Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №990/32/24 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30квітня 2026 року

м. Київ

справа № 990/32/24

провадження № 11-376заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Рожок В. В.,

представника позивача - адвоката Панченко О. О.,

представника відповідача -Таркаєвої О. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2025 року (судді Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Кравчук В. М., Рибачук А. І., Стародуб О. П.) у справі № 990/32/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов`язання відповідача вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) 01 лютого 2024 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), просив зобов`язати відповідача припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочате на підставі рішення ВККС України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 доводить, що відповідач не має права проводити процедуру кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності позивача здійснювати правосуддя у відповідному суді одночасно з іншою процедурою кваліфікаційного оцінювання з метою визначення відповідності позивача займаній посаді судді.

3. Позивач зазначає, що ВККС України фактично здійснює продовження зупиненого оцінювання без прийняття формального рішення про його поновлення, що є порушенням частини шостої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), адже питання щодо підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя у Верховному Суді було включено до порядку денного пленарного засідання Комісії 16 січня 2024року, про що зазначено на її офіційному вебсайті. Таким чином, оцінювання проводиться у процесуальній формі, яка суперечить вимогам Закону № 1402-VIII, оскільки юридично воно досі перебуває у статусі зупиненого.

4. Крім того, позивач наголошує, що Комісія одночасно проводить друге кваліфікаційне оцінювання з метою визначення відповідності займаній посаді судді, розпочате рішенням ВККС України від 07 червня 2018 року №?133/зп-18 та продовжене рішенням від11 січня2024 року№?6/зп-24. Такі дії суперечать приписам пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, відповідно до якого судді, які вже проходили кваліфікаційне оцінювання, не підлягають повторному оцінюванню для підтвердження відповідності займаній посаді.

5. Вказує, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності Комісії позивач опинився у стані юридичної невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права, закріпленого в частині першій статті 8 Конституції України, оскільки правові підстави для паралельного проведення двох окремих процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи відсутні.

Фактичні обставини справи

6. Указом Президента України від 14 березня 2007 року № 201/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років.

7. Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3833-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

8. Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

9. 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

10. Рішенням Комісії від 13 грудня 2016 року № 145/вс-16 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .

12. Рішенням Комісії від 08 лютого 2017 року № 17/вс-17 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

13. ОСОБА_1 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі «Іспит» кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного Комісією 07 листопада 2016 року.

14. За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання, згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 ОСОБА_1 визнаний таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

15. Рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 24/зп-17 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного 07листопада 2016 року.

16. Суддя ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено відповідний висновок.

17. За результатами засідання Комісії від 21 квітня 2017 року на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» прийнято протокольне рішення про оголошення перерви та відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді.

18. До Комісії 11 липня 2017 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності про надання інформації у доповнення до висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджене того ж дня.

19. Комісія 12 липня 2017 року у пленарному складі дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду цього питання на 17 липня 2017 року з метою надання судді можливості ознайомитись з інформацією Громадської ради доброчесності та надати письмові пояснення і заперечення.

20. 17 липня 2017 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив Комісію призупинити кваліфікаційне оцінювання та конкурс стосовно нього з можливістю подальшого відновлення його участі у конкурсі.

21. За результатами засідання у пленарному складі 17 липня 2017 року Комісією прийнято рішення № 193/вс-17 про зупинення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , оскільки до Комісії надійшла інформація про обставини, які можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції. Також вирішено повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) та інших суб`єктів у сфері протидії корупції відповідно до їх повноважень про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції (що реалізовано шляхом направлення до НАЗК листа від 08 серпня 2017 року № 32дпс-620/16).

22. Комісія 27 липня 2017 року дійшла висновку про припинення участі судді ОСОБА_1 у зазначеному конкурсі, оскільки він не пройшов усіх етапів кваліфікаційного оцінювання, що унеможливлює визначення його результатів та рейтингу для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16.

23. У відповідь на запит Комісії від 08 серпня 2017 року № 32дпс-620/16 щодо ОСОБА_1 до Комісії 06 вересня 2017 року надійшов лист НАЗК від 04 вересня 2017року № 52-09/31008/17, в якому повідомлено, що розпочато повну перевірку декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки.

24. Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .

25. За результатами проведення повних перевірок НАЗК прийняло рішення № 199 та № 200 від 09 лютого 2018 року щодо результатів здійснення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 . Копії вказаних рішень направлено Комісії листом НАЗК від 19 липня 2018 року № 45-05/30934/18, який отримано Комісією 23 липня 2018 року.

26. 08 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслав до Комісії лист, у якому вказав, що оскільки НАЗК провело повні перевірки декларацій судді, наявні всі підстави для відновлення його кваліфікаційного оцінювання з тієї стадії, на якій воно було зупинено.

27. Рішенням Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19 за позовом ОСОБА_1 до Комісії визнано протиправною бездіяльність Комісії щодо невідновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Комісії від 17липня 2017 року № 193/вс-17, зобов`язано Комісію відновити зазначене кваліфікаційне оцінювання.

28. Відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, з метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом № 1402-VIII, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно таких категорій: осіб, п`ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Комісії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.

29. На виконання вказаного рішення і відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 24 липня 2023 року справу ОСОБА_1 розподілено члену Комісії ОСОБА_2 .

30. 09 січня 2024 року Комісія отримала висновок Громадської ради доброчесності у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 08 січня 2024 року.

31. З метою завершення у встановленому Законом № 1402-VIII порядку кваліфікаційного оцінювання здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду Комісія призначила засідання на 16 січня 2024 року для розгляду, зокрема, питання щодо підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, про що ОСОБА_1 повідомлено належним чином.

32. Рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 здійснено автоматизований розподіл справ (повторний автоматизований розподіл справ) за заявами (рішеннями) про проведення кваліфікаційного оцінювання між членами Комісії стосовно суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону, зокрема справи стосовно позивача.

33. До Комісії надійшло клопотання ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про проведення засідання Комісії 16 січня 2024 року в режимі відеоконференції.

34. 15 січня 2024 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 щодо неможливості взяти участь у засіданні Комісії 16 січня 2024 року з поважних причин. Комісія розглянула вказану заяву та визнала причини його неявки поважними. У засідання 16 січня 2024 року ОСОБА_1 не з`явився.

35. Комісією у пленарному складі 16 січня 2024 року було одноголосно ухвалено, зокрема, такі рішення: 1) щодо затвердження порядку денного засідання Комісії у пленарному складі 16 січня 2024 року, до якого включено питання щодо підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді; 2) про відкладення проведення засідання з розгляду вказаного питання на 12 лютого 2024 року.

36. Інформація про дату, час і місце проведення наступного засідання Комісії з розгляду вище вказаного питання була оприлюднена на вебсайті Комісії не пізніше ніж за десять днів до засідання Комісії.

37. 12 лютого 2024 року на засідання Комісії позивач не з`явився.

38. Рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24 визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у зв`язку з неявкою за відсутності поважних причин.

39. Вважаючи, що відповідач зобов`язаний припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочате на підставі рішення ВККС України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року №6/зп-24, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

40. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 вересня 2025 року взадоволенні позову відмовив повністю.

41. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що відсутність окремого рішення ВККС України про поновлення кваліфікаційного оцінювання у справі позивача не є порушенням закону, оскільки вимога щодо ухвалення такого рішення прямо не передбачена ні Законом № 1402-VIII, ні Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення). Отже, зазначене у позовній заяві твердження позивача про необхідність ухвалення Комісією окремого рішення щодо поновлення оцінювання не ґрунтується на приписах Закону № 1402-VIII та Положення, а є довільним тлумаченням.

Також суд звернув увагу, що припис частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII встановлює не право Комісії на ухвалення додаткових процесуальних актів, а строковий бар`єр для триваючої перешкоди у процедурі. Отримання відповіді від спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції є юридичним фактом, який ex lege усуває підставу для зупинення та відновлює перебіг уже розпочатої процедури кваліфікаційного оцінювання без потреби в ухваленні окремого рішення про його «поновлення».

42. Водночас в аспекті доводів позивача про неможливість одночасного проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що у певний період часу щодо позивача справді проводились дві процедури кваліфікаційного оцінювання: перша - «конкурсна» - спеціальна процедура визначення здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді, була розпочата у 2016 році та після її зупинення у 2017 році залишалася формально незавершеною до ухвалення Комісією рішення від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24; друга - «оцінювання» - кваліфікаційне оцінювання відповідності займаній посаді, призначене рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, ця процедура поширювалася на всіх суддів, призначених до конституційної реформи у сфері правосуддя, і стосувалася також позивача.

У правовому сенсі мова не йде про одночасне проведення двох ідентичних чи повторних процедур, адже йдеться про різні за своєю природою, підставами та наслідками види кваліфікаційного оцінювання. Конкурсне оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді (статті 79- 81, 83, 85, 88 Закону № 1402-VIII) мало на меті перевірку професійної спроможності кандидата для зайняття посади у суді касаційної інстанції та завершувалося ухваленням рішення за результатами, визначеними статтею 88 цього Закону. Натомість оцінювання відповідності судді займаній посаді (пункт 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV Конституції України) є загальною процедурою, закріпленою на конституційному рівні, яка поширюється на всіх суддів, призначених чи обраних до конституційної реформи 2016 року, і спрямована на перевірку їхньої компетентності, професійної етики та доброчесності. Відтак проведення цієї процедури щодо позивача не є повторним оцінюванням того ж самого виду та не заборонене законом.

На цій підставі суд відхилив посилання позивача на пункт 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Зі змісту цієї норми випливає заборона повторного кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді щодо суддів, які вже пройшли таке оцінювання. Натомість щодо позивача у 2016-2017 роках здійснювалося інше оцінювання - у межах конкурсу до Верховного Суду (визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), яке не є кваліфікаційним оцінюванням «на відповідність займаній посаді». Таким чином, навіть якщо у часовому вимірі певний період ці процедури перетиналися, вони не були ідентичними та не переслідували однакових цілей, а тому не утворювали стану «подвійного оцінювання» в юридичному розумінні.

43. Суд першої інстанції також виснував, що Закон № 1402-VIII не містить прямої заборони на часове накладання таких процедур. Законодавець передбачив їх паралельне існування для різних цілей, і жодна з них не виключає дії іншої. За таких умов відсутні підстави вважати, що дії Комісії щодо призначення оцінювання на відповідність судді займаній посаді під час незавершеного конкурсного оцінювання були протиправними.

44. Суд першої інстанції виснував, що одночасне існування двох процедур кваліфікаційного оцінювання - конкурсного для добору суддів до Верховного Суду та оцінювання на відповідність займаній посаді, передбаченого Конституцією України та пунктом 20 розділу XII Закону № 1402-VIII, - не призводило до виникнення правової невизначеності з точки зору принципу верховенства права.

45. Насамкінець Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що за відсутності на час розгляду справи триваючої іншої процедури та з огляду на завершення конкурсного оцінювання рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24 вимога про припинення іншої, самостійної за природою процедури є необґрунтованою. Позивач не довів наявності реального порушення права або охоронюваного законом інтересу, яке могло б бути усунуте обраним ним способом захисту (частина перша статті 5, частина друга статті 2Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)). Суд наголошує, що адміністративний позов не може бути спрямований на усунення суто гіпотетичних ризиків чи абстрактних сумнівів щодо правового статусу особи. Додатково це підтверджується тим, що окремі мотиви та доводи позивача вже є предметом розгляду в інших адміністративних справах, зокрема у справі № 990/31/24 щодо дій відповідача з проведення кваліфікаційного оцінювання без прийняття рішення про його відновлення після зупинення рішенням від 17 липня 2017 року № 193/вс-17, а також у справі № 990/177/24 щодо правомірності рішення Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

46. Позивач не погодився із цим рішенням суду та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

47. Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

48. На переконання позивача, кваліфікаційне оцінювання, розпочате у межах конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (2016-2017 роки), зупинене рішенням ВККС від 17 липня 2017 року № 193/вс-17 не було поновлене у встановленому законом порядку, попри усунення всіх підстав для зупинення та наявність обов`язкового до виконання рішення Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19.

49. Позивач доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що кваліфікаційне оцінювання було автоматично поновлене ще у липні 2018 року після отримання ВККС України відповіді НАЗК, проігнорувавши преюдиційні обставини, встановлені Верховним Судом, яким визнано, що Комісією станом на 28 жовтня 2021 року не було відновлено його кваліфікаційне оцінювання.

50. Наведене, на переконання позивача, є прямим свідченням неправильного встановлення судом першої інстанції обставин справи, що мало наслідком прийняття протиправного оскаржуваного рішення від 15 вересня 2025 року, яке підлягає скасуванню.

51. Позивач доводить, що Комісія вчиняла очевидно протиправні дії щодо здійснення такого оцінювання без урахування того факту, що юридично воно перебуває у статусі зупиненого, чим ставиться під сумнів сама легітимність проведення цього кваліфікаційного оцінювання та що свідчить про порушення прав та інтересів позивача, які полягають у суворому дотриманні законодавчо визначеної процедури проведення його кваліфікаційного оцінювання, що гарантовано йому положеннями Закону № 1402-VIII.

52. Ураховуючи наведене, скаржник виснував, що відповідач вчиняв протиправні дії щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді без прийняття рішення про відновлення такого кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням ВККС України від 17 липня 2017 року № 193/вс-17.

53. Крім того, на переконання позивача, ВККС України допустила дискримінаційний підхід, поновлюючи кваліфікаційні оцінювання інших суддів шляхом прийняття окремих рішень, але відмовляючись діяти аналогічним чином щодо скаржника, а також незаконно проводила одночасно два кваліфікаційні оцінювання стосовно однієї особи, що суперечить принципу юридичної визначеності.

54. Також позивач наголошує, що Комісія одночасно здійснювала ще й друге кваліфікаційне оцінювання щодо нього, а саме кваліфікаційне оцінювання щодо його відповідності займаній посаді, розпочате на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18. У межах такого кваліфікаційного оцінювання ВККС України 11 січня 2024 року прийнятла окреме рішення № 6/зп-24 про продовження кваліфікаційного оцінювання. На думку позивача, зазначене призвело до того, що він був змушений перебувати у стані юридичної невизначеності, тобто, члени ВККС України своїми діями порушили вимоги частини першої статті 8 Конституції України щодо порушення вимог верховенства права, складовою якого і є гарантія юридичної визначеності.

55. Окрім того, позивач в апеляційній скарзі стверджує, що, не завершивши (та навіть не відновивши), на порушення вимог чинного законодавства, вже розпочате щодо нього кваліфікаційне оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, ВККС України шляхом прийняття зазначеного вище рішення від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 фактично продовжувала здійснювати щодо нього кваліфікаційне оцінювання на визначення відповідності займаній посаді судді, яке було розпочате на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, тобто пізніше, ніж перше кваліфікаційне оцінювання у межах проведення конкурсу на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (2016-2017 роки). Позивач доводить, що аналіз положень Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що кваліфікаційне оцінювання судді є виключним заходом разового характеру (крім випадку його застосування у вигляді дисциплінарного стягнення), підтвердженням чого, зокрема, є приписи пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, відповідно до якого ВККС України завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання. Судді, які за результатами цих процедур підтвердили свою здатність правосуддя у відповідному суді, не проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді. При цьому немає значення, за якою процедурою (в редакції якого закону; як щодо кандидата на посаду судді або ж як щодо діючого судді) було розпочате кваліфікаційне оцінювання судді.

56. Позивач доводить, що в цьому випадку підлягає врахуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, наведена у рішенні за наслідком розгляду справи № 800/439/17 (постанова від 19 червня 2018 року), де Велика Палата Верховного Суду встановила, що обставини незавершення кваліфікаційного оцінювання з вини Комісії (що і мало місце в цьому випадку з огляду на те, що рішення про його зупинення було ініційоване саме ВККС України) обумовлює обов`язок Комісії завершити цю процедуру за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання. Верховний Суд на підставі аналізу положень Закону № 1402-VIII прямо зазначив, що в разі усунення причин, унаслідок яких не було завершено кваліфікаційне оцінювання судді, таке оцінювання потрібно продовжити зі стадії, на якій воно зупинилося, а оскільки кваліфікаційне оцінювання щодо судді було розпочате, то відсутні правові підстави для призначення щодо судді нового кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, оскільки кваліфікаційне оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді в цьому випадку вже було розпочате, то з урахуванням наведеного вище відсутні правові підстави для його одночасного здійснення на рівні з іншим, другим кваліфікаційним оцінюванням з метою визначення його відповідності займаній посаді судді.

57. Позивач наполягає на тому, що відповідач вчиняв протиправні дії щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді одночасно з проведенням кваліфікаційного оцінювання з метою визначення його відповідності займаній посаді судді, призначеного на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, а тому, відповідно, відповідач мав бути зобов`язаний припинити кваліфікаційне оцінювання, розпочате щодо нього на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 та продовжене рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24, що безпідставно було проігноровано судом першої інстанції та є прямим свідченням протиправності такого рішення.

58. На переконання позивача, ВККС України мала на виконання рішення Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19 прийняти окреме рішення про поновлення його кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Комісії від 17 липня 2017 року № 193/вс-17, із зазначенням етапу, з якого воно поновлюється, та складу колегії, який буде його проводити, чого відповідач не зробив.

59. Крім того, 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу Великої Палати Верховного Суду доповнення до апеляційної скарги у справі № 990/32/24, просить прийняти їх, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позову.

60. Відповідно до частини першої статті 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Винятків з цього правила закон не встановлює.

61. Відтак позивач мав право подати доповнення до апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року. Оскільки доповнення до апеляційної скарги позивач подав поза межами такого строку, ці доповнення Великою Палатою Верховного Суду не приймаються та не розглядаються під час апеляційного перегляду справи.

62. Також 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статті 9 та 172 КАС України, безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог та фактично позбавив заявника права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

63. Вказану позицію аргументує тим, що в межах адміністративної справи № 990/32/24 він заявив такі позовні вимоги: зобов`язати ВККС України припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочате на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

64. Звернув увагу, що в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває адміністративна справа № 990/31/24 за позовом ОСОБА_1 до ВККС України, в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання позивача з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді без прийняття рішення про відновлення такого кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням відповідача від 17 липня 2017 року № 193/вс-17, та одночасно з проведенням кваліфікаційного оцінювання з метою визначення відповідності займаній посаді позивача, призначеного на підставі рішення відповідача від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовженого рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

65. Зазначає, що під час розгляду і вирішення адміністративної справи №990/32/24 суд абсолютно протиправно, на порушення вимог статті 172 КАС України відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ № 990/31/24 і № 990/32/24 ухвалою від 24 червня 2024 року.

66. Зазначає, що, розглядаючи справу № 990/32/24, суд першої інстанції надав оцінку обставинам, які є предметом окремого судового провадження, що створило ризик залишення іншої справи (№ 990/31/24) без розгляду.

67. Так, з тексту оскаржуваного рішення від 15 вересня 2025 року вбачається, що колегія суддів вказала, що спірним у цій справі є питання правомірності дій ВККС України щодо продовження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1, розпочатого рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18. Продовженого рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 та проаналізувавши мотиви поданого позову, колегія суддів дійшла висновку, що суть спору зводиться до з`ясування двох ключових обставин: по-перше, чи зобов`язана Комісія ухвалювати окреме рішення про поновлення зупиненого кваліфікаційного оцінювання; по-друге, чи мало місце одночасне проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи, що створює, за твердженням позивача, стан юридичної невизначеності. Тобто на порушення вимог статті 9 КАС України суд протиправно вийшов за межі заявлених позовних вимог з підстав, не передбачених процесуальним законодавством, що стало підставою для обмеження права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.

68. Такі дії суду, на думку позивача, призвели до процесуальних порушень, обмеження доступу до суду та ухвалення рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи, а тому таке рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Позиція інших учасників справи

69. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

70. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обов`язку Комісії ухвалювати окреме рішення щодо поновлення зупиненого кваліфікаційного оцінювання. На думку відповідача, відповідно до частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII відновлення процедури оцінювання відбувається автоматично з моменту отримання відповіді від спеціально уповноваженого органу у сфері протидії корупції. Така законодавча конструкція означає, що сам факт надходження відповіді уповноваженого органу є юридично значущою подією, з якою закон безпосередньо пов`язує припинення стану зупинення. Інакше кажучи, відновлення процедури оцінювання відбувається автоматично, в силу припису закону, без необхідності ухвалення будь-якого додаткового рішення Комісією. Це узгоджується із загальною логікою закону, який детально регламентує підстави та порядок зупинення, але не передбачає жодних процесуальних дій чи окремих актів Комісії для поновлення оцінювання після усунення підстав для його зупинення.

71. Також відповідач зазначив, що твердження ОСОБА_1 про необхідність ухвалення Комісією окремого рішення щодо поновлення оцінювання не ґрунтується на приписах Закону № 1402-VIII та Положення, а є довільним тлумаченням законодавства.

72. Відповідач зауважив, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/439/17 є необґрунтованим, оскільки обставини цієї справи суттєво відрізняються від обставин справи, яка розглядається, як за предметом спору, так і за застосовуваним нормативним регулюванням.

73. Стосовно доводів апеляційної скарги про нібито існування ситуації одночасного проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо ОСОБА_1 та виникнення правової невизначеності ВККС України наголосила, що вони є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам, а висновки суду повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Рух апеляційної скарги

74. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 жовтня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2025року, а ухвалою від 27 листопада 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 10 годину 00 хвилин 05лютого2026 року. 05 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача - адвоката Панченко О. О. розгляд справи відкладено на 30 квітня 2026 року.

75. Ухвалою від 30 квітня 2026 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С. від участі у розгляді справи № 990/32/24.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

76. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

77. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

78. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

79. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони № 1401-VIII та № 1402-VIII.

80. У зв`язку із цим розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, підпункт 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

81. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом (підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).

82. Аналіз підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України дозволяє дійти висновку, що в ньому законодавець виокремив кілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться, а саме: 1) суддя вже займає посаду після його призначення на п`ять років чи обрання безстроково; 2) оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є для нього обов`язковою умовою для продовження професійної діяльності на цій посаді; 3) у разі визнання судді за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, він залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання; 4) відмова судді від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.

83. Варто зауважити, що Закон № 1402-VIII передбачає також процедуру кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

84. Так, статтею 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

85. Згідно із частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

86. Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачається, зокрема, для зайняття посади судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII) та Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).

87. Зазначене оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.

88. Отже, Законом № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться:

1) для оцінювання судді на відповідність займаній посаді;

2) для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

89. Відповідно до Положення (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Комісією здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

90. Отже, кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді покликане з`ясувати і виявити, чи суддя, якого призначили на посаду строком на п`ять років або обрали суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, відповідає цій посаді.

91. У свою чергу, кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді застосовується у випадку, коли суддя (кандидат на посаду судді) претендує на зайняття посади судді за результатами конкурсу або ж при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

92. Відтак кваліфікаційне оцінювання - це єдина процедура, яка має два випадки (дві підстави) її проведення - або для оцінювання судді на відповідність займаній посаді, або для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

93. За змістом пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводить ВККС України.

94. Частини перша, третя статті 92 Закону № 1402-VІІІ установлюють, що Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС України визначається цим Законом.

95. Як вбачається з матеріалів справи та правильно зазначено судом першої інстанції, спірним у цій справі є питання правомірності дій ВККС України щодо продовження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1 , розпочатого рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 та продовженого рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

96. Позивач наголошує, що Комісією щодо нього одночасно здійснювалось два кваліфікаційні оцінювання, а саме кваліфікаційне оцінювання щодо його відповідності займаній посаді та кваліфікаційне оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, а саме у межах конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. На думку позивача, зазначене призвело до того, що він був змушений перебувати у стані юридичної невизначеності. Саме тому позивач звернувся із цим позовом до суду та просить суд зобов`язати відповідача припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності його займаній посаді.

97. З матеріалів справи вбачається, що у 2016 році ОСОБА_1 подав заяву про участь у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, був допущений до кваліфікаційного оцінювання, склав іспит та пройшов тестування морально-психологічних якостей. На етапі дослідження досьє і співбесіди оцінювання було зупинене рішенням Комісії від 17 липня 2017 року № 193/вс-17 у зв`язку з надходженням інформації про можливі порушення антикорупційного законодавства.

98. Крім того, у межах реалізації приписів Конституції України та Закону № 1402-VIII, рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у список яких включено і позивача.

99. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на положення пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, відповідно до якого судді, які вже проходили кваліфікаційне оцінювання, не підлягають повторному оцінюванню для підтвердження відповідності займаній посаді.

100. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки зазначена норма Закону № 1402-VIII встановлює заборону саме на повторне оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке оцінювання вже пройдено, чого за обставинами цієї справи не було.

101. Крім того, ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зауважив, що за результатами співбесіди 21 квітня 2017 року колегія ВККС України прийняла протокольне рішення про внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у цьому суді, тобто фактично колегіальним складом Комісії за результатом проведеного кваліфікаційного оцінювання було підтверджено його здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

102. Однак вказані доводи позивача не відповідають обставинам справи, оскільки рішення про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 21 квітня 2017 року колегія ВККС України не приймала.

103. Як вбачається з витягу з протоколу № 72 засідання ВККС України у складі колегії від 21 квітня 2017 року, який міститься в матеріалах справи, у вказаному засіданні було вирішено оголосити перерву та відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII внести на розгляд ВККС у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді.

104. Тобто кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності позивача здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду станом на 21 квітня 2017 року не було завершене.

105. Як вбачається з матеріалів справи, воно було завершене рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, яким позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя.

106. За відсутності на час розгляду справи триваючої іншої процедури та з огляду на завершення конкурсного оцінювання рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, яким позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, вимога про припинення іншої процедури є необґрунтованою.

107. Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що за вказаних обставин позивач не довів наявності реального порушення права або охоронюваного законом інтересу, яке могло б бути усунуте обраним ним способом захисту.

108. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що кваліфікаційне оцінювання відповідності займаній посаді щодо позивача було призначене рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, тобто в період коли процедура визначення здатності позивача здійснювати правосуддя у Верховному Суді була зупинена, тобто фактично здійснювалася також лише одна конкурсна процедура.

109. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/439/17 не можна визнати обґрунтованим, оскільки фактичні обставини та правове регулювання цієї справи істотно відрізняються від обставин і правових підстав розгляду у справі, що розглядається.

110. Так, у справі № 800/439/17 Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання завершення первинного кваліфікаційного оцінювання судді, розпочатого відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. Суть спору полягала у зобов`язанні Комісії виключити суддю зі списку осіб, яким призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, у зв`язку з необхідністю завершення первинної процедури оцінювання, оскільки рішення Комісії за її результатами було скасоване судом, а сама процедура вважалася незавершеною.

Натомість у цій справі предметом розгляду є не первинне кваліфікаційне оцінювання, а різні види процедур оцінювання судді, що здійснюються відповідно до положень чинної редакції Закону № 1402-VIII, що унеможливлює застосування зазначеної правової позиції до спірних правовідносин.

111. З огляду на викладене та оскільки на момент винесення ВККС України рішення діяла лише одна процедура - кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді, розпочата рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для припинення кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочатого на підставі рішення ВККС України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

112. Щодо доводів ОСОБА_1 , висловлених ним як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, про те, що кваліфікаційне оцінювання, розпочате у межах конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (2016-2017 роки), зупинене рішенням ВККС України від 17 липня 2017 року № 193/вс-17, не було поновлене у встановленому законом порядку, попри усунення всіх підстав для зупинення та наявність обов`язкового до виконання рішення Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19, оцінку яким надано судом першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказані твердження не мають жодного правового значення для вирішення цього спору та не впливають на результат його вирішення.

113. Так, предметом вказаного позову є процедура проведення кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочатого на підставі рішення ВККС України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і продовженого на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

114. Разом з тим визнання протиправними дій Комісії щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання позивача з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді без прийняття рішення про відновлення такого кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням відповідача від 17 липня 2017року № 193/вс-17, є предметом позову в іншій справі, яка перебуває на розгляді в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

115. Слід відзначити, що підставою для відмови у задоволенні позову у справі, яка розглядається, є саме відсутність на момент її розгляду судами факту одночасного проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо позивача. Це є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

116. Інші твердження і міркування позивача, які наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

117. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

118. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

119. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

120. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2025 року у справі № 990/32/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов`язання відповідача вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. О. Погрібний

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець О. В. Ступак І. В. Ткач В. Ю. Уркевич