Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №288/1852/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Київ

справа № 288/1852/24

провадження № 51-53км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 24 грудня 2025 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

У вироку суд послався, що ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України» визначено, що до військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси.

За приписами п. 2 розділу 1 Інструкції Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї у Збройних Силах України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, боєприпасами є патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати.

У додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» встановлено, що до майна, яке відповідно до п. 1 цієї Постанови не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Згідно з п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 визначено, що, здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

При цьому згідно з п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, перевезення та зберігання бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, в кінці лютого 2022 року (точної дати досудовим слідством не встановлено) виявив бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої поруч з автошляхом Біла Церква - Житомир, що біля сел. Попільня Житомирського району Житомирської області.

Ці вибухонебезпечні предмети він, порушуючи вимоги п. 9 Положення про дозвільну систему, Інструкції № 622, тобто без передбаченого законом дозволу, придбав і перемістив до гаражного приміщення, розміщеного на АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав без мети збуту до 18 квітня 2024 року, коли їх виявили та вилучили працівники правоохоронного органу.

Так, 18 квітня 2024 року під час обшуку за зазначеною вище адресою у гаражному приміщенні, яке використовував ОСОБА_6 , працівники правоохоронного органу виявили та вилучили:

- 480 патронів, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме бойовими 5,45 мм ? проміжними патронами з кулею ПС зі сталевим осердям, що придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- три металевих ящики військового зразка NATО із 200 патронами в кожному, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме по 40 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з трасуючою кулею у кожному ящику та по 160 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з кулею зі свинцевим осердям у кожному ящику, які придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- один металевий ящик військового зразка NATО із 880 патронами калібру 5,56, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї - бойовими патронами калібру 5,56х45 NATO із кулею з комбінованим осердям, що придатні для стрільби і виготовлені промисловим способом;

- п`ять промислово виготовлених дерев`яних ящиків, у яких розміщено по 2160 патронів у кожному, що є бойовими 5,45 мм ? проміжними патронами з кулею ПС зі сталевим осердям, які придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- три виготовлені заводським способом металеві ящики із 1080 патронами в кожному, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме бойовими проміжними патронами калібру 5,45 мм із кулею ПС зі свинцевим осердям, що придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- три виготовлених заводським способом металевих ящики із 700 патронами у кожному, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме бойовими проміжними патронами калібру 7,62 мм із кулею ПС зі свинцевим осердям, що придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- паперові коробки, в яких розміщені 580 патронів, що є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме мисливськими патронами калібру 223 REM, з кулею FMJ зі свинцевим осердям, що придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені заводським способом;

- картонні пакети із 480 патронами, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме бойовими 5,45 мм проміжними патронами з трасуючою кулею «Т», придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом;

- промислово виготовлений дерев`яний ящик, у якому розміщено 920 патронів, що є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї ? 7,62 мм проміжними патронами з кулею ПС зі сталевим осердям, які придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- виготовлений заводським способом металевий ящик, у якому містяться 220 патронів, що є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме: 44 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з трасуючою кулею та 176 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з кулею зі свинцевим осердям, які придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- виготовлений заводським способом металевий ящик, у якому містяться 250 патронів, що є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме: 50 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з трасуючою кулею та 200 бойових патронів калібру 7,62х51 NATO з кулею зі свинцевим осердям, які придатні до стрільби на ураження цілі та виготовлені промисловим способом;

- речовина PERUNIT, яка є пластичною вибуховою речовиною на основі нітрогліцерину, етиленглікольдинітрату (нітрогліколю), неорганічного окисника та нафтового мастила;

- один дерев`яний ящик, зеленого кольору з розфасованими полімерними пакетами зі вмістом речовини ПВР-7 та ПВР-5А. З них речовина ПВР-7 є пластичною вибуховою речовиною на основі бризантної вибухової речовини - гексогену, нафтового мастила та алюмінію, а речовина ПВР-5А пластичною вибуховою речовиною на основі бризантної вибухової речовини - гексогену і нафтового мастила;

- 3 гранатомети, які є вогнепальною зброєю гранатометного виду - ручними протитанковими гранатометами РПГ-7В з номерами екземплярів СБ-495, ЖС-975 та ИА-136, що виготовлені промисловим способом і частини та механізми яких придатні до проведення пострілів;

- одна промислово виготовлена міна-пастка МС-3, яка належить до зарядів вибухової речовини, вибухових пристроїв та придатна до вибуху;

- 2 промислово виготовлені неостаточно споряджені протипіхотні осколкові міни направленого ураження, що є мінами МОН-50 і належать до зарядів вибухової речовини, вибухових предметів та придатні до вибуху;

- 18 корпусів РГД-5, які є промислово виготовленими корпусами наступальної осколкової гранати РГД-5, що належить до заряду вибухової речовини, та придатні до вибуху;

- 1 промислово виготовлена реактивна протитанкова граната РПГ-22, яка належить до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, придатна до вибуху;

- 1 запал МД-2 та 12 капсулів-детонаторів типу КД-8А, які виготовлені промисловим способом, споряджені вибуховими речовинами, належать до засобів підриву та придатні до вибуху;

- 2 промислово виготовлених корпуси наступальних осколкових ручних гранат OF-37, які належать до зарядів вибухової речовини і придатні до вибуху;

- 17 промислово виготовлених оборонно-наступальних осколкових ручних гранат DM51, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатні до вибуху;

- 61 промислово виготовлений 40-мм постріл типу ВОГ-25П, який належить до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, придатних до вибуху;

- 6 промислово виготовлених 40-мм пострілів з осколковою гранатою OGi-7MA, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатні до вибуху;

- 71 промислово виготовлений 40-мм постріл М433 HEDP, належний до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, придатний до вибуху;

- 8 промислово виготовлених наступальних осколкових ручних гранат М67, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатні до вибуху;

- 8 промислово виготовлених корпусів наступальних осколкових ручних гранат РГН, що належать до вибухових речовин і придатні до вибуху;

- 20 промислово виготовлених корпусів наступальної осколкової ручної гранати типу РГ-42, які належать до зарядів вибухової речовини і придатні до вибуху;

- 4 промислово виготовлені осколкові гранати ОГ-17 30-мм пострілу ВОГ-17М, які належать до вибухової речовини та придатні до вибуху;

- один дерев`яний ящик із 63 пакуваннями, які є великими тротиловими шашками з різьбовим отвором кожна та є вибуховою речовиною бризантної дії - тринітротолуолом (тротилом), придатними до вибуху;

- 10 промислово виготовлених ручних реактивних протитанкових гранатометів АТ-4, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатні до вибуху;

- 4 промислово виготовлені корпуси ручних термобаричних гранат РГТ-27С2, які належать до зарядів вибухової речовини і придатні до вибуху;

- 1 промислово виготовлена протипіхотна осколкова міна ОЗМ-72, що належить до зарядів вибухової речовини та придатна до вибуху;

- 7 підсумків, у кожному з яких міститься по 1 одиниці: протипіхотної міни іноземного виробництва М18А1, та 7 блоків управління до них. Ці об`єкти є промислово виготовленими протипіхотними осколковими направленого ураження мінами М18А1 та ударно-хвильовим вузлом з неелектричним капсулем-детонатором, які при конструктивному поєднанні належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, які придатні до вибуху;

- 2 промислово виготовлені наступальні осколкові гранати М67, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, придатних до вибуху;

- 35 корпусів оборонної осколкової гранати Ф-1 та 66 підривачів - уніфікованих запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які при конструктивному поєднанні є оборонними осколковими гранатами Ф-1, що належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатні до вибуху;

- 4 корпуси оборонної осколкової ручної гранати РГО та 10 підривачів - ударно-дистанційних запалів УДЗ, які при конструктивному поєднанні є оборонними осколковими гранатами РГО, що належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, придатних до вибуху;

- 3 промислово виготовлених корпуси осколкових ручних гранат М/50, які належать до зарядів вибухової речовини та придатні до вибуху;

- один дерев`яний ящик, у якому розміщений детонуючий шнур ДШ-В, що споряджений вибуховою речовиною та належить до засобів підриву і придатний до вибуху;

- 2 промислово виготовлених підривачі ВА Mle F11, які належать до засобів підриву та придатні до вибуху;

- 4 промислово виготовлені ручні реактивні протитанкові гранатомети RPG-75M, які належать до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів, які придатні до вибуху;

- 3 промислово виготовлених запалювальних трубки ЗТП-50 та 3 запалювальних трубки ЗТП-150, які належать до засобів підриву і придатні для цільового використання - підриву зарядів вибухових речовин вогневим способом;

- 96 промислово виготовлених електродетонаторів типу ЕДП та 24 електродетонатори типу ЕДП-р, що належать до засобів підриву та придатні до вибуху,

які ОСОБА_6 незаконно придбав, перевіз і незаконно зберігав без мети збуту.

Вимоги й доводи, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 43-1 КК та закрити кримінальне провадження.

При цьому зазначає, що факту зберігання боєприпасів не оспорював, однак стверджує, що зберігались вони на законних підставах, він отримав їх під час служби у ТрО «Азов Київ» згідно з номенклатурою та копією розписки про отримання на зберігання.

Посилається на те, що місцевий суд необґрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_7 і визнав розписку (про отримання боєкомплекту) від 27 лютого 2022 року недопустимим доказом. Зауважує, що особа, яка підписала розписку, у суді підтвердила її підписання.

Як наголошує засуджений, суди не звернули уваги на те, що в обвинувальному акті зазначено про придбання перелічених вище боєприпасів, однак не відображено часу, місця, вартості чи особи, в якої їх придбано, а тому, на його думку, вказане є припущенням сторони обвинувачення.

Крім того, стверджує про відсутність мотиву й мети вчинити кримінальне правопорушення, а також про неможливість узагалі придбати такі боєприпаси.

Акцентує, що, як встановив апеляційний суд, у судових засіданнях від 23 жовтня, 07, 26 листопада 2024 року, 12 лютого і 26 березня 2025 року (під час яких проводився допит свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) не виконано вимоги про фіксування за допомогою технічних засобів.

Також 05 березня 2025 року не зафіксовано його показань щодо обмежень в частині розголошення державної таємниці та усного клопотання про виклик свідка ОСОБА_15 .

При цьому, вказує, що апеляційний суд послався на стару редакції п. 7 ч. 2 ст. 214 КПК.

Посилається на те, що місцевий суд не відобразив у вироку достовірних показань свідків ОСОБА_13 й ОСОБА_14 , не дав їм належної оцінки та не зіставив з іншими доказами.

Крім того, стверджує, що суд не надав оцінки листу Служби безпеки України від 08 червня 2025 року № 57/5/1/Б-193/276.

Скаржник звертає увагу, що під час призначення покарання суди не взяли до уваги даних щодо його особи, а саме того, що він є добровольцем, учасником бойових дій, має на утриманні трьох дітей, характеризується позитивно як відповідальна і високоморальна людина, а також його волонтерську діяльність та участь у відбитті збройної агресії.

Вказує, що суд мав застосувати приписи статей 39, 43-1 КК.

Наполягає, що апеляційний суд його доводи не перевірив, чим порушив приписи статей 370, 419 КПК.

Водночас засуджений скаржиться на те, що залучений судом захисник не здійснював реального захисту і не заявляв жодного клопотання, а суд був необ`єктивний і упереджений оскільки у вироку було зазначено, що він раніше судимий, однак вирок не набрав законної сили.

У касаційній скарзі містяться й інші доводи, які стосуються незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор указує на її невмотивованість і зазначає, що прийняті рішення є законними та обґрунтованими, при цьому наводить свої аргументи стосовно доводів засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 в достатній мірі цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався та належним чином не перевірив і не проаналізував доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі.

У зв`язку з цим апеляційним судом допущено порушення вимог статей 370, 419 КПК.

Відповідно до встановленого судами обвинувачення ОСОБА_6 наприкінці лютого 2022 року незаконно придбав, перевіз та до 18 квітня 2024 року зберігав бойові припаси, вибухові речовини й вибухові пристрої.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив і не надав відповідей на доводи засудженого щодо законності зберігання ним вилучених предметів з 27 лютого 2022 року до часу звільнення Київської та Житомирської областей від окупації збройними силами Російської Федерації.

Так, апеляційний суд достатньою мірою не спростував доводів засудженого про те, що з початком широкомасштабного вторгнення він брав участь у формуванні територіальної оборони, яке згодом переформувалося в сили спеціальних операцій «Азов Київ», де він, будучи інструктором, входив до інструкторської групи ОПСП «Азов Київ», здійснював підготовку особового складу полку з мінної безпеки, маскування, топографії, екстремального виживання (за що отримав подяку від командира полку ССО «Азов Київ») та підпорядковувався начальнику штабу полку ОСОБА_16 , який, згідно наданої ним копії розписки від 27 лютого 2022 року, надав засудженому для зберігання пред`явлені в обвинуваченні предмети для відсічі збройної агресії.

Також недостатньо спростовано показання засудженого стосовно правомірності його дій в цей період, у тому числі перебування в стані крайньої необхідності (ст. 39 КК) та виконання обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 43-1 цього Кодексу), які підтверджуються ксерокопією розписки й показаннями свідків.

Як видно в матеріалах кримінального провадження, сторона обвинувачення не спростувала твердження засудженого про те, що існує оригінал розписки, який був у розпорядженні начальника штабу полку ОСОБА_16 , що підтвердили свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 і ОСОБА_7 .

Водночас є непереконливими посилання апеляційного суду про те, що вказані вище свідки, які підтвердили, що поблизу смт Попільня Житомирського району Житомирської області поруч з автошляхом Біла Церква - Житомир ОСОБА_6 отримав від військових ЗСУ та працівників спецслужб України велику кількість військових ящиків з військовим знаряддям, боєприпасами та вибухівкою, про що останній написав письмову розписку, яку віддав присутньому начальнику штабу ОСОБА_16 , можуть давати показання в інтересах засудженого, оскільки суд не розкрив можливих мотивів таких дій свідків та неправдивості їхніх показань.

Без належної відповіді залишилися доводи про військово-оперативну обстановку, яка складалася у Житомирській і Київській областях на час отримання ним боєприпасів і іншого обладнання, про можливості ворога і його здатність продовжити наступ, що станом на 27 лютого 2022 року підрозділ ССО «Азов Київ» перебував у місцевості, де засуджений отримав бойові припаси, вибухові речовини й вибухові пристрої, а також те, що такий перелік предметів та їх кількість він не міг отримати з інших джерел, окрім як з військового підрозділу.

Колегія суддів також вважає, що під час нового апеляційного розгляду необхідно ретельно проаналізувати наявні докази з урахуванням доводів засудженого та подій, які відбувалися з кінця лютого 2022 року по день звільнення Київської та Житомирської областей від окупантів.

На підставі аналізу наявних доказів встановити, чи перебував ОСОБА_6 в цей час у стані крайньої необхідності або виконував обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Окремої оцінки підлягають дії засудженого після звільнення зазначених областей, а також перевірка підстав законності залишення ним у своєму розпорядженні та зберіганні протягом тривалого часу (до 18 квітня 2024 року) зазначених бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв без повідомлення уповноважених органів і не здавання їм вилучених у подальшому вказаних предметів.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

У зв`язку із цим апеляційний суд, даючи відповідь на вказані доводи, має проаналізувати й оцінити всі фактичні дані, які стосуються тверджень засудженого, установити, чи вплинули ці обставини на загальну справедливість прийнятого рішення.

Крім того, під час нового апеляційного розгляду необхідно перевірити та надати оцінку доводам засудженого стосовно неналежного його захисту адвокатом під час судових розглядів.

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду ? скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3