Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №475/96/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/96/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого судді - Кащака А.Я.,

за участю секретаря судових засідань - Куш О.П.,

представника позивача - Святішенко О.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в селищі Доманівка справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення пені по аліментам, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернувсь до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ним (позивачем) і знаходяться на його утриманні. 22 листопада 2019 року рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, а діти залишилися проживати з батьком. 17.12.2019 року Судовим наказом Доманівського районного суду Миколаївської області було стягнуто з ОСОБА_2 па користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26.11.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. На підставі данного судового рішення, 18 грудня 2019 року державним виконавцем Доманівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження №60902457, а 17 січня 2020 року дане виконавче провадження передано до другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 надала до відділу заяву про фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . 25 жовтня 2021 року рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області було визначене місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Зазначає, що протягом 6 років а саме з жовтня 2019 року та по сьогоднішній день, відповідач жодного разу не сплатила аліменти на утримання дітей та не приймала участі у їх вихованні. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Київського ВДВС у місті Одесі, станом на 09.01.2026 року у ОСОБА_2 заборгованість складає - 448736,50 грн. Таким чином, згідно розрахунків здійснених позивачем, загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.12.2019 року по 31.12.2025 року становить 136996,54 грн. За наведених обставни позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 136996,54 грн.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 12.02.2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позов підтримала з мотивів викладених у ньому та просила його задоволити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, повідомила суд, що не може з`явитися у судове засідання, у зв`язку з тим, що на її утриманні перебуває дитина з інвалідністю, яка потребує постійного догляду, яку вона не має можливості залишити одну. Зазначила, що вона не ухиляється від виконання обов`язку щодо сплати аліментів та здійснює часткову оплату заборгованості по мірі можливості. У звязку із складним матеріальним становищем сплатити нарахованої пені у повному обсязі не взмозі. Просить врахувати її складне матеріальне становище та утриманні дитини з інвалідністю та зменшити розмір нарахованої пені до розумного та посильного розміру.

Відповідачами в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані і проживають разом з позивачем за адресою АДРЕСА_4 /а.с.9-13, 18-19/.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано /а.с.20-20 зворот/.

18.12.2019 року головним державним виконавцем Доманівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Войтович Т.В. було відкрито виконавче провадження № 60902457, на підставі судового наказу №475/1382/19 від 17.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26.11.2019 року і до досягнення дітьми повноліття /а.с.21-22/.

17 січня 2020 року головним державним виконавцем Доманівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Войтович Т.В. було винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 60902457 до другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 надала до відділу заяву про фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 /а.с.24/.

25 жовтня 2021 року рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області у справі №475/1108/20, було визначене місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 /а.с.35-36/.

Як вбачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 17 січня 2020 року головним державним виконавцем Доманівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Войтович Т.В., станом на 01.02.2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 7268 грн. /а.с.30-31/.

Як вбачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 01 січня 2021 року державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою А.В. у ВП № 60902457, станом на 31.12.2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 63561 грн. (із врахуванням попереднього розрахунку держапвного виконавця 17 січня 2020 року) /а.с.29/.

Згідно копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 07 липня 2023 року державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. у ВП № 60902457, станом на 01.07.2023 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 254336,50 грн. (із врахуванням попереднього розрахунку державного виконавця від 01 січня 2021 року) /а.с.27-28/.

Як вбачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 22 січня 2026 року державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренком Д.В. по ВП № 60902457, станом на 22.01.2026 року ОСОБА_2 має сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження зі сплати аліментів в розмірі 442256,50 грн. (із врахуванням попереднього розрахунку державного виконавця від 07 липня 2023 року) /а.с.25-26/.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачкою на його користь аліментів за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2025 року становить 136996,54 грн., в той час як загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 22.01.2026 року, обрахований державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), складає 442256,50 грн. /а.с.14-17/.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК України).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК України) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини другої статті 196 СК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25).

Враховуючи вищеневедене, суд вважає, що підстав для звільнення відповідача від сплати пені за несвоєчасну сплату аліментів немає, так як заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання судового рішення від 17 грудня 2019 року.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини другої статті 196 СК України.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21, від 25 липня 2024 року у справі № 922/4750/23).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки, суддя виходить з наступного.

Згідно положень статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктом 6 частини першої цієї статті ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 939/856/24 (провадження № 61-6197св25).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підтвердження скрутного матеріального становища надала копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_1 виданого 12.11.2020 року, згідно якого її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .

Також відповідачкою було надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.02.2023 року та Медичний висновок дитини з інвалідністю до 18 років №89 від 12.02.2025 року, якими підтверджується наявність у дочки позивачки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 інвалідності та діагнозу – дитячий аутизм. Згідно даного висновку, він дійсний до 21.10.2038 року.

Водночас, відповідачкою не було надано жодних доказів на спростування суми заборгованості по аліментах та здійснення нею часткової оплати заборгованості по аліментах.

Враховуючи наведені обставини, а саме наявність на утриманні відповідачки дитини з інвалідністю, виходячи із положень закону, а також беручи до уваги, що законодавцем встановлено право суду на зменшення при визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, суд приходить до висновку, що розмір пені необхідно зменшити до 90 000 грн., що відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості.

З урахуванням матеріального стану відповідача та визначення розміру пені - 90 000 грн. буде нести компенсаційний характер для позивача, як одержувача аліментів, та виховний характер для відповідачки, як платника аліментів, а також стимулюватиме останню до належної поведінки під час виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. З ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За наведеного, позивач звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог з відповідача на користь бюджету необхідно стягнути 874,53 грн. (1331,20 грн х 90000 грн./136996,54 грн.) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 180-183, ч. 1 ст. 191,196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний помер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний помер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 874 грн. 53 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду у 30 денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 18.05.2026 року.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК