Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №489/10141/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/10141/25

провадження №2/489/837/26

Заочне рішення

Іменем України

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлії Вікторівни про визнання протиправної та скасування постанови приватного нотаріуса, зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Шиян Ю.М. звернулася до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Ю. В. від 28.11.2025, якою ОСОБА_1 відмовлено у знятті заборони відчуження 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати приватного нотаріуса Скорик Ю. В. зняти заборону відчуження 1/4 частки зазначеної вище квартири шляхом внесення відповідного запису до реєстру.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.06.2024 по справі № 489/4052/24 встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, Україна під час бойових дій зі забезпечення здійснення заходів національної безпеки та територіальної цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку збройних сил російської Федерації, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 43 роки, про що 06 червня 2024 року зроблено відповідний актовий запис № 404, видане Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

10 вересня 2024 року нотаріус Скорик Ю. В., ОСОБА_1 видала свідоцтво на спадщину, яка складається з 1 /4 частки у праві власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Балкіною О. Л. 04.02.1997 року, за р. № 360, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 10.02.1997 року за реєстром № 20154.

Право власності на 1 /4 частку у праві власності на квартиру підлягає державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим, нотаріус ОСОБА_4 наклала заборону на відчуження вищезазначеного майна строком на 5 років на підставі ст. 47 ЦК України.

Проте, станом на сьогодні позивач має нововиявлені обставини справи, які вливають на правовий статус позивача та є підставою для скасування заборони на відчуження майна.

А саме, в ході досудового розслідування по кримінальному проваджені № 12024152040000310 за результатами висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/103-25/2953-БД від 06.03.2025 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути біологічним сином особи чоловічої статі, праву стегнову кістку трупа № 36/24АС (об`єкт № 8 у висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 07.02.2025 № СЕ-19/103-24/15384-БД), якої було надано для дослідження. Ймовірність походження ДНК-профілів цих осіб від батька та його дитини становить не менше, ніж 99,999993% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути біологічним батьком особи чоловічої генетичної статті, праву стегнову кістку трупа № 36/24АС (об`єкт № 8 у висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 07.02.2025 року № СЕ-19/103-24/15384-БД), якої було надано для дослідження. Ймовірність походження ДНК-профілів цих осіб від батька та його дитини становить не менше, ніж 99,99987 %.

Таким чином, було постановлено – тіло невстановленої особи, яка належить особі чоловічої генетичної статі № 36/24АС визнати, як військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого родичі поховали ОСОБА_3 .

На підставі цього вважаємо, що мати загиблого – ОСОБА_1 , може на загальних підставах розпоряджатися майном, яке успадкувала після загибелі сина.

У зв`язку із цим, позивач звернулася до нотаріуса для скасування заборони, але постановою від 28.11.2025 відмовити у знятті заборони відчуження нерухомого майна, з посиланням на те, що для нотаріуса не має підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна та рекомендовано звернутися до судових органів із позовною заявою про вирішення цього питання в судовому порядку.

У судове засідання, призначене на 18.05.2026, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача 18.05.2025 надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась неодноразово у встановленому законом порядку. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням ОСОБА_7 (на теперішній час – Інгульський) районного суду міста Миколаєва від 04.06.2024 по справі № 489/4052/24 встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, Україна під час бойових дій зі забезпечення здійснення заходів національної безпеки та територіальної цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку збройних сил російської Федерації, пов`язаних із захистом Батьківщини.

06.06.2024 Корабельнимм відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідний актовий запис № 404, місце смерті – Україна Донецька область Покровський район (серія НОМЕР_1 ).

10.09.2024 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області спадкоємцю ОСОБА_1 (позивач) видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 394, на спадкове майно, а саме частку у праві власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 , що належить на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Балкіною О.Л. 04.02.1997 за р.№ 360, спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При видачі позивачу свідоцтва про спадщину за законом, нотаріусом в порядку статті 73 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2.2 розділу ІІ глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 було накладено заборону на відчуження нерухомого майна строком на п`ять років.

Накладення приватним нотаріусом заборони на п`ять років на нерухоме майно – частку у праві власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер запису про обтяження: 56601377, дата та час державної реєстрації: 10.09.2024 11:12:34).

Позивач зазначає, що після встановлення в судовому порядку факту смерті сина та оформлення спадщини в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152040000310 від 07.03.2024, за фактом безвісного зникнення військовослужбовця Збройних Сил України, командира 2 піхотного взводу 1 піхотної роти в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі с. Семенівка Покровського району Донецької області, встановлені генетичні ознаки зразка буквального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (об`єкт № 1), який являється сином зниклого безвісти військовослужбовця, генетичні ознаки Y-хромосоми зразка буквального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (об`єкт № 1) (висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/115-24/4535-БД від 02.04.2024 року), генетичні ознаки зразка буквального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт № 1), який являється батьком зниклого безвісти військовослужбовця та генетичні ознаки Y-хромосоми зразка буквального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт № 1) (висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/115-24/4534-БД від 01.04.2024).

Із адресованого СУ ГУНП у Волинській області листа ДНДЕКЦ МВС № 19/36/2- 7667-2025 від 11.02.2025 слідує, що наявні імовірні збіги спорідненості генетичних ознак правої стегнової кістки трупа невідомого чоловіка № 36/24АС, генетичних ознак зразка буквального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та генетичних ознак зразка буквального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/103-25/2953-БД від 06.03.2025 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути біологічним сином особи чоловічої статі, праву стегнову кістку трупа № 36/24АС (об`єкт № 8 у висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 07.02.2025 року № СЕ-19/103-24/15384-БД), якої було надано для дослідження. Ймовірність походження ДНК-профілів цих осіб від батька та його дитини становить не менше, ніж 99,999993% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути біологічним батьком особи чоловічої генетичної статті, праву стегнову кістку трупа № 36/24АС (об`єкт № 8 у висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС від 07.02.2025 року № СЕ-19/103-24/15384-БД), якої було надано для дослідження. Ймовірність походження ДНК-профілів цих осіб від батька та його дитини становить не менше, ніж 99,99987 %.

Отже, висновком експерта встановлено, що тіло невстановленої особи, яка належить особі чоловічої генетичної статі № 36/24АС належить військовослужбовцю Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після отримання тіла ОСОБА_3 , його рідні здійснили поховання, що підтверджується Свідоцтвом про поховання серії НОМЕР_3 від 14.03.2025, виданого Комунальним підприємством «Миколаївська ритуальна службу» ОСОБА_5 (син померлого).

Ураховуючи встановлення тіла ОСОБА_3 та його поховання позивач вважаємо, що в неї виникло право на загальних підставах розпоряджатися майном, яке успадкувала після загибелі сина, а тому правові наслідки для оголошення померлою фізичної особи в даному випадку не повинні застосовуватися та стаття 47 ЦК України не повинна прийматися до уваги.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За частиною другою статті 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Аналогічні положення накладення заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою передбачені статтею 73 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 2.2 пункту 2 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок від 22.02.2012 № 296/5).

Вичерпний перелік підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку, врегульовано статтею 74 вказаного вище Закону, а саме у разі: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.

Зняття заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, відповідно до підпункт 4.1 пункту 4 глави 15 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5, здійснюється нотаріусом у випадках, встановлених законодавством.

Таким чином, вимогами Закону України «Про нотаріат» та прийнятим на його виконання Порядком від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що зняття заборони відчуження нерухомого майна, встановленої нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, у даному випадку можливе у зв`язку із спливом строку, на який накладено заборону відчуження, рішенням суду, судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або в інших випадках, встановлених законодавством.

Пунктами 3, 5 глави 15 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5 врегульовано, що накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а зняття заборони відчуження нерухомого або рухомого майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її зняття.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із постанови приватного нотаріуса Скорик Ю.В. від 28.11.2025 вбачається, що зняття заборони відчуження нерухомого майна, накладеного приватним нотаріусом на 1/4 частку у праві власності на квартиру неможливе ув`язку із тим, що не сплинув п`ятирічний строк та не скасовано рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Надаючи оцінку вимогам щодо неправомірності оспорюваної постанови та її скасування, суд не вбачає неправомірності постанови, оскільки відмовляючи позивачу у знятті обтяження з нерухомого майна, приватний нотаріус діяла у межах визначених статтею 74 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.1 пункту 4 глави 15 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5, а тому позов цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Разом з тим суд враховує, що відповідно з статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпоряджання розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

З аналізу наведених норм слідує, що захист порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду має бути ефективним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає вимогу позивача про зобов`язання приватного нотаріуса про зняття заборони відчуження із частки квартири шляхом внесення відповідного запису до реєстру такою, що не забезпечить ефективного способу захисту порушеного права позивача, оскільки в даному випадку єдиною підставою для нотаріуса для зняття забороним відчуження з нерухомого майна згідно статті 74 Закону України «Про нотаріат» є рішення суду, тобто рішення про скасування забороним відчуження на підставі якого нотаріус має вчинити реєстрацій дії у відповідному державному реєстрі.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача належним способом захисту, який відповідає підставам позову та виключає необхідність подальшого звернення позивача до суду для відновлення свого права та інтересу на майно, набуте в порядку спадкування після смерті сина, є скасування заборони відчуження нерухомого майна.

При цьому, суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту порушеного права, враховуючи підстави та обставини справи, не є виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, встановлені обставини та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у спосіб та з мотивів, які наведено вище.

Керуючись статями 4, 19, 141, 200, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати заборону відчуження 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , внесену до Єдиного реєстру речових прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлії Вікторівни від 10.09.2024, номер запису про обтяження: 56601377.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

відповідач: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Юлія Вікторівна, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 15.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2026.

Суддя І.В.Коваленко