Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №333/11328/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11328/25

Пр. №2/333/1419/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-НОВА” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовує наступним.

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-НОВА” (як кредитодавцем) і фізичною особою – ОСОБА_1 (як позичальником), було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 8661800625, який разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024 р. складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України “Про електронну комерцію”.

За умовами договору позивачем відповідачу надаються грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., зі строком їх повернення протягом 360 днів, та сплатою відсотків у розмірі 1% від тіла кредиту за кожен день користування кредитом, і комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми наданого Кредиту, нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Позивачем виконані умови даного договору та надані позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, але останній не виконав свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів та комісії, внаслідок чого виникла наступна заборгованість у розмірі 31710,00 грн., в тому числі: 7 000,грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 9 660, грн. 00 коп. – заборгованість за процентами; 1050, грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту; 14 000, грн. 00 коп. – неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/ або прострочення сплати процентів у строки.

На підставі вищевказаного позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача дану суму заборгованості та понесені ним судові витрати на сплату судового збору.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2025 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.

Відповідачка скористалася своїм процесуальним правом та надала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, комісії, зменшити розмір процентів до справедливого рівня посилаючись на те, що законодавством забороняється стягнення неустойки за період прострочення у воєнний стан, умови договору щодо нарахування комісії, яка не має чіткої правової природи та економічного обґрунтування є несправедливими, нараховані проценти не відповідають принципу пропорційності та справедливості. Також просила відмовити в задоволенні позовних вимог або зменшити розмір правничої допомоги. Просила врахувати, що під час дії кредитного договору вона тривалий час хворіла, що перешкоджало належному виконанню кредитних зобов`язань. У відзиві клопотала про поновлення строку на подання відзиву на позов, оскільки хворіла та проходила реабілітацію.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якому він наполягав на задоволенні позову, вважає позовні вимоги пред`явлені з урахуванням вимог законодавства, розрахунок заборгованості зроблений у відповідності до вимог договору та діючого законодавства. Наголошував, що кредитний договір укладений на умовах добровільності.

Дослідивши матеріали справи, з яких вбачається, що в електронному кабінеті в системі «Електронний суд», відповідачка не отримувала копію ухвали суду про відкриття провадження у цій справі, а отримала її в паперовому вигляді 02.01.2026 р., суд дійшов висновку, що подавши відзив на позов 22.12.2025 р. відповідачка не пропустила встановлений ухвалою суду про відкриття провадження 15-денний строк для подання відзиву, який обчислюється з моменту отримання нею копії зазначеної ухвали суду.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2026 р. постановлено про задоволення клопотання представника позивача та витребувано з АТ «Універсал Банк»:

- інформацію (документи) чи належить (належала раніше) платіжна картка за номером НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

- відомості про повний номер карти НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу EasyPay від 25.06.2025 р. у розмірі 7 000,00 грн. (ID операції: 1629777155; призначення платежу: «кредитні кошти від ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" Поповнення картки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 »);

- інформацію про рух коштів (виписку) по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 25.06.2025 р. по 26.06.2025 р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та міс це слухання справи обізнаний. В позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце слухання справи повідомлена шляхом отримання судової повістки в електронному кабінеті «Електронний суд». Причини неявки суду не повідомляла, з клопотанням про відкладення чи розгляд справи за її відсутності не зверталась до суду. Враховуючи наявність письмово викладеної позиції відповідачки, повторну її неявку в судове засідання, положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

25.06.2025 р. позивач ТОВ “ІННОВА ФІНАНС” (в подальшому перейменовано на ТОВ “ІННОВА-НОВА”) та відповідач ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання грошових коштів у позику № 8661800625, який підписаний за допомогою використання одноразового ідентифікатора, направленого позикодавцем на номер телефону зазначеного позичальником. Мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби (п. 2.8 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.5. даного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту, проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.2.2.). Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000 гривень (п. 2.3). Тип кредиту – кредит (пункт 2.4.). Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п.2.6., 2.6.1 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 2.6.1. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Відповідно до п. 2.7. Договору, комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Відповідно до 3.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Згідно до п. 6.1 Договору, сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі направлення Позичальником коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, грошові кошти зараховуються в рахунок погашення обов`язкових платежів, згідно Графіку платежів, зазначеного в Додатку 1 до цього Договору. При цьому, якщо коштів що направляються на оплату обов`язкового платежу не достатньо для повної сплати обов`язкового платежу, кошти зараховуються з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.6. цього Договору.

Також позивачем додано Графік платежів, який є додаток до цього договору, відповідно до якого: позичальниця в період з 25.06.2025 р. по 20.06.2026 р. повинна сплачувати проценти шляхом здійснення щомісячних платежів у зазначеному у графіку розмірі; сплатити 25.07.2025 р. комісію за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн., та повернути 20.06.2026 р. тіло кредиту у розмірі 7000,00 грн.

25.06.2025 р. позикодавцем ТОВ “ІННОВА ФІНАНС” (в подальшому перейменовано на ТОВ “ІННОВА-НОВА”) виконані умови даного договору та надана відповідачу позика в обумовленому договором розмірі, а саме, на вищевказану платіжну карту, належну відповідачу перераховані грошові кошти у сумі 7000,00 грн., що підтверджується копією довідки, виданої платіжним провайдером ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», з яким позивачем укладений договір від 16.05.2023 р. про надання послуг з приймання та переказу платежів; та інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання зазначеної вище ухвали суду, щодо належності даної банківської картки відповідачу та руху коштів по картці.

Позичальниця ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не заперечувала факту укладання вищевказаного кредитного договору та отримання обумовлених кредитним договором коштів. Також ОСОБА_1 не заперечувала факт невиконання нею кредитних зобов`язань.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, відповідачка має заборгованість у розмірі 31710,00 грн., в тому числі: 7 000,грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 9 660, грн. 00 коп. – заборгованість за процентами; 1050, грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту; 14 000, грн. 00 коп. – неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/ або прострочення сплати процентів у строки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.4. Договору, передбачено, що уразі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в Особистий кабінет Позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану Позичальником Товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону Позичальника зазначений в Договорі або в його Особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом Договору на додаткові контактні дані Позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Позичальником або зазначені ним в Особистому кабінеті). Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку Позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором) протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що Позичальник усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги (повідомлення), у Позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Позичальнику повідомлення (вимоги) та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги (повідомлення). В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги (повідомлення), повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав передбачено умовами договору, підписаного відповідачем, при цьому цим договором передбачена певна процедура дострокової вимоги.

Позовні вимоги заявлені про повернення всієї суми заборгованості за тілом кредиту (7000,00 грн), строк сплати якого встановлений 20.06.2026 р., і станом на час звернення до суду (01 грудня 2025 року) і на час розгляду цієї справи – 06.05.2026 ще не закінчився. При цьому матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 6.4. договору та направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.

З урахуванням встановлених обставин, без виконання вимог п. 6.4 договору та у відповідності до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 7000,00 грн., строк сплати якого станом на час звернення до суду і розгляду справи не настав, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відсоткам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач звернувся до суду з цим позовом в грудні 2025 р. В позові пред`явлені вимоги про стягнення боргу по сплаті процентів за період з 25.06.2025 р. по 10.11.2025 р.

Відповідачка в грудні 2025 р. у відзиві на позов просить зменшити розмір процентів до справедливого розміру, не вказуючи, який саме розмір процентів вона вважає справедливим з відповідним обґрунтуванням.

Нарахування пред`явленої позивачем суми процентів за користування кредитними коштами, виданими за цим кредитним договором, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов договору.

Відповідачкою як стороною кредитного договору, який продовжує діяти і на теперішній час, до цього часу не ініційовано зміну умов кредитування за згодою сторін, зокрема в частині процентної ставки за користування кредитними коштами, в порядку передбаченому п. 8.1 Договору. Контррозрахунку боргу по сплаті процентів суду не надано.

Позивач не є банківською установою, тому не має можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості.

Надані позивачем на підтвердження існуючої заборгованості по сплаті відсотків докази, суд вважає належними.

З огляду на вказані докази, які оцінювалися судом як кожен окремо так в сукупності, враховуючи, що відповідачкою не виконані належним чином умови кредитного договору щодо здійснення щомісячної сплати визначених сторонами договору процентів за користування кредитними коштами, суд вважає законними і обґрунтованими вимоги щодо стягнення суми боргу по відсотками у розмірі 9000,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначені положення, укладення та дію кредитного договору в період наявності в Україні воєнного стану, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені у розмірі 14 000.00 грн. не підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по одноразовій комісії за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн. суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ«Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання грошових коштів у кредит у позику № 6425471224 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 10 50.00 грн., встановлена в п. 2.7 договору, та в графіку платежів є платою безпосередньо за надання позичальнику коштів в позику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням позичених коштів, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за надання кредиту.

Нараховування відсотків за користування наданими в позику коштів, по суті є платою за їх надання, тому встановлення умовами договору про сплату позичальником на користь позикодавця додаткової винагороди за їх надання є несправедливим і суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Судом враховані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що положення пунктів договору укладеного між сторонами у справі та додатку до нього - графіку платежів, в частині обов`язку позичальника ОСОБА_1 сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі – 1050,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оцінивши вищевказані докази, проаналізував правові норми, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами у справі, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості по по відсоткам у розмірі 9000 грн. 00 коп. нарахованих за період з 25.06.2025 р. по 10.11.2025 р., яка не погашена відповідачем станом на день розгляду справи. В іншій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку позовні вимоги задоволенні на 28,39 %. Отже сума судового збору, що підлягає стягненню відповідача на користь позивача становить 687,72 грн.

Позивачем в позові зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу, а також наголошено, що після ухвалення рішення, в порядку передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, буду надані документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

З огляду на вказане, судом наразі не вирішується питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, яке буде вирішено судом у разі надходження заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у передбаченому законодавством порядку.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, ст. 268 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-НОВА” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ((РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННОВА-НОВА” (код в ЄДРПОУ: 44127243) суму заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 8661800625 від 25.06.2025 р. у розмірі 9000,00 грн., яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ((РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код в ЄДРПОУ: 44127243) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 687,72 грн.

В іншій частині, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова