Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №488/1197/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/1197/26

провадження № 1-кп/488/216/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працює неофіційно на приватних осіб, не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

за ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 08 січня 2026 року о 18:56 год., керуючи автомобілем «ZAZ DAEWOO Т-13110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темний час доби, рухався в лівій смузі для руху, по вологій, чистій без пошкоджень, асфальтованій проїжджій частині проспекту Богоявленського в м. Миколаєві, від вулиці Янтарній в напрямку вулиці Металургів.

В цей час по нерегульованому пішохідному переході, який позначений дорожньою розміткою 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху (далі ПДР) та дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 розділу 33 ПДР, в районі перехрестя пр-ту Богоявленського та вул. Гетьмана Сагайдачного, в межах пішохідного переходу, справа наліво по ходу руху транспортного засобу, перетинала проїзну частину пр-ту Богоявленського пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водій ОСОБА_5 , рухаючись у вказаному напрямку, зі швидкістю біля 68,64 км/год., хоча повинен був рухатись не більше 50 км/год., при наближенні до вищевказаного пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 12.3, 18.1 ПДР, а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, усвідомлюючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перевищив максимально встановлену в населеному пункті швидкість, при появі пішохода ОСОБА_6 на нерегульованому пішохідному переході, яку останній об`єктивно спроможний був виявити, не зменшив швидкість аж до повної зупинки, щоб дати їй дорогу, а продовжив рух прямо та, виїхавши на пішохідний перехід, допустив на неї наїзд.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, забійної рани в лобній ділянці голови, синців, саден в ділянці тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, перелому кісток черепу зліва, крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку, переломів ребер, забою легень, печінки, селезінки, лівої нирки, з послідуючою зовнішньою та внутрішньочеревною кровотечею, від яких загинула на місці пригоди.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 12.3, 18.1 ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, в судовому засіданні обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, як вони викладені в обвинувальному акті. Обставини порушення ним правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких сталася ДТП, що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:56 год. під час керування ним автомобілем «ZAZ DAEWOO Т-13110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі перехрестя пр-ту Богоявленського та вул. Гетьмана Сагайдачного та призвело до смерті потерпілої ОСОБА_6 внаслідок отриманих травм, не оспорював також. Суду показав, що рухаючись у згаданий час по дорозі, були незадовільні погодні умови - йшов дощ та вже було темно, він відволікся та проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, перевищив максимально встановлену в населеному пункті швидкість, при появі пішохода ОСОБА_6 на нерегульованому пішохідному переході, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не зменшив швидкість аж до повної зупинки, щоб дати потерпілій дорогу, а продовжив рух прямо та, виїхавши на пішохідний перехід, допустив на неї наїзд.

Показання обвинуваченого, дані під час судового розгляду про обставини вчинення ним вищезазначеного злочину з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності та допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами з точки зору взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників провадження не піддавав сумніву й не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, за згодою учасників судового розгляду, суд розглянув справу щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, відомостей про судові витрати та заходи забезпечення кримінального провадження, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку ті обставини, які не досліджувалися судом першої інстанції.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за своєю формою вини є виключно необережним, і в даному випадку необережність та легковажність водія ОСОБА_5 щодо невжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу під час проїзду пішохідного переходу, а також перевищення встановленої швидкості руху, потягла за собою суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_6 . Невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 12.3, 18.1 ПДР України призвело до ДТП та її наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує повне визнання ним вини, щире каяття у скоєному, яке виявилося не тільки у повному визнанні своєї провини обвинуваченим, а також у висловленні ним жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, а також посткримінальна поведінка обвинуваченого, який повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілому у сумі 39 000 грн., яка складається з його витрат на поховання матері ОСОБА_6 , та моральну шкоду - у сумі 5 000 доларів США, та активна громадська позиція обвинуваченого - перерахування ним на потреби ЗСУ 100 000 грн., відповідно до квитанції №55095636 від 17.03.2026 року.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, необережну форму його вини та дані щодо його особи - раніше не судимого, який має постійне місце реєстрації та проживання, працює неофіційно на приватних осіб, за місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням вищевикладених обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та характеризують особу винного, відсутності обставин, що обтяжчують його провину, а також враховуючи, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності з приводу порушень ПДР України не притягувався також, психічне ставлення обвинуваченого до скоєного - необережну форму його вини, а також думку потерпілого ОСОБА_4 , який претензій до обвинуваченого матеріального та морального характеру не мав, просив суворо обвинуваченого не карати та не позбавляти його волі, у зв`язку із повним відшкодуванням обвинуваченим йому матеріальної шкоди - витрат потерпілого на поховання матері у сумі 39 000 грн. та моральної шкоди у сумі 5 000 доларів США, врахувавши також активну громадську позицію обвинуваченого- перерахування ним в ході досудового розслідування на потреби ЗСУ 100 000 грн., що в своїй сукупності істотно знижує фактичну ступінь тяжкості злочину, ступінь небезпечності винної особи для суспільства та для досягнення цілей покарання, суд погоджується з думкою прокурора та вважає за можливе виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, суд приходить до наступних висновків:

суд бере до уваги позицію прокурора - який вважав за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання; враховує грубе нехтуванні обвинуваченим при достатньо невеликому стажі керування транспортним засобом - 3 роки, декількох вимог Правил дорожнього руху України, передбачених п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б», 12.3, 18.1, що спричинило смерть потерпілої, тим самим обвинувачений проявив байдуже ставлення до життя, здоров`я та безпеки людини, що згідно з Конституцією України є найвищими соціальними цінностями, тому судом окремо зазначається про наявність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України.

Вартість судових експертиз на загальну суму 18 114, 04 грн. слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтись на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати в термін призначеного покарання строк перебування ОСОБА_5 під вартою з 08.01.2026 року по 09.01.2026 рік включно.

Запобіжним заходом відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної чинності залишити домашній арешт у певний період доби та заборонити обвинуваченому у період часу з 21 години вечора до 07 години ранку залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у сумі 18 114, 04 грн. за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі - автомобіль "ZAZ DAEWOO Т-13110", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні на території спецмайданчика ГУНП в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне Поле, 5 - повернути його власнику ОСОБА_7 , скасувавши арешт на назване майно накладений ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва 20.01.2026 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1