Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №459/1679/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1679/26

Провадження № 1-кп/459/102/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026142150000087 від 20.04.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він згідно виконавчого листа (рішення суду) Червоноградського міського суду Львівської області від 14.03.2012 №1327/1015/2012, що набрав законної сили, зобов?язаний до сплати у користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 23.02.2012 року і до повноліття дитини.

ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Шептицького міського суду Львівської області від 13.06.2025, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт, вказане покарання не відбув, та знаючи про необхідність сплати аліментів, будучи належним чином ознайомлений із даним виконавчим листом про стягнення з нього аліментів, ігноруючи даний судове рішення та ухиляючись від його виконання, порушуючи ст. 21, ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними та що батьки зобов?язані утримувати дітей до їх повноліття, діючи умисно злісно ухилився від свого батьківського обов?язку щодо утримання сина ОСОБА_5 , не сплачував коштів встановлених виконавчим листом на його утримання без вагомих на це причин, а утвореного боргу по аліментах не погашав, на повідомлення державного виконавця про необхідність сплати аліментів не реагував. ОСОБА_3 будучи фізично здоровим, без поважних причин офіційно не працював, заходів щодо свого працевлаштування на постійну чи тимчасову роботу не вживав, з приводу постановки на облік до місцевого центру зайнятості не звертався.

Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів за період часу з 01.07.2025 по 22.04.2026 не здійснив жодних проплат, що спричинило заборгованість зі сплати аліментів в користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 за вказаний період - 58 515 (п?ятдесят вісім тисяч п?ятсот п?ятнадцять) гривень 67 копійок, що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідного платежу. При цьому загальна сума заборгованості становить 361 460 (триста шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят) гривня 02 копійок.

Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті, що складений прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна заява за участю захисника.

Потерпіла також не заперечила щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, про що нею подана відповідна заява.

У своїх заявах обвинувачений та потерпіла вказали, що обізнані із обмеженням права апеляційного оскарження згідно із ч. 2 ст. 302 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинивзлісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчиненому особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статею, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України.

Обираючи вид покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого діяння, що є кримінальним проступком.

Враховується й особа обвинуваченого, що є людиною середнього віку, не працює, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, раніше судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому, судом ураховано, що ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком суду від 13.06.2025 за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді громадських робіт, вчинив тотожний злочин, а тому суд вважає за недоцільне призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт чи пробаційного нагляду, а виправлення обвинуваченого та попередження учинення нових кримінальних правопорушень можливі з призначенням йому покарання у виді обмеження волі, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 13.06.2025, визначивши остаточне покарання за правилами ст.ст. 71, 72 КК України.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 13.06.2025 року, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі строком в 2 (два) роки 5 (п`ять) днів.

Речові докази, зазначені у постанові слідчого Шептицького РВП ГУНП у Львівській області 23.04.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1