Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №352/2711/25 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2711/25

Провадження № 1-кп/352/133/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091250000270 від 28.09.2025 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, утриманці відсутні, з середньою освітою, не працюючого, перебуваючого на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони, депутатом будь-якої ради не обирався, згідно ст. 89 КК України не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4 , умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

згідно постанови Тлумацького районного суду від 17.08.2023 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Достовірно знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами згідно постанови Тлумацького районного суду від 17.08.2023 та будучи належним чином повідомленим про це, ОСОБА_4 , діючи з єдиним умислом, спрямованим на невиконання постанови суду, що набрала законної сили, всупереч вищевказаній постанові продовжив керувати транспортними засобами. Таким чином, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 не виконав постанову суду.

Зокрема, 29.12.2023 р. о 19 год. 39 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений в с. Клубівці по вул. Франка, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області працівниками СРПП ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. У ході перевірки документів працівниками поліції ОСОБА_4 ознайомлено з фактом позбавлення права керування транспортним засобом та роз`яснено наслідки такої заборони. Після чого ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто за фактом керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, та щодо ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто за фактом повторного керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, який скеровано для розгляду до суду.

У подальшому, за результатами розгляду вказаного протоколу, постановою Тисменицького районного суду від 01.05.2024 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Незважаючи на вищенаведені факти, достовірно знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами згідно постанови Тисменицького районного суду від 01.05.2024 будучи обізнаним про заборону керування транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи з єдиним умислом, спрямованим на невиконання постанов суду, що набрали законної сили, всупереч вищевказаній постанові продовжив керувати транспортним засобом.

Так, 10.01.2025 р. о 14 год. 14 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений в м. Тисмениця по вул. Об`їзна Івано-Франківського району Івано-Франківської області працівниками СРПП ВП № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. У ході перевірки документів працівниками поліції ОСОБА_4 ознайомлено з фактом позбавлення права керування транспортним засобом та роз`яснено наслідки такої заборони. Після чого ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто за фактом керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, та складено щодо ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за фактом керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, який скеровано для розгляду до суду.

У подальшому, за результатами розгляду указаного протоколу, постановою Тисменицького районного суду від 20.02.2025 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один років.

Таким чином, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вищезазначених постанов суду, які набрали законної сили, та згідно яких ОСОБА_4 був позбавлений права керувати транспортним засобом, будучи належним чином повідомленим про це, маючи умисел на їх невиконання, повністю їх ігноруючи, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжував керувати транспортними засобами.

Унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 , зазначені постанови судів не були виконані в частині позбавлення права керування транспортними засобами, що порушило один із основних принципів судочинства - обов`язковість судових рішень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок скоєного кримінального правопорушення та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Просить суд суворо його не карати.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню їх сукупності - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, так як він умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_4 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує те, що останній згідно ст. 89 КК України не судимий, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; перебуваючи на військовій службі по мобілізації займається суспільно-корисною працею; на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває; перебуває на обліку в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» з діагнозом : Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо обрання чи заміни запобіжного заходу обвинуваченому до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання - один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 прокласти на орган пробації за місцем проживання останнього.

Речові докази: мобільний телефон марки « Xiaomi» моделі «Redmi A2 із сімкарткою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 - повернути за приналежністю ОСОБА_4 ; два диски формату DVD-R з відеозаписами з нагрудних камер працівників СРПП ВП № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області огляду місця події від 29.12.2023 р. та 10.01.2024 р. - зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся. Судові витрати відсутні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1