Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №456/321/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Київ

справа № 456/321/25

провадження № 51-388 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72025142500000001.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 гривень, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку та повернув подану ним апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку та повернув йому апеляційну скаргу, оскільки вказаний строк був пропущений з поважних причин, а саме через те, що 03.06.2025 суддею було оголошено резолютивну частину вироку, копію повного тексту він отримав лише 25.07.2025, по його заяві від 11.07.2025, тому не був обізнаний з мотивами ухваленого рішення та відповідно не міг вчасно оскаржити його в апеляційному порядку.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримали.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувану ухвалу залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені у скарзі доводи, касаційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на його оскарження та в обґрунтування стверджував, що судом першої інстанції вирок був проголошений, але його копію він отримав тільки 25.07.2025 та наступного дня подав апеляційну скаргу, скерувавши її місцевому суду через Укрпошту. Просив вважати зазначену причину пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду поважною та відповідно поновити вказаний строк.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

Частиною 1 статті 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Із системного аналізу кримінального процесуального закону слідує, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Апеляційний суд, проаналізувавши причину пропуску ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження, відмовив у його поновленні.

Так, суд зазначив, що вирок щодо ОСОБА_7 був проголошений 03.06.2025 під підпис учасників процесу (т. 1 а. п.175) та у подальшому 04.06.2025 скерований на електронні адреси прокурора та захисника, однак обвинуваченому копію вироку не було скеровано та вручено (т. 1 а. п.176-177).

Крім того, апеляційний суд вказав, що починаючи з 05.06.2025 вирок суду першої інстанції, який опубліковано 04.06.2025, був у загальному доступі на сайті ЄДРСР.

Знаючи про винесений вирок ОСОБА_7 , у разі бажання його оскаржити, не скористався правовою допомогою свого захисника для отримання інформації щодо змісту вироку та права на подачу апеляційної скарги в межах строку апеляційного оскарження, і лише після вступу вироку в законну силу - 11.07.2025 подав заяву на отримання його копії.

Відповідно до положень ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні 03.06.20025 судом було проголошено резолютивну частину вироку та в цей же день прокурору ОСОБА_8 , захиснику ОСОБА_6 та засудженому

ОСОБА_7 була вручена копія вироку від 03.06.2025 стосовно останнього, що підтверджується журналом судового засідання та наявною розпискою вказаних учасників судового провадження про вручення їм копії вироку (т. 1 а. п. 169, 175), тому твердження суду апеляційної інстанції про те, що обвинуваченому не було вручено копію вироку, є помилковим.

За таких обставин Суд вважає неспроможними доводи засудженого про те, що копію вироку він отримав лише 25 липня 2025 року, оскільки зазначене спростовується матеріалами кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, засуджений був належним чином обізнаний зі змістом судового рішення та мав реальну можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк.

Інших обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, ОСОБА_7 не наведено.

Європейський суд з прав людини наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним, за своєю природою воно потребує регулювання з боку держави та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо дотримання строків оскарження. Передбачені національним законодавством процесуальні правила спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя. З метою додержання принципу правової визначеності, як одного з фундаментальних аспектів верховенства права, суди повинні ретельно перевіряти виправданість підстав для поновлення строків оскарження (наприклад, див. рішення в справах «HARRISON McKEE v. HUNGARY», заява № 22840/07, «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Вищезазначене свідчить про відсутність поважних причин пропуску ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження вироку суду від 03.06.2025, тому його касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72025142500000001, залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3