Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №944/1064/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1064/26

Провадження №2/944/1663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

15.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання, у зв`язку із навчанням нею у Відокремленому структурному підрозділі Педагогічного фахового коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка, в розмірі однієї чверті частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до закінчення нею навчання в червні 2026 року.

Позов обґрунтовує тим, що вона 01 вересня 2024 року вступила до Відокремленого структурного підрозділу Педагогічного фахового коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка та станом на момент звернення до суду навчається на 2 курсі, спеціальність 231 Соціальна робота, денної бюджетної форми навчання, де буде навчатись до червня 2026 року. Вона фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , змушена самостійно доїжджати на навчання до міста Львова. ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилось 18 років, відповідно до чого було припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на неї , ОСОБА_1 , як неповнолітньої, для її утримання.

Вказує, що відповідач відмовляється надавати будь-яку матеріальну допомогу на її утримання у зв?язку із продовженням нею навчання у навчальному закладі.

Оскільки, вона, ОСОБА_1 , являючись повнолітньою, продовжує навчатися у навчальному закладі на денному відділенні і потребує матеріальної допомоги у зв?язку із навчанням, а матеріальної допомоги, яку їй надає її мати, не вистачає для повного забезпечення її всім необхідним, зокрема вона потребує коштів на харчування, проїзд громадським транспортом, придбання навчальної літератури, канцелярських товарів, паперу та друку для належного оформлення власних робіт за завданнями, які вона отримую в процесі навчання, а також потребує коштів на одяг, побутову хімію, засоби гігієни, в разі необхідності ліків тощо, відповідно вона вимушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на її навчання в примусовому порядку.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, проте подала до суду заяву в якій просить проводити розгляд справи без її участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», також шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному сайті Яворівського районного суду Львівської області, про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з`явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14 травня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 15 травня 2026 року.

Оцінивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов, що позов задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що сторони у справі є повнолітня позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батько відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Домажирівською сільською радою Яворівського району Львівської області.

У зв`язку з досягненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, стягнення аліментів було припинено.

ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року вступила до Відокремленого структурного підрозділу Педагогічного фахового коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка та станом на момент звернення до суду навчається на 2 курсі, спеціальність 231 Соціальна робота, денної бюджетної форми навчання, термін навчання до червень 2026 року, що підтверджується довідкою № 22, виданою 11 лютого 2026 року Педагогічним фаховим коледжом Львівського національного університету імені Івана Франка.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Як зазначено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже, як описано вище, повнолітня ОСОБА_1 продовжує навчання на денній формі та не може самостійно себе утримувати, тому потребує при цьому матеріальної допомоги. Суд враховує те, що утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, як і те, що основні витрати на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчатися на даний час несе мати. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не надав жодних доказів того, що він не має можливості надавати допомогу дочці до закінчення нею навчання.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що слід стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до закінчення нею навчання в червні 2026 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3ст. 5 Закону України "Про судовий збір"від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 258, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 02 березня 2026 року та до закінчення нею навчання в червні 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15 травня 2026 року.

Повне найменування учасників процесу:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Д.Б. Поворозник