Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №645/1912/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

м. Київ

справа № 645/1912/24

провадження № 61-2385св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Яніна Олексіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни, подану представником Вірченком Юрієм Миколайовичем , на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова у складі судді Феленко Ю. В. від 11 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Маміної О. В., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., від 03 лютого 2026 рокуі ухвалив таку постанову.

Короткий зміст заявлених вимог

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої

ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. стосовно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які також діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до держави російської федерації, в особі посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі

500 000 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили, було видано виконавчі листи у справі, які були направлені до державної виконавчої служби. Повідомленням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2025 року № 78670529/20.1/13, з посиланням на пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачу повернуто виконавчий лист, чим порушені права малолітньої дочки стягувачів ОСОБА_2 .

4. Скаржниця, вважаючи такі дії державного виконавця неправомірними, просила суд скасувати повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. про повернення виконавчого листа № 645/1912/24, виданого 12 червня 2025 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, стягувачу без прийняття до виконання від 22 липня 2025 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 вересня

2025 року визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення від 22 липня 2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за виконавчим листом № 645/1912/24, виданим 12 червня 2025 року Фрунзенським районним судом м. Харкова неправомірними. Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з врахуванням доводів, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали. В іншій частині скарги відмовлено.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист містив всі реквізити, зокрема і щодо стягувача та боржника. У виконавчому листі зазначено, що стягувачем є малолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Таким чином, стягувач у виконавчому листі № 645/1912/24 від 12 червня 2025 року зазначений відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчих документів з підстав, вказаних державним виконавцем, визнається формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень на практиці та фактично призводить до затягування виконання, що порушує право на ефективний судовий захист і створює передумови для порушення з боку України вимог статей 6, 13 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свобод, а також у певних випадках статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

7. Також суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про скасування повідомлення державного виконавця

від 22 липня 2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки за своєю правовою природою повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу є формою супровідного (інформативного) листа, за допомогою якого інформують адресата про здійснення певної дії та надсилання йому документів, що додаються до цього листа, і не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. Тобто повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу не може бути предметом оскарження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. залишено без задоволення, а ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2025 року - без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що державним виконавцем неправомірно було 22 липня 2025 року повернуто стягувачу виконавчий лист без прийняття його до виконання. Стягувач у виконавчому листі № 645/1912/24 від 12 червня 2025 року зазначений з дотриманням вимог частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. 25 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Я. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова

від 11 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 03 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає порушення норм процесуального права.

12. Також посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості зазначення у виконавчому документі двох стягувачів - представників малолітньої дитини та врахування технічних можливостей автоматизованої системи виконавчого провадження щодо внесення одного стягувача. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо зазначення реквізитів у виконавчому документі, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 826/9021/18.

13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що зазначення двох стягувачів у виконавчому листі не відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України. З двох заявників, які звернулись до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, порушеним право вважає лише один - ОСОБА_1 . Зазначення у виконавчому листі двох стягувачів протирічить пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та частині п`ятій статті 431 ЦПК України.

14. Суд апеляційної інстанції не зробив висновок щодо виконання рішення в одному виконавчому провадження, в якому є два стягувача. У виконавчому листі у відповідних графах зазначені стягувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які повинні бути внесені до автоматизованої системи виконавчого провадження, а малолітня ОСОБА_2 не є стягувачем, її дані зазначаються тільки в резолютивній частині виконавчого листа. Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вказувати прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, а не стягувачів та боржників.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 645/1912/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

16. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року справу № 645/1912/24 передано судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова

від 25 листопада 2024 року у справі № 645/1912/24 позов ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 , які також діяли в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до держави-агресора про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

18. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

19. На виконання вказаного рішення суду 12 червня 2025 року було видано три виконавчі листи, зокрема виконавчий лист щодо стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

20. 22 липня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я. О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, у тому числі електронні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

22. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

23. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

25. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

26. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

27. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

28. Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

29. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

31. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

33. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

34. Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

35. Водночас загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені в частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

37. Частиною третьою статті 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

38. Відповідно до частини п`ятої статті 431 ЦПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

39. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб-за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий органі мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

40. Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

41. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

42. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

43. Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

44. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

45. У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 640/12384/21 вказано про те, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

46. Судами встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2024 року у справі № 645/1912/24 стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

47. На виконання вказаного рішення суду 12 червня 2025 року було видано три виконавчі листи, зокрема виконавчий лист щодо стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

48. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_2 , на користь якої судовим рішенням було стягнуто моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, відповідно останні і звернулися до органу державної виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення на користь їхньої малолітньої доньки.

49. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував приписи частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та частини п`ятої статті 431 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем 22 липня 2025 року неправомірно повернуто стягувачу виконавчий лист без прийняття його до виконання.

50. Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України

від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення).

51. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення, під час реєстрації виконавчого документа до Автоматизованої системи виконавчого провадження вносяться такі відомості, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - стягувача; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - боржника; адреса стягувача, адреса боржника, зазначена у виконавчому документі або заяві про примусове виконання рішення; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі стягувача - фізичної особи, боржника - фізичної особи (за наявності).

52. У виконавчому листі № 645/1912/24, виданому 12 червня 2025 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, зазначено, що суд вирішив стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

53. Частиною першою статті 242 ЦК України передбачено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

54. Фактично стягувачем є малолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діють її батьки, які і були вказані у виконавчому листі.

55. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов`язки, пов`язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

56. З урахуванням зазначеного слід погодитися із судами попередніх інстанцій про те, що стягувачем до органу ДВС разом із заявою про відкриття виконавчого провадження був наданий виконавчий лист № 645/1912/24, що виданий судом

12 червня 2025 року і містить всі необхідні реквізити, зокрема щодо стягувача. Виконавчий лист № 645/1912/24 від 12 червня 2025 року відповідає вимогам частини другої 4 Закону України «Про виконавче провадження, а також не суперечить частині п`ятій статті 431 ЦПК України.

57. Незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Повернення виконавчих документів лише з таких підстав містить ознаки надмірного формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 826/9021/18).

58. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення спірного питання.

59. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни, подану представником Вірченком Юрієм Миколайовичем , залишити без задоволення.

2. Ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова

від 11 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 03 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович