Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №487/2620/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2620/26

Провадження №2/487/2240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15.05.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Кузьменко В.В., за участю: секретаря судового засідання Спицької Н.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на комунальні послуги та утримання квартири,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на комунальні послуги та утримання квартири.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою технічного засобу.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату та час судового засідання було повідомлено належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Прокурор Добрікова І.В. в судовому засідання просила відмовити у задоволені позовної заяви з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в відзиві просила розглядати справу за її відсутності, в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.09.2018 року та зареєстрував своє майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 спадщину прийняла, однак свідоцтво про право на спадщину не оформила.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Таким чином, 1/2 частка вищевказаної квартири належить Відповідачу не залежно від часу отримання нею свідоцтва про право на спадщину.

За період з 01.01.2016 р. по 25.03.2026 р. за утримання будинку (квартплата, а в подальшому внесок за послуги управління багатоквартирним будинком) та оплата за опалення нам оплачено 70 651,54 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2026 р. №Р1О595NU8PJ61G3A.

Позивач самостійно несе всі витрати з приводу утримання спадкового майна та з 01.01.2016 р. по 25.03.2026 р. понесено наступні витрати:

- оплата за опалення 45 467,34 грн.;

- витрати на утримання будинку 25 184,20 грн.,

що разом складає 70 651,54 грн. 1/2 частка від вказаної суми становить 35 325,77 грн.

Принцип «власність зобов`язує» (ст. 319, 322 Цивільного кодексу України) означає, що володіння майном покладає на власника обов`язок утримувати його, сплачувати податки та не шкодити інтересам суспільства, екології та правам інших осіб.

Цей принцип закріплений як у цивільному, так і в конституційному праві України (ст. 13, 41 Конституції).

Отже, власники зобов`язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій в постанові від 13.03.2019 року по справі № 521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Тобто, той із співвласників, який сплатив кошти за послуги, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред`явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання квартири у відповідності до його частки в спільному майні.

Згідно судової практики, в разі надання відповідних підтверджуючих документів (платіжні квитанції, акти) суди відшкодовують витрати, які відносяться до житлово-комунальних послуг (послуги з управління багатоквартирним будинком, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами, стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд, з врахуванням доводів наведених вище, робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 5000 грн, які підтверджуються розрахунком вартості правової допомоги, квитанцією до прибуткового касового ордеру №0406/26-1/Д-ор від 06.04.2026 року, ордером серії ВЕ №1163038 від 06.04.2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. правової допомоги.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

керуючись ст. ст. 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на комунальні послуги та утримання квартири задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , 1/2 частку витрат на комунальні послуги та утримання квартири АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2016 р. по 25.03.2026 р. у розмірі 35 325,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В.Кузьменко