачено 25648,14 грн.

Таким чином, заборгованість по процентах нарахована первісним кредитором понад строк кредитування, тобто після 01.07.2022 в розмірі 156412,36 грн. не підлягає стягненню.

Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість по процентах з урахуванням сплати у розмірі 3529,85 грн.

Щодо посилання відповідачки на п. 9.2 договору та, що порушення зобов`язання з її боку не залежали від її волі та бажання суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі Закону), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі N 913/785/17, від 25.01.2022 в справі N 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі N 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі N 910/15264/21).

Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України, від 25.02.2022 за № 3, встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.

Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Таким чином, установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов`язанню.

Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів.

Тобто для отримання сертифікату Торгово-промислової палати повинен бути причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили та неможливістю виконати конкретні зобов`язання. Процедура розгляду заяви передбачена регламентом Торгово-промислової палати. Адже сам по собі факт виникнення певної форс-мажорної обставини не звільняє від виконання зобов`язань.

Саме заявник у заяві до Торгово-промислової палати повинен доводити причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами непереборної сили.

З відзиву на позовну заяву не вбачається, що відповідачка зверталася до Торгово-промислової палати з відповідною заявою.

Також, стороною відповідача не надано доказів звернення і до позивача з будь-якими клопотаннями про порядок виконання, відстрочення чи розстрочення виконання зобов`язань тощо.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для такого звільнення від відповідальності, згідно зі статтею 617 ЦК України, статтею 218 ГК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести наявність обставин непереборної сили, їхній надзвичайний характер, неможливість за таких умов запобігти завданню шкоди та причинний зв`язок між цими обставинами й понесеними збитками (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 3-216гс15).

Таким чином, відповідачкою, як стороною, яка посилається на форс-мажор як на підставу неможливості виконання зобов`язання, не доведено, що форс-мажорні обставини, які перешкодили їй сплатити заборгованість за укладеним кредитним договором, мали надзвичайний і невідворотний характер саме для цього конкретного випадку.

Стосовно посилання сторони відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як на підставу списання заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 159942,21 грн. слід зазначити наступне.

Так, в дійсності у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, ця норма стосується саме звільнення від відповідальності, яка визначена ст. 625 ЦК України, чим є сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та неустойки (пеню та штрафу).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021 в розмірі 211848,25 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 208318,40 грн. та заборгованості за нарахованими та не сплаченими процентами в сумі 3529,85 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2541, 91 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 1/07-25, акту приймання – передачі послуг з правничої допомоги від 10.09.2025, ордеру про надання правничої допомоги від 01.07.2025 серії АЕ № 1401536, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача становить 20700,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку загального позовного провадження, виходячи з критерію реальності та розумності, а також відповідне клопотання сторони відповідача, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника Коростельова Станіслава Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 7-10/2021-ЕК-UAH від 15.07.2021 у розмірі 211848 (двісті одинадцять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» 2541 (дві тисячі п`ятсот сорок одну) гривню 91 (дев`яносто одну) копійку у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

Представник позивача: Коростельов Станіслав Володимирович, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ордер серії АЕ № 1401536 від 01.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4781 від 12.06.2020.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Гурез Іванна Олександрівна, адреса: Київська область, місто Ірпінь, ордер серія АІ № 2151637 від 13.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4949/10 від 26.07.2012.

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО