Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №335/9647/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/9647/25 2/335/679/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Фельського С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 поданою через представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Кам`янсько-Дніпровська міська військова адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, за змістом якого, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. За час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 вересня 2014 року рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області по справі № 316/1721/14-ц, шлюб було розірвано.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорозької області з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки.

Після розірвання стосунків, донька повністю перебуває на утриманні позивачки та постійно проживає разом з нею. Відповідач перестав цікавитись життя дитини відразу після розлучення. Дитина мало що пам`ятає про свого батька та фактично не згадує про нього.

3 моменту винесення рішення, відповідач усіляко уникає сплати аліментів. У зв`язку утворився значний борг, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів.

Також, відповідач повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бачиться зі своєю дитиною, не приділяє їй жодної уваги не кажучи вже про виховання.

Не відвідує з дитиною розважальні чи культурні заклади. Не знає про її переживання, страхи чи те що їй подобається.

На переконання позивача, своєю поведінкою відповідач доводить, що на дитину йому байдуже. З його боку не було ніякої допомоги у вихованні, ніяких коштів на придбання одягу або будь-яких інших речей. Відповідач навіть не телефонує спитати як справи у доньки.

Дитина знаходиться на обліку в дитячій міській полiклiнiцi, проводились регулярні амбулаторні огляди, стан здоров`я задовільний. Нагляд за станом здоров`я дитини з моменту народження і по сьогоднішній день здійснює повністю позивачка. Батько участі в цій сфері життя дитини не приймав, а фактично, йому просто байдуже.

Додатково зазначили, що відповідач не приймав ніякої участі у розвитку та навчанні доньки, а саме ніколи, не приводив та не забирав з закладу освіти не приймав участь у батьківських зборах. Ці факти повної байдужості до життя своєї дитини, також підтверджується довідкою наданою з начального закладу.

Відповідач тільки перешкоджає своїй дитині користуватись наданим їй право на повноцінне життя та дитинство.

Відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивачки та її дитини. З її боку ніколи не створювались перешкоди у спілкуванні та участі батька в вихованні доньки. Вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але повне бажання виконувати відповідачем батьківські обов`язки.

Позивач вважає, що нехтування батьківськими обов`язками з боку відповідача, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою, може в подальшому привести до негативних наслідків у її житті.

Просили позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження, справу призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

28.10.2025 ухвалою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Кам`янсько-Дніпровську міську військову адміністрацію як орган опіки та піклування.

31.10.2025 представником органу опіки та піклування Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрацією Василівського району Запорізької області надано заяву про проведення судового розгляд без їх залучення.

18.11.2025 ухвалою суду зобов`язано орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08.12.2026 представником органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшла заява про відтермінування надання висновку по справі.

09.12.2025 відповідно до ухвали суду підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

18.12.2025 представником органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надано висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що після розлучення з відповідачем, останній взагалі з дитиною не спілкувався. Через окупацію Василівського району Запорізької області вона була змушена разом зі своїми дітьми виїхати до Німеччини, де наразі вони всі і перебувають. Оскільки вона зараз сама з дітьми знаходиться за кордоном, то при вирішенні питань в інтересах дітей їй необхідна згода їх батька. З відповідачем на час народження дитини вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Разом з тим, після народження доньки, відповідач почав піднімати на неї руку, були випадки домашнього насилля, через це вона розлучилася з ОСОБА_3 . Останній ще під час спільного проживання донькою не опікувався. Після розлучення відповідач переїхав у с. Іванівка Василівського району Запорізької області, а вона з дитиною залишилася у м. Енергодар Запорізької області. Увесь час відповідач знав про їх місце перебування, але жодного разу до дитини не приходив, її долею не цікавився. Потім вона уклала шлюб з іншим чоловіком від якого народила двох дітей. Вони придбали приватний будинок в с. Іванівці Василівського району Запорізької області та переїхали туди жити. Таким чином, ОСОБА_3 взагалі проживав поряд з ними, але з дочкою не спілкувався. Дитина його не знає. Матеріальної допомоги від нього вони не отримували, аліменти відповідач не сплачував та і наразі не сплачує. ОСОБА_3 не шукав можливості приймати участь у життя своєї дитини, йому в цьому ніхто не перешкоджав, останній просто не мав ніякого бажання виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення його батьківських прав наразі надасть можливість дочці отримати додатково допомогу та соціальний захист в іншій державі.

Представник позивача - адвокат Фельський С.Л. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі за тих підстав, які викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач не виконував свої батьківські обов`язки відносно дочки з її народження. Початок повномасштабного вторгнення окупаційних військ РФ та окупація території Василівського (колишнього Кам`янко-Дніпровського) району Запорізької області ніяким чином не змінила його ставлення до виховання та піклування про свою дитину. Окремо зазначив, що висновок органу опіки про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає інтересам дитини, є формальним та таким, який протирічить його ж змісту.

Відповідач неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано. Від відповідача будь-яких заяв та клопотань за час розгляду справи не надходило.

Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському районуу судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 23.03.2026 надали заяву про розгляд справи без їх участі, підтримали свій висновок, прохали прийняти рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник третьої особи органу опіки та піклування Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрацією Василівського району Запорізької області надано заяву про проведення судового розгляд за їх відсутності.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дитини, свідка, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного ставну Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області від 08.02.2011, актовий запис № 82.

Відповідно до паспорту громадянки України серії НОМЕР_2 виданого Енергодарським МВ УДМС України від 10.08.2016, гр. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Енергодар, Запорізька область, рнокпп НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_4 виданого органом 2328 від 22.06.2018, гр. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Іванівка, Василівський район, Запорізька область, рнокпп НОМЕР_5 (а.с.7). Має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1836892 від 30.09.2025.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 вересня 2014 року у справі № 316/1721/14-ц шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.09.2014 у справі № 316/1722/14-ц з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнено аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини із усіх видів доходу відповідача щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21.07.2014.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого головним державним виконавцем відділу рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віталієм Частюком заборгованість по аліментам ОСОБА_3 станом на 27.08.2025 становить 443 011,98 грн., загальна заборгованість по виконавчому провадженню становить 683 346,51 грн.

За наданим висновком районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради від 16.12.2025 № 01-13/3283 прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно висновку зазначено, що відповідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.01.2025 № 376 « Про затвердження переліку територій, на яких ведуться(велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади та територія Благовіщенської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області належать до тимчасово окупованих територій. Отже, обстежити умови проживання батька та з`ясувати його думку стосовно вказаного питання не виявляється можливим через відсутність засобів зв`язку із ним та підтвердженого місця проживання.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.09.2014 (справа №316/1722/14-ц) з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 27.08.2025, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки станом на день складання розрахунку становила 443011,98 грн.З ОСОБА_1 проведена бесіда у месенджері «Vibег», вона повідомила, що на даний час з донькою фактично проживає в Німеччині, вони мають посвідку на проживання, мати отримує кошти на утримання дитини, дитина відвідує німецьку школу, про що мати надала документи німецькою мовою. Також ОСОБА_1 повідомила, що дитина навчається в українській школі онлайн, проте підтверджень цьому не надала.Неповнолітня ОСОБА_4 у своєму письмовому поясненні від 02.12.2025 (надано матір`ю дитини через месенджер «Vibег») зазначає, що вона не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав, оскільки вона не пам`ятає батька, зі слів дівчини, батько не приїжджав до неї, не телефонував їй, не бере ніякої участі у її житті.Згідно з довідкою дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Горобинка» №14 від 07.12.2016 №267/14-07, батько дитини ОСОБА_4 , не приймає участі у вихованні доньки (до закладу не приходив, не забирав, батьківські збори не відвідував).Питання надання висновку щодо доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_4 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 11.12.2025. На засідання запрошувався представник ОСОБА_1 - адвокат Фельський С.Л., який на засідання не з`явився. Запросити батька дитини на засідання не виявилось можливим через відсутність інформації щодо його фактичного місцезнаходження та засобів зв`язку.За підсумками засідання, враховуючи наявні документи по справі, думку дитини, комісія дійшла висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 в зв`язку із наступним. Так, згідно з ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:-не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;-ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;-жорстоко поводяться з дитиною;-є хронічними алкоголіками або наркоманами;-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. ОСОБА_1 не надані докази свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, його жорстокого поводження з дитиною, медичних документів щодо наявності у ОСОБА_3 хронічного алкоголізму або наркоманії. Обстежити умови проживання батька дитини, з`ясувати його думку, та причини невиконання ним батьківських обов`язків не виявляється можливим через відсутність інформації про його фактичне місцезнаходження та засобів зв`язку із ним.Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.Враховуючи вищезазначене, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, вважає, що підстав для позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недостатньо.

Також судом в судовому засіданні була з`ясована думка дитини - ОСОБА_4 щодо питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що вона вже давно не бачила свого батька. З того моменту як вони разом з матір`ю стали проживати окремо, то батько до них не приходив. За все її життя батько не дарував їй подарунків, не вітав з днем народження, не водив на гуртки чи будь-які заходи. Вона сама до нього не зверталася щодо порад або за допомогою, оскільки всі її питання вирішувала мама. Батько, не цікавився тим, чим вона займається. Він навіть не знає, де вона зараз знаходиться, чи щось загрожує їй чи ні. Окремо вказала на те, що вона не змогла б впізнати свого батька навіть за зовнішністю, оскільки ніколи його не бачила та його не пам`ятає. Зараз вона повністю розуміє, які наслідки потягне за собою позбавлення її батька батьківських прав і проти цього не заперечує.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона позивачці доводиться рідною сестрою. Добре пам`ятає як ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_12 та в 2011 році у них народилась ОСОБА_13 . Вказала, що навіть коли ОСОБА_14 був у сім`ї, то він зовсім не приділяв уваги доньці, часто піднімав руку на ОСОБА_15 , що й стало причиною розлучення. Також зазначила, що дитина не змогла впізнати свого батька, навіть коли він до неї підійшов у с. Іванівці Василівського району Запорізької області та дав 200 грн. Ці кошти вона принесла матері і в присутності свідка сказала, що їй якийсь дядя на вулиці дав гроші. Потім ОСОБА_3 взагалі пропав із села, його ніхто не бачив та нікому з їх сім`ї не було відомо його місце перебування. Христина ніколи не знала свого батька, а останній ніколи не намагався ним бути.

Отже, за підсумками розгляду матеріалів справи, пояснень свідка, судом встановлено, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.

Батьківські обов`язки стосовно дитини виконує лише мати. В сім`ї панує доброзичлива атмосфера, дитина зростає та розвивається в любові та повазі, для неї створені всі умови для повноцінного розвитку та виховання. Батько проживає окремо, жодної матеріальної допомоги не надає, з донькою ніяких стосунків не підтримує, не спілкується, не виявляє до неї батьківської уваги, турботи. Відповідач не займається вихованням дитини, не цікавиться її життям, не виконує батьківських обов`язків, не має наміру бачитись з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я та навчанням. З огляду на події, які мають місце в Україні та загальновідомий факт введення воєнного стану, відповідач жодним чином не потурбувався про безпеку своєї дочки, не забезпечив її необхідними речами, матеріальною допомогою, не опікувався її життям.

Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з такого.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у пунктів 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).

Також, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Ілля Ляпін проти Росії» №70879/11 від 30.06.2020 зазначив, що контакт з батьком на протязі 7 років втрачений, батько не сплачував аліменти, що свідчить про ухилення від батьківського піклування (п.50,57).

В даній справі суду органом опіки та піклування наданий висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , 2011 року народження.

Разом з тим, суд вважає висновок органу опіки та піклування, таким що суперечить самому його змісту, де були встановлені певні обставини невиконання батьком дитини своїх батьківських обов`язків. Будь-яких об`єктивних перешкод цьому органом опіки та піклування не встановлено. Негативна поведінка батька була наявною ще до тимчасової окупації території Василівського району Запорізької області, що тільки доводиться викладеними у висновку обставинами.

Суд при наданні оцінки такому висновку зазначає наступне.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

На думку суду, така поведінка ОСОБА_3 , яка була встановлена в судовому засіданні, свідчить про його байдуже ставлення до долі доньки.

Так, судом було встановлено, що більше 14 років відповідач взагалі не цікавиться долею доньки, перешкод у його спілкуванні з дитиною жодною особою не чинилося, відповідач добровільно самоусунувся від виховання дитини та піклування про неї.

Наразі дитина перебуває за кордоном та на неї розповсюджується захист, який гарантовано законодавством тієї держави, де вона знаходиться - Німеччини. Для вирішення питань, які безпосередньо стосуються інтересів, прав та благ дитини, відповідні органи вимагають у матері додатково надавати згоду батька, який по суті взагалі їй в цьому не сприяє та не повідомляє своє місце перебування. Самостійно не шукав зустрічей з дитиною та не цікавився її проблемами та можливостями їх уникнути в правовому полі іноземної держави.

За встановленою судом інформацією відповідач ОСОБА_3 не знаходиться на підконтрольній Уряду України території. За відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери останній не є внутрішньо переміщеною особою.

За таких обставин, суд визнає, що у позивача дійсно можуть виникати перешкоди у вирішенні питань, які стосуються життя її неповнолітньої доньки ОСОБА_13 , за відсутності можливості спілкування з відповідачем та його уникнення від виконання батьківських обов`язків. Таким чином, в першу чергу, така поведінка відповідача та ситуація щодо перебування дитини у невизначеності при вирішенні нагальних питань щодо її життєдіяльності, шкодить саме дитині та не відповідає інтересам останньої.

При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Також, суд приймає до уваги те, що позбавлення батьківських прав особи, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, відбувається у такому ж порядку, як і всіх інших. В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено.

Відповідач проживає на тимчасово окупованій території України, цей факт позивач не оспорювала, але судом встановлено, що ОСОБА_3 ще до окупації Василівського району Запорізької області перестав спілкуватися з донькою. Таким чином перебування відповідача чи то на території, яка не є підконтрольною державі Україна, чи то на території країни агресора, об`єктивно не могло ускладнити для відповідача спілкування та участь у вихованні доньки, за наявності такого бажання у останнього. Разом з тим, відповідач не виконував свої батьківські обов`язки стосовно доньки ще за довго до цього.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд має розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. Також обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Суд, в цій справі доходить висновку, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини була відсутньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому суд враховує, що такі життєві умови були обрані відповідачем відразу після народження дитини. Також суд бере до уваги те, що підставою для розірвання шлюбу позивач та свідок називали негативну поведінку відповідача відносно неї та дитини, відповідач не проживав з ними однією сім`єю, і з того часу і до сьогодні проживає окремо, та, відповідно, з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дитини, не піклується про доньку, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не утримує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складових частин процесу виховання. Після залишення донькою окупованої території взагалі не намагався пересвідчитися у її безпеці, забезпеченні життєздатності, облаштувати місце проживання та надання будь-якої допомоги в цьому. Натомість прийняв рішення залишитися на окупованій території, а то і взагалі переміститися на територію країни агресора. Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що, на переконання суду, не буде порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його доньки, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв`язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу, а саме майже 14 років, будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до її сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Позивач не просила вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема, і про стягнення з відповідача судового збору чи інших судових витрат на її користь.

Разом з тим, чинне законодавство не зобов`язує позивача в прохальній частині позовної заяви просити суд стягнути судові витрати, так як це не є позовною вимогою, натомість це є обов`язком суду (ст. 141, ст. 264, 265, 270 ЦПК України) здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

Таким чином, навіть за умови відсутності в прохальній частині позовної заяви вимоги про стягнення судових витрат, вони підлягають розподілу незалежно про заявлення такої вимоги в позовній заяві.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 133, 141, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 подану через представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Кам`янсько-Дніпровська міська військова адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий органом 2328 від 22.06.2018, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Енергодар Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень, 20 копійок.

Роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 15.05.2026.

Суддя: О.О. Романько