Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №490/1158/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1158/26 18.05.2026

н\п 1-кп/490/871/2026

Центральний районний суд міста Миколаєва

Справа № 490/1158/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026152020000115 від 23.01.2026 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, раніше не судима, має вищу освіту, неодружена, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 з 06.11.2023 обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, будучи суб`єктом декларування, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок не пізніше 01.04.2024 подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, будучи повідомленою про необхідність подання такої декларацій, маючи реальну та об`єктивну можливість, а також всі необхідні технічні умови своєчасно заповнити та подати таку щорічну декларацію, діючи умисно, станом на 05.01.2026, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, у передбачений Законом України «Про запобігання корупції» строк, тобто до 01.04.2024, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, діючи умисно, будучи повідомленою про необхідність подання декларацій у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, достовірно знаючи про обов`язковість подання нею декларацій особи, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом реєстрації та внесення необхідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Крім того, ОСОБА_3 , припинивши 08.03.2024 службу в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про свій обов`язок до 1 квітня наступного року, після року припинення діяльності подати в установленому ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, а саме не пізніше 01.04.2025, подати декларацію особи з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)» за минулий 2024 рік, тобто наступного року після року припинення діяльності, будучи повідомленою про обов`язок та необхідність подання такої декларацій, маючи реальну та об`єктивну можливість, а також всі необхідні технічні умови своєчасно заповнити та подати зазначену декларацію (після звільнення) за минулий 2024 рік, діючи умисно, станом на 05.01.2026, не подала зазначену декларацію, у передбачений Законом України «Про запобігання корупції» строк, тобто до 01.04.2025, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, після звільнення 08.03.2024 з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, ОСОБА_3 , діючи умисно, будучи повідомленою про необхідність подання декларацій у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку, не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, а саме наступного року після року припинення діяльності, достовірно знаючи про обов`язковість подання зазначеної декларації, як особою яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом реєстрації та внесення необхідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, а саме: умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винуватою. Зазначила, що працюючи на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області через власну неуважність не подала щорічну декларацію за 2023 рік, а також після звільнення з вказаної посади не подала декларацію за минулий 2024 рік з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»; у вчиненому щиро кається та просить суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

ОСОБА_3 погодилась на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; пояснила, що рішення її є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Характер дій ОСОБА_3 встановлених судом, свідчать про умисний характер дій обвинуваченої, направлений на умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 366-3 КК України як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд ураховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином; обставини справи; вказані дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ураховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання у межах санкції ст. 366-3 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів державної влади або місцевого самоврядування. Саме таке покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено; речових доказів та процесуальних витрат немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. 50, 65, ст. 366-3 КК України, ст. 349, 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

– ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500,00 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів державної влади або місцевого самоврядування строком на один рік.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі через Центральний районний суд міста Миколаєва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Центральному районному суді міста Миколаєва. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1