Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №944/5454/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5454/25

Провадження №2-а/944/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.

представника позивача Тимощука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

07.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5745678 від 18 вересня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.09.2025 його зупинено працівниками поліції у зв`язку із керуванням транспортним засобом у комендантську годину та повідомлено, що він позбавлений права керування транспортним засобом 01 липня 2025 року на підставі постанови Сихівського районного суду міста Львова, у зв`язку з чим винесено оскаржувану постанову. Зазначає, що жодного повідомлення про набрання постановою місцевого суду законної сили ні він, ні його захисник Тимощук О.І. не отримували, оскільки така була оскаржена до Львівського апеляційного суду. При цьому виклик на розгляд справи в апеляційний суд вони не отримали, а тому їм не було відомо про наявність постанови суду апеляційної інстанції.

Крім цього, він вимагав повідомити причину зупинки, оскільки до комендантської години залишалось близько 10 хв., однак інспектор наполегливо переконував, що на даний час в місті запроваджено комендантську годину і керування автомобілем заборонено. Вважає, що працівник поліції незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а розгляд справи мав проводитись за місцем праці інспектора.

З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22.10.2025 відкрито спрощене провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

24.11.2025 представник відповідача УПП у Львівській області ДПП скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що зупинка транспортного засобу під керуванням позивача мала місце 18.09.2025 о 00:02 год. у м.Львові по вул.Кульпарківській, 226, тобто в період дії комендантської години. Даний факт підтверджується із доданого до відзиву відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейського. Крім цього, в ході спілкування та перевірки особи позивача, інспекторами встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідно до реєстру судових рішень. Згідно постанови судді Львівського апеляційного суду від 02.09.2025, постанову Сихівського районного суду м.Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім цього, у постанові Львівського апеляційного суду від 02.09.2025 зазначається, що в судове засідання, яке призначалось на 02.09.2025 ні ОСОБА_1 , ні його захисник повторно не прибули, причини неявки апеляційному суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений права керування транспортним засобом, а тому винесена постанова серії ЕНА №5745678 від 18.09.2025 є законною.

З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник Тимощук О.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача - УПП у Львівській області ДПП не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та поданий відзив на позовну заяву, відеозапис, долучений до відзиву на позовну заяву, з`ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП є наявність відповідного складу правопорушення, а саме здійснення керування транспортним засобом особою за умови, що вона позбавлена такого права.

Справи про вказане адміністративне правопорушення мають право розглядати і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст.222 КУпАП).

Згідно п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч.4 ст.126 КУпАП.

Судом встановлено, що 18.09.2025 року інспектором УПП у Львівській області ДПП винесено постанову серії ЕНА №5745678, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 18 вересня 2025 року керував транспортним засобом марки "AUDI A4", номерний знак НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування транспортними засобами постановою Сихівського районного суду м.Львова від 01.07.2025 на 1 рік, чим порушив п.2.1а ПДР України.

Також встановлено, що постановою Сихівського районного суду м.Львова від 01.07.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Не погоджуючись з даною постановою, захисник Тимощук О.І. подав апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2025 поновлено захиснику Тимощуку О.І. строк на апеляційне оскарження. Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 01 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення. Крім цього, з даної постанови встановлено, що 02.09.2025 у судове засідання ні ОСОБА_1 , ні його захисник Тимощук О.І. не прибули, причини неявки апеляційному суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.1, 3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частиною 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи.

Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Представником відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №5745678 від 18.09.2025, до відзиву на позовну заяву долучено відеозапис з нагрудних камер поліцейських за 18.09.2025.

З оглянутого судом відеозапису, вбачається, що 18.09.2025 о 00:02 год. патрульним поліцейським зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням Рабий В.-М.Ю. В ході спілкування з водієм та перевірки документів у водія, поліцейський повідомив, що постановою Сихівського районного суду м.Львова від 01.07.2025 він позбавлений права керування транспортними засобами, на що позивач повідомив, що дане рішення оскаржується в апеляційному порядку та не набрало законної сили. В подальшому, інспектором було встановлено, що поставною Львівського апеляційного суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу захисника Тимощука О.І. залишено без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова без змін. Дана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, про що було повідомлено Рабий В.-М.Ю. Позивач пояснив, що йому не було відомо про розгляд справи в апеляційній інстанції 02.09.2025, а також додав, що в застосунку "Дія" нема жодних штрафів з даного приводу.

В подальшому інспектор поліції роз`яснив Рабий В.-М.Ю. права та провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, по завершенню якої виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, та роз`яснив порядок оскарження.

Наводячи доводи на підтвердження вимог позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про те, що йому не було відомо про наявність постанови Львівського апеляційного суду від 02.09.2025. Однак суд виходить з того, що позивач був обізнаний про складання відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та направлення протоколу із додатковими матеріалами на розгляд Сихівського районного суду м.Львова та оскарження постанови від 01.07.2025.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного суду від 02.09.2025, ОСОБА_1 та його захисник Тимощук О.І. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак на розгляд справи не з`явилися повторно, клопотань про відкладення не подали.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, «Каракуця проти України» від 16.05.2017 року).

Слід враховувати, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Позивач не був позбавлений можливості проявляти зацікавленість та вчиняти активні дії з метою отримання інформації щодо стану розгляду справи щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Об`єктивних причин, що перешкоджали позивачу користуватись своїми процесуальними правами, дотримуватись відповідних обов`язків, не повідомлено.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин (18.09.2025), позивач не мав права керування автомобілем, а отже, здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, за що його було притягнуто упровноваженим органом до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про залишення постанови без змін, а скарги без задоволення.

Виходячи з наведеного, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що відповідачем, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є обґрунтованим, прийнятим з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на вимогах закону, підстав для її скасування судом не встановлено, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м.Львів, вул.Перфецького, 19.

Суддя М.О. Білецька