Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №179/622/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/622/26

1-кп/179/116/26

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Магдалинівка Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026042470000054 від 05.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хутірське Петриківського району, Дніпропетровської області, громадянин України, середня спеціальна освіта, не працює, одружений, має на утриманні 2 малолітніх дітей, має статус учасника бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Встановлено, що з 01.03.2022 по 28.06.2025 року ОСОБА_4 був мобілізований на службу до військової частини № НОМЕР_1 , та в подальшому проходив службу в зоні бойових дій. Під час проходження служби та при виконанні службових обов?язків, останній мав доступ до вибухових речовин та вибухових пристроїв.

ОСОБА_4 проходячи службу у вищевказаний період, та у невстановлений час, привласнив ручну осколкову оборонну гранату Ф-1 та запал до неї типу УЗРГМ-2, які для себе він визначив як вибуховий пристрій. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник умисел на придбання та зберігання вибухової речовини, вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій раптово виниклий умисел ОСОБА_4 , в 2024 році (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у відпустці, прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи при собі вказану ручну осколкову оборонну гранату Ф-1 та запал до неї типу УЗРГМ-2, які являються вибуховою речовиною та вибуховим пристроєм, взяв гранату та уніфікований запал до неї, та помістив до самовару на шафі в одній з кімнат свого будинку, де в подальшому залишив на зберігання, тим самим незаконно розпочав зберігати незаконно придбані ним вибухову речовину та вибуховий пристрій.

13.03.2026 у період з 07 години 25 хвилин по 08 годину 42 хвилин, слідчим СВ ВП № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області підполковником поліції ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук житлового будинку та господарських споруд за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку в кімнаті будинку, у самоварі, що знаходився на шафі, виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, у якому знаходились: ручна осколкова оборонна граната Ф-1, яка є спорядженим корпусом ручної гранати промислового виготовлення та відноситься до вибухових речовин, придатна до вибуху; запал до ручної гранати типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до вибухових пристроїв та є придатним до використання за призначенням.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання, придбання вибухової речовини та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення визнав в повному обсязі, визнавши всі обставини викладені в обвинувальному акті. Висловлює щире каяття.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зауважив, що згідно ст.12 КК України злочин є тяжким. Вважає за необхідне призначити обвинуваченому 3 роки позбавлення волі із встановленням випробувального строку 1 рік.

Згідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і роз`яснив, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обвинувачений і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що останній не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст.263 КК України, як зберігання, придбання вибухової речовини та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, характеризується за місцем проживання задовільно, не судимий, одружений, має двох малолітніх дітей на утриманні, в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку та готовий понести передбачене законом покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст.263 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення та відсутність тяжких наслідків від дій обвинуваченого, з урахуванням даних про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, а також враховуючи його щире каяття, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

З огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд вважає, що в даному конкретному випадку реальне відбуття ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, буде непропорційним, оскільки мета та цілі покарання можуть бути досягнуті, з врахуванням вищенаведеного судом - без ізоляції його від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.

За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом зазначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових вибухо-технічних експертиз у сумі 5348,4 грн, код бюджетної класифікації 24060300.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373- 374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звільнений від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судових вибухо-технічних експертиз у сумі 5348,4 грн, код бюджетної класифікації 24060300.

Речові докази:

- предмет візуально схожий на гранату Ф-1 в зброї із запалом до неї – знищено в ході проведеної судової вибухо-технічних експертизи;

- дискові накопичувачі формату DVD-R, на яких знаходяться відеоматеріали зафіксовані в ході проведення обшуку – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1