Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №353/92/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/92/26

Провадження № 1-кп/353/71/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі кримінальне провадження №12025096240000082, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.11.2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_6 , а також умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин:

ОСОБА_5 протягом двох місяців проживає спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_6 в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будучи пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками.

Так, 24.11.2025 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_6 самостійно знаходилась у житловому будинку за місцем їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В цей час додому повернувся ОСОБА_5 та на грунті ревнощів вчинив конфлікт із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , в ході якого повалив останню на підлогу в спальній кімнаті та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання щодо здоров`я потерпілої, наніс ОСОБА_6 декілька ударів ногою в область грудної клітки, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з переломами, 6-го, 9-го, 10-го ребер зліва, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, вчинивши таким чином кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством.

Не припиняючи своїх протиправних дій та продовжуючи свою протиправну поведінку, 21.12.2025 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_5 вчинив словесний конфлікт на грунті ревнощів із своєю співмешканкою ОСОБА_6 по місцю їхнього спільного проживання, що по АДРЕСА_1 .

В ході конфлікту ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання щодо здоров`я потерпілої, наніс ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в область лівого ока, після чого, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підійшов до неї та, тримаючи у правій руці кухонний ніж, наніс ним два порізи в області над та під лівим оком, спричинивши тим самим тілесні ушкодження у вигляді ран в ділянках обличчя, про що свідчить наявність рубців в цих ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я, синець в ділянці нижньої повіки лівого ока, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, вчинивши таким чином кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю та беззастережно, не заперечив та повністю підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень відповідно до викладеного в обвинувальному акті, вказавши на те, що він дійсно протягом декількох місяців проживає спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_6 в одному житловому будинку по АДРЕСА_1 . 24.11.2025 року близько 22 год. 00 хв. він повернувся додому та на грунті ревнощів вчинив з нею конфлікт, в ході якого повалив потерпілу на підлогу в спальній кімнаті та наніс їй декілька ударів ногою в область грудної клітки, та пішов спати. Другий раз 21.12.2025 року близько 20 год. 00 хв. він також по місцю їхнього спільного проживання на грунті ревнощів вчинив словесний конфлікт із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , в ході якого наніс їй один удар кулаком правої руки в область лівого ока, а також кухонним ножем наніс їй порізи в області над та під лівим оком. Після чого він пішов спати, а потерпіла викликала працівників поліції, які його розбудили і забрали в відділення піліції. У вчиненому ОСОБА_5 щиро розкаюється, дуже шкодує, що так сталось, він розуміє, що вчинив неправильно, запевняє суд, що більше такого не повториться, просить його суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, а учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинених кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_6 , та за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , які викликали короткочасний розлад здоров`я.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_4 просила визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, та з урахуванням всіх обставин справи призначити йому покарання за ч. 1 ст. 122 КК України – у виді 2 (Двох) років обмеження волі, за ч. 2 ст. 125 КК України – у виді 1 (Одного) року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України просила призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 2 (Два) роки обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України, просила встановити ОСОБА_5 наступні обмежувальні заходи: заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_6 , яка є особою, що постраждала від домашнього насильства; заборонити листування, телефонні переговори з ОСОБА_6 , яка є особою, що постраждала від домашнього насильства, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб; направити для проходження програми для кривдників. Питання речових доказів просила вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме дерев`яну табуретку та кухонний ніж повернути їх власникам.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке вчинив ОСОБА_5 , є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, – є кримінальним проступком.

Суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він згідно ст. 89 КК України не судимий, не працює, не одружений, проживає однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває, однак з 2024 року перебуває в наркологічному кабінеті на «Д» обліку, з 01.02.2024 року перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу за мобілізацією не призивався (а.с. 86-100).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, беззастережне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, потерпіла не має до нього претензій матеріального і морального характеру, просить його суворо не карати.

Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.

Крім цього, з досудової доповіді, складеної Івано-Франківським районним сектором № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, від 07.05.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається середній рівень ризику ймовірності вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе. У випадку прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с. 114-119).

За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі та в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України - у виді пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, беззастережне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати, позицію сторін кримінального провадження, висловлену у судових дебатах щодо міри покарання обвинуваченому, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбуття покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування такого покарання з випробовуванням, встановивши необхідний іспитовий строк та відповідні обов`язки з числа передбачених ст. 76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого такі омежувальні заходи, які передбачені ст. 91-1 КК України, а саме: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб та пройти програму для кривдників.

Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

У кримінальному провадженні процесуальних витрат немає.

Питання щодо обрання та зміни запобіжного заходу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України – 1 (Один) рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України – 1 (Один) рік пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – 1 (Один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного йому покарання у виді 1 (Одного) року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 1 (Один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки протягом іспитового строку:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 91-1 КК України, встановити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на два місяці, такі обмежувальні заходи, як заборона перебувати в місці спільного проживання з потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постраждала від домашнього насильства, заборона листування, телефонних переговорів з потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб та пройти програму для кривдників.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню:

- дерев`яна табуретка бордового кольору, яка упакована в поліетиленовий мішок чорного кольору, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, – повернути власнику;

- кухонний ніж загальною довжиною 24,7 см. із рукояткою помаранчевого кольору, який поміщено у поліетиленовий пакет синього кольору, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, – повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийОСОБА_8