Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №477/1720/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1720/25

Провадження №1-кп/477/95/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152230000343, по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білозірка (в минулому – Бармашове) Миколаївського (в минулому – Жовтневого, Вітовського) району Миколаївської області, громадянина України, з повною середньою освітою, перебуваючому у цивільному шлюбі, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-за частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 298 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2025 близько 23 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування та під час судового розгляду встановити не вдалось за можливе) обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, знаходився по вул. Соборна с. Білозірка Миколаївської області поряд із пам`яткою історії місцевого значення – «Братська могила 317 радянським воїнів, що загинули у березні 1944 року при звільнені села», і окрім того є частиною об`єкта культурної спадщини, який взято на облік згідно з рішенням №357 Миколаївського обласного виконкому від 20 липня 1971 року, де у нього виник злочинний умисел, направлений на руйнування частин вказаного об`єкту культурної спадщини.

В подальшому, нехтуючи загальноприйнятими нормами громадської моралі, проявляючи нехтування до пам`яті та поваги історичних та культурних цінностей, усвідомлюючи свої протиправні дії, обвинувачений узяв металеву арматуру, яку виявив на вулиці, після чого використовуючи її та застосовуючи фізичну силу, наніс удари по плитці надгробної плити, стели пам`ятки історії місцевого значення – «Братська могила 317 радянським воїнів, що загинули у березні 1944 року при звільнені села», в результаті чого зазначена плитка відпала та розбилась. Після вказаного, ОСОБА_3 , використовуючи металеву арматуру наніс удари по огорожі вказаного об`єкту культурної спадщини, від чого вона тріснула в центральній-верхній частині.

Крім того, цього ж дня, близько 23 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування та під час судового розгляду встановити не вдалось за можливе) у обвинуваченого, який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та знаходився по вул. Соборна с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області біля Алеї слави героям – мешканцям с. Білозірка, які віддали свої життя, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, виник злочинний умисел на пошкодження елементу вказаної меморіальної зони. На реалізацію свого злочинного умислу, обвинувачений підійшов до зазначеної алеї, що знаходиться по вул. Соборна в с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області та, демонструючи протиправну вседозволеність та нехтуючи встановленими правилами поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок, протягом не менше 20 хвилин, тобто з 23:00 год. по 23:20 год. 16.06.2025, з мотивів явної неповаги до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві, що виразилося в ігноруванні існуючими правилами поведінки, моральності, добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, застосовуючи фізичну силу, розірвав елемент меморіальної зони Алеї слави героям - банер із надписами: «ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ ОСОБА_5 , 10.08.1971-14.08.2024».

Відповідальність за дії, вчинені обвинуваченим, передбачена ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 298 КК України,

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 16 червня 2025 року приблизно о 23.00 год він перебував на святкуванні випускного вечора в сільському клубі с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області. Біля клубу знаходився пам`ятник – «Братська могила 317 радянським воїнів, що загинули у березні 1944 року при звільнені села», а також Алея слави героям з банерами. Йому було відомо, що пам`ятник – «Братська могила 317 радянським воїнів, що загинули у березні 1944 року при звільнені села» є пам`яткою історії. Він того вечора випив приблизно одну пляшку алкогольних напоїв, перебував у стані алкогольного сп`яніння. З клубу він пішов додому, але потім повернувся до пам`ятника, по дорозі знайшов арматуру та підійшовши до пам`ятника «Братська могила 317 радянським воїнів, що загинули у березні 1944 року при звільнені села», 2-3 рази наніс удари металевою арматурою по плитці надгробної плити та стели пам`ятника. Після чого пішов до банера на Алеї слави та спочатку наніс удар рукою по одному з банерів, після чого наніс удар металевою арматурою. Після цього повернувся до пам`ятника, сів на нього та скинув на дорогу розбиту плитку, що впала, потім викинув арматуру та пішов додому. У вчиненому розкаюється, просить вибачення, зазначив, що відчуває сором. Пояснює свій вчинок перебуванням у стані алкогольного сп`яніння, зазначив, що повністю відновив спричинені пошкодження та відшкодував шкоду. Просив суворо не карати.

Представник потерпілої юридичної особи в судове засідання не з`явився, відповідно до наданої суду заяв, просив розглядати справу у його відсутність, зазначив про відсутність жодних претензій до обвинуваченого, оскільки останній повністю відшкодував завдані збитки, просив призначити найменш суворе покарання.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї провини, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

протоколом прийняття заяви в.о. старости Білозірського старостату Первомайської громади про вчинене кримінальне правопорушення від 17.06.2025 року, а саме: пошкодження пам`ятника, присвяченого героям-визволителям, та банеру на «Алеї слави», присвячений загиблому герою – мешканцю села ОСОБА_6 ;

даними протоколу огляду місця події від 17.06.2025 року, згідно якого проведений огляд території біля сільської ради по вул. Соборній в с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області, під час якого виявлено пошкодження пам`ятника, присвяченого героям-визволителям, та банеру на «Алеї слави», присвяченого ОСОБА_6 , з фототаблицею. Під час огляду був виявлений та вилучений слід папілярного узору пальців рук за допомогою дактилоскопічної стрічки;

висновком експерта № СЕ-19/115-25/9939-Д від 25.06.2025 за результатом проведення трасологічної експертизи, згідно якого слід папілярного узору долоні руки, вилучений під час огляду місця події, залишений підпальцевою ділянкою долоні лівої руки ОСОБА_3 ;

даними архівного витягу рішення №357 виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів від 2 липня 1971 року «Про взяття під державну охорону пам`ятників археології, історії і мистецтва та віднесення окремих з них до загальносоюзного, республіканського і місцевого значення», в додатку до якого у списку пам`ятників історії зазначена Братська могила 317 радянських воїнів в с. Бармашове;

рішенням У позачергової сесії сьомого скликання Бармашовської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №1 від 19 лютого 2016 року, яким вирішено питання перейменування села Бармашове на Білозірку;

даними Паспорту пам`ятки культурної спадщини, відповідно до якого пам`ятка історії – Братська могила 317 радянських воїнів, що загинули в березні 1944 року при звільненні села Бармашове розташована по вул. Соборній в с. Білозірка (в минулому – Бармашове) Миколаївського (в минулому – Жовтневого, Вітовського) району Миколаївської області;

повідомленням начальника Первомайської СВА Миколаївського району Миколаївської області на адресу ст. слідчого СВ ВП №4, згідно якого вартість пошкодженого на Алеї слави банера складає 2200грн, яку обвинувачений ОСОБА_3 сплатив повністю. Щодо пошкодженого пам`ятника – кошти на його ремонт не виділялись, ОСОБА_7 добровільно відшкодував завдані збитки, шляхом ремонту пошкодженого майна і всі витрати поніс за свій рахунок.

Аналізуючи досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в умисному незаконному пошкодженні об`єкту культурної спадщини та хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та правильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 298, ч.1 ст. 296 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, судом враховується, що він вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком та нетяжкими злочином, раніше не судимий, на обліку лікаря – нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, спричинену шкоду відшкодував повністю.

Обставинами, які пом`якшують покарання за ч.2 ст. 298, ч.1 ст. 296 КК України, судом визнається визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання за ч.2 ст. 298, ч.1 ст. 296 КК України, судом визнання вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи тяжкість та обставини вчинення кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 298 КК України у виді обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, за ч.1 ст. 296 КК України – у виді обмеження волі, у межах, передбачених для цих видів покарань санкціями ч.2 ст. 298КК України та ч.1 ст. 296 КК України, вважаючи саме таку міру покарання необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, визнав свою провину, розкаявся у вчиненому та повністю відшкодував спричинені збитки, враховуючи позиції представника потерпілої юридичної особи та прокурора, суд приходе до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

На підставі ст. 100 КПК України речовими доказами слід розпорядитись наступним чином: бляшану банку, пачку з-під сухариків, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, слід знищити; дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_3 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню підтверджені прокурором витрати на залучення експерта в сумі 3119,90грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 298 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 296 КК України – у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки:

за ч.2 ст. 298 КК України - у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять)грн 90коп.

Речові докази у справі: бляшану банку, пачку з-під сухариків, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, - знищити; дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_3 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1