Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №332/5286/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5286/25

Провадження № 2/332/496/26

Рішення

Іменем України

18 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

за участю:

представника позивача: адвоката Опанасенко Л.В.,

представника відповідача: адвоката Новікова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Опанасенко Лілія Валеріївна, до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

Встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Опанасенко Лілії Валеріївни, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження передачі позивачем відповідачеві авансу в розмірі 16 700,00 доларів США надана розписка про те, що ці кошти отримані ОСОБА_2 в рахунок майбутньої купівлі квартири за вищевказаною адресою. Крім того, в якості авансу також були перераховані кошти в розмірі 32 800,00 грн на послуги нотаріуса.

Для здійснення правочину, що полягало в укладенні нотаріального договору, відповідач у призначений час не з`явилась до нотаріальної контори, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідала, порадила звернутися до її адвоката. З адвокатом відповідача позивач також не дійшов жодної згоди щодо правочину.

У зв`язку з викладеним вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 16 700,00 доларів США, 32 800,00 грн та витрати з правничої допомоги, а також в дохід держави – судовий збір, від сплати якого він звільнений.

В судовому засіданні, що відбулось 08.05.2026, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позові. Зауважила, що кошти в сумі 16 700,00 доларів США були авансом в рахунок придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а не завдатком, а тому вони підлягають поверненню, оскільки з боку відповідача зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу не виконано. Сума в загальному розмірі 32 800,00 грн перераховувалась частинами позивачем відповідачеві в період з січня по квітень 2025 року на послуги нотаріуса і це підтверджується копіями квитанцій АТ КБ «ПриватБанк», наявними в матеріалах справи, однак без зазначення відповідного призначення платежу. Докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з тих підстав, що 16 700,00 доларів США були завдатком для подальшої купівлі нерухомого майна, а не авансом і, відповідно, вони поверненню не підлягають. Кошти в розмірі 32 800,00 грн були перераховані позивачем відповідачеві в рахунок сплати за користування комунальними послугами в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , адже позивач разом з відповідачем в ній фактично проживали.

Суд, вивчивши матеріали справи, всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов до переконання про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 31.05.2025 позивач передав відповідачеві кошти в розмірі 16 700,00 доларів США в рахунок майбутньої купівлі квартири, що перебуває у власності відповідача, та що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження передачі грошей відповідач 31.05.2025 власноруч написала розписку (а.с. 13).

Сторона позивача зазначила, що загальна сума, що підлягала сплаті за придбання квартири становить 20 000,00 доларів США. Оскільки нотаріус, до якого звертався позивач, повідомила йому, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана відповідачем у шлюбі, то в подальшому можуть виникнути проблеми. Через це позивач залишок коштів відповідачеві під розписку більше не віддавав і вимагав найшвидшого укладення договору купівлі-продажу квартири, однак відповідач у призначений час не з`явилась до нотаріальної контори задля укладення правочину, на зв`язок не виходила.

Сторона відповідача ж в свою чергу зазначила, що сторони узгодили вартість квартири в розмірі 22 500,00 доларів США, а не 20 000,00 доларів США. Завдаток в розмірі 16 700,00 доларів США був фактично переданий відповідачеві у січні 2025 року, а 31.05.2025 вона написала розписку на прохання позивача. Укладення договору купівлі-продажу зірвалося саме з вини позивача, адже він має податкову заборгованість і перебуває в реєстрі боржників, а це все є перешкодою для вчинення нотаріальних дій. Позивач пообіцяв усунути перешкоди, однак цього не зробив, натомість звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вже переданих їй коштів, які він хоче видати за борг чи аванс. Також представником відповідача суду був наданий проект мирової угоди, що позивачем не підписаний, адже сторони не дійшли узгодженості щодо її умов, незважаючи на те, що за однією з умов позивач повинен сплатити відповідачеві залишок вартості квартири в розмірі 4 300,00 доларів США, а не 5 800,00 доларів США. Після виконання ним зобов`язання зі сплати залишку коштів, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , буде визнано за ним (а.с. 88-89). ОСОБА_2 також звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 за захистом своїх порушених прав (а.с. 90-95).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, передбачені вимогами ст. 571 ЦК України і полягають, зокрема, в наступному. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості (ч. 1). Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором (ч. 2). У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (ч. 3).

За змістом наведених норм ЦК України, завдаток є доказом існування зобов`язання, він виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Оскільки ані попереднього договору, ані договору купівлі-продажу, щоб за своєю формою та змістом відповідали вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передані позивачем кошти в сумі 16 700,00 доларів США є авансом, що підлягає поверненню, а не завдатком.

Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.06.2021 у справі № 711/5065/15-ц.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс же не має забезпечувальної функції і якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Аванс – це грошова сума, що не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно договору наперед, тобто в рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, що мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Вказане кореспондується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Вказане виснувала Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16.

За наведених вище обставин суд дійшов до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в розмірі 16 700,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Щодо заявлених позивачем вимог в розмірі 32 800,00 грн, то суд дійшов до висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на те, що копії квитанцій з АТ КБ «ПриватБанк», долучені позивачем до позову (а.с. 14-18), мають призначення платежу «переказ власних коштів». Вони жодним чином не підтверджують доводи представника позивача про те, що ці кошти були перераховані позивачем на рахунок відповідача задля проведення нотаріальних дій, адже матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень узгодження між сторонами такої умови. Тобто, позивачем не доведено, що ці кошти передавалися в рамках певного зобов`язання, що було порушено відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ціна позову складає 722 803,92 грн.

Сума судового збору, що підлягала би до сплати позивачем становить 7 228,04 грн – 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») як особа з інвалідністю II групи.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, на 95,46%, то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 6 899,89 грн.

Докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть надані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі статей 546-548, 570-571, 635, 637 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), в інтересах якого діє адвокат Опанасенко Лілія Валеріївна, до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 16 700,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

У задоволенні інших вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 6 899,89 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні (ч. 1 ст. 268 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складений 18.05.2026.

Суддя О.С. Яцун