Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №348/1124/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №348/1124/26

Суддя: Бурдун Т. А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1124/26

Провадження № 3/348/270/26

18 травня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Бурдун Т.А., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю 2 групи, на яку протягом року не накладали адміністративне стягнення,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738088 від 19.04.2026 вбачається, що 19.04.2026 близько 14:20 год. за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно висловлювала нецензурну лайку та образи в сторону свого брата ОСОБА_2 , що проживає разом з нею, чим спричинила шкоду його психічному здоров`ю.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначила, що вона не висловлювала нецензурною лайкою на адресу брата ні в той день, ні раніше. Натомість її брат ОСОБА_2 постійно вчиняє шодо неї домашнє насильство, висловлює погрози та нецензурну лайку на її адресу та адресу її неповнолітньої онуки, з приводу чого вона постійно викликає працівників поліції. На теперішній час здійснюється досудове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_2 , де вона є потерпілою. Також надала суду фото та аудіо записи на підтвердження поведінки потерпілого.

Неповнолітній свідок ОСОБА_3 , в присутності опікуна ОСОБА_1 , суду пояснила, що вона проживає разом з бабусею, навчається у Пнівському ліцеї. Разом з ними також у будинку проживає брат бабусі ОСОБА_4 . ОСОБА_4 постійно кричить та ображає бабусю, принижує її різними негарними словами, кидається битися. Був випадок, коли ОСОБА_4 і на неї кидався. В п`яному виді душив бабусю, також душив пса, розбив їм вікно, нищив інше майно.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання судом був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітнього свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно з ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду були надані такі докази:

- протокол серії ВАД №738088 від 19.04.2026 року про адміністративне правопорушення (а.с.1);

- витяг з бази «Армор» від 21.04.2026, з якого вбачається що 21.06.2024, 22.06.2024, 24.06.2024, 27.08.2024, 04.09.2024, 11.09.2024 ОСОБА_1 зверталася із заявами до Надвірнянського РВП щодо вчинення її братом ОСОБА_2 неправомірних дій відносно неї (а.с.2-4);

- заяву потерпілого ОСОБА_2 від 19.04.2026, в якій він просить вжити заходів щодо його сестри ОСОБА_1 , яка розпалює в себе в кімнаті сирі дрова та весь дим заходить в його кімнату, а також висловлюється нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою (а.с.5);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.04.2026, з яких вбачається, що конфлікти між нею та її братом ОСОБА_2 мають постійний характер на фоні різних побутових проблем, брат її постійно ображає та стукає по вікнах (а.с.6);

- письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 від 19.04.2026, з яких вбачається, що його сестра ОСОБА_1 розпалює в себе в кімнаті сирі дрова та весь дим заходить в його кімнату. Між ними виник конфліктна ситуація, під час якої вони висловлювалися нецензурною лайкою один на одного. Він також погрожував сестрі, погрожував, що спалить домоволодіння (а.с7);

-форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 від 19.04.2026, відповідно до якого визначено низький рівень небезпеки (а.с.8).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надала суду диск з фото та аудіозаписами на підтвердження поведінки потерпілого, з яких вбачається, що ОСОБА_2 нищить майно ОСОБА_1 , постійно висловлюється грубою нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 .

Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів на підтвердження її вини у вчиненні правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738088 від 19.04.2026, ОСОБА_1 за місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_1 вчинила відносно ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні у його сторону нецензурною лайкою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

При цьому дослідженими доказами у справі не підтверджено належним чином вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 738088 від 19.04.2026.

Так у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП від 19.04.2026 серії ВАД № 738088, що складений відносно ОСОБА_1 , нечітко викладено об`єктивна сторона правопорушення. Зокрема вказано, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого брата ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в його бік нецензурною лайкою, чим завдала шкоди його психічному здоров`ю, однак доказів не підтвердження такої шкоди не зазначено. При цьому, у судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження таких обставин. Навпаки, з наданих доказів вбачаються ознаки неправомірної поведінки саме в діях ОСОБА_2 .

Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IX від 22.05.2024.

При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.

Крім того саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному (психологічному) здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психічному здоров`ю особи.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Крім того під час розгляду справи судом встановлено, що протягом тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини.

Тому сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Під час розгляду справи переконливих доводів, які б безумовно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, при розгляді справи не було здобуто.

Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не підтверджена належними до об`єктивними доказами по справі. Тому провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 23, 33, 40-1, ч.3 ст. 173-2, 283, 284, 247 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 18.08.2026

Суддя Т.А.Бурдун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua