Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №332/6777/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6777/25

Провадження №: 2/332/1076/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Запоріжжя в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Біленка Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), в особі представника - адвоката Біленка Олександра Олександровича за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Заводського районного суду міста Запоріжжя із позовною заявою про визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5 , внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_5 , а саме внести зміни про запис батька, вказавши замість ОСОБА_6 батьком ОСОБА_2 .Позовні вимоги мотивовані тим, що з листопада 2012 року позивач і відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_6 були внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за заявою матері. Відповідач ОСОБА_2 до вагітності позивача, а потім протягом її протікання та після народження дитини постійно проживав разом позивачем та їх сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .У період з 24.11.2019 по 15.08.2021 позивач, відповідач та їх син фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 . В середині вересня 2021 між позивачем і відповідачем виникла сварка, і відповідач поїхав до своєї матері у с. Приморське Василівського району Запорізької області та не повернувся.

Під час спільного сумісного проживання однією сім`єю відповідач ОСОБА_2 вважав, що немає нагальної потреби реєструвати дитину на себе в органах РАЦСу, оскільки вважав це звичайною формальністю, а після того, як у вересні 2021 поїхав до своєї матері, останній взагалі відмовився та став заперечувати факт свого батьківства і відмовився звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про визначення походження дитини від нього та про запис, реєстрацію його батьком дитини, його рідного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18.01.2024 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_8 у зв`язку зі чим, змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». На пропонування позивача відповідачу провести ДНК експертизу останній відмовився. Для підтвердження споріднення відповідача та дитини, яка є його рідним сином, було проведено біологічне дослідження між дитиною та її рідним дідусем ОСОБА_3 , який є батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження відповідача ОСОБА_2 . Згідно висновку про біологічну спорідненість № MGU2878 від 12.12.2025, результати генетичного аналізу свідчать про те, що донор зразка маркованого « ОСОБА_3 » може бути біологічним дідусем донора зразка маркованого « ОСОБА_5 ». Ймовірність спорідненості 99,99893699 %

Позивач зазначає що визнання батьківства необхідно для встановлення факту походження дитини від біологічного батька та реалізації права дитини знати свого батька, який має бути записаний в її актовому записі про народження та нести відносно дитини обов`язки з її виховання і утримання.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з урахуванням зареєстрованого місця проживання відповідача за адресою, що знаходиться території де ведуться бойові дії, судом було розміщено чотири оголошення про виклик до суду відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України.

Третя особа : ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, суду пояснив, що відповідач є його сином. Так, його син, ОСОБА_2 . 9 років проживав із ОСОБА_10 однією сім`єю, чи офіційно вони реєстрували шлюб йому не відомо. Під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_10 у сторін народився син ОСОБА_7 , який дуже схожий на батька ОСОБА_2 .. Сумнівів про те, що його онук ОСОБА_7 є сином ОСОБА_3 немає.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази по справі, встановивши такі факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом з доводів сторони позивача, встановлено, що з листопада 2012 року позивач і відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 , запис про батька дитини записано зі слів матері в порядку ст. 135 СК України - ОСОБА_6 , матір`ю вказана ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2013 року виданого Виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області за актовим записом № 51 та копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 9-10).

Як доводить сторона позивача, біологічний батько (відповідач) визнавав батьківство як до вагітності позивача, так і протягом її протікання та після народження дитини постійно проживав разом позивачем та їх сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період з 24.11.2019 по 15.08.2021 позивач, відповідач та їх син фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 . У середині вересня 2021 між позивачем і відповідачем виникла сварка, і відповідач поїхав до своєї матері у с. Приморське Василівського району Запорізької області та не повернувся. Під час спільного сумісного проживання однією сім`єю відповідач ОСОБА_2 вважав, що немає нагальної потреби реєструвати дитину на себе в органах РАЦСу, оскільки вважав це звичайною формальністю, а після того, як у вересні 2021 поїхав до своєї матері, останній взагалі відмовився та став заперечувати факт свого батьківства і відмовився звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про визначення походження дитини від нього та про запис, реєстрацію його батьком дитини, його рідного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На пропонування позивача відповідачу провести ДНК експертизу останній відмовився. Для підтвердження споріднення відповідача та дитини, яка є його рідним сином, було проведено біологічне дослідження між дитиною та її рідним дідусем ОСОБА_3 , який є батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження відповідача батьками якого вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (а.с.16)

У зв`язку із укладенням шлюбу 18.01.2024 року із ОСОБА_8 позивач, змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого за актовим записом № 11 Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.13).

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Відповідно до висновку про біологічну спорідненість № MGU2878 від 12.12.2025, результати генетичного аналізу свідчать про те, що донор зразка маркованого « ОСОБА_3 » може бути біологічним дідусем донора зразка маркованого « ОСОБА_5 ». Ймовірність спорідненості 99,99893699 %. Грунтуючись на генетичних даних, сумарний індекс спорідненості становить 94 071 і вказує на те, що отримані дані в 94 071 разів більш імовірні, якщо обидва учасника дослідження є біологічними дідусем та онуком. Індекс CGPI більший, ніж 1 до 1, генетична спільнота розглядає як свідчення на користь ймовірної спорідненості (у цьому випадку спорідненість дідусь-онук). Згідно з індексом правдоподібності для результатів ДНК-аналізу на встановлення спорідненості, результати цього аналізу свідчать про те, що донори наданих зразків можуть бути біологічним дідусем та онуком. Вважаючи апріорну ймовірність спорідненості дідусь-онук рідною 50%, ймовірність такої спорідненості в цьому випадку становить 99,99893699 % (а.с.18-19)

За наведених обставин, виходячи із досліджених судом доказів, суд вважає батьківство ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_5 доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Отже, вимога про внесення змін до актового запису, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 121,122, 128,129 СК України, ст.ст. 141, 223, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Біленка Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису про народження № 51, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 20.12.2013 Виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Васильківського району Запорізької області, а саме:

- у графі «батько дитини» вказати громадянин України ОСОБА_2 ;

- у відомостях про дитину ОСОБА_5 змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_13 », по батькові дитини залишити « ОСОБА_14 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Н.В.Марченко