Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №152/215/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/215/26

2/152/397/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Оліградського Мирослава Васильовича

в інтересах ОСОБА_1

до ОСОБА_2

вимоги позивача: про зміну способу стягнення аліментів, -

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивачки звернувся до суду з цим позовом та вказав, що 28 грудня 2011 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .. В період перебування в шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 5 липня 2016 року у справі № 152/896/16-ц шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням Шаргородського районного суду

Вінницької області від 11 листопада 206 року у цивільній справі № 152/1404/16-ц стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. 30 грудня 2016 року на підставі рішення суду у справі № 152/1404/16-ц судом було видано виконавчий лист.3 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_1 вдруге зареєструвала шлюб та відповідно змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Позивачка сама виховує спільну доньку сторін, піклується про її здоров`я, фізичний та духовний розвиток, всі витрати по утриманню їхньої доньки покладені на неї. Потреби дитини з віком суттєво зростають. На даний час матеріальний стан позивачки змінився у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку та, відповідно, зросли витрати на утримання дитини.

Матеральний стан відповідача також змінився, оскільки він перебуває на

військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач є особою молодого віку, працездатний, офіційно

працює, на даний час проходить військову службу, що свідчить про його спроможність

сплачувати аліменти у більшому розмірі. Оскільки відповідач отримує відповідне грошове забезпечення, як військовослужбовець, позивачка правомірно хоче скористатися наданим їй правом обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а така зміна буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. У зв`язку із вищевикладеним, представник позивачки просив змінити спосіб стягнення аліментів, що утримуються з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року, визначивши їх у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від заробітку (доходу), платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-4).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивачки надав копію паспорта, копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, копію витягу, копії довідок, копію рішення суду, копію виконавчого листа, копії рішення суду, копію виконавчого листа.

3. Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. 16 квітня 2026 року представник позивачки надіслав заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.36).

5. 24 квітня 2026 року від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у його та позивачки відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.41).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 2 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати в строк до 6 квітня 2026 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачці та відповідачу строк до 23 квітня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень; постановлено здійснити виклик відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.28).

7. Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року відкладено розгляд справи, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.40).

8. Копію ухвали суду відповідачу надіслано судом (а.с.34), а копію позовної заяви з додатками надіслані відповідачу представником позивачки за адресою, що вказана в позові (а.с.17). За інформацією Державної міграційної служби України від 24 лютого 2026 року, останнє відоме місце реєстрації відповідача – АДРЕСА_1 (а.с.26). Поштова кореспонденція, що була надіслана відповідачу судом, повернута до суду з відміткою про те, що «адресат відсутній» (а.с.34). Позовну заяву з додатками, що надсилалася представником позивачки, відповідач не отримав, відправлення повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.44-45).

9. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

10. Відповідно до оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідача належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді (а.с.30, 43).

11. Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

12. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

13. Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подавав. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України 18 травня 2026 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

14. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом.

15. Згідно із копією паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Політанки Шаргородського району Вінницької області (а.с.8 на звороті).

16. Відповідно до копії свідоцтва про народження, позивачка і відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 на звороті).

17. Згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади та довідки відділу ЦНАП виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 12 лютого 2026 року, позивачка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_2 . Разом з нею зареєстрована та проживає її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11, та на звороті).

18. Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 5 липня 2016 року по справі №152/896/16-ц, шлюб між сторонами, зареєстрований виконавчим комітетом Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області 28 грудня 2011 року за актовим записом №7, розірвано (а.с.12).

19. Згідно із копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року по справі №152/1404/16-ц, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, зокрема, постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2016 року і до її повноліття (а.с.13-14).

20. На підставі вищевказаного рішення про стягнення аліментів Шаргородським районним судом видано виконавчий лист, строк пред`явлення якого до виконання – 23 серпня 2030 року (а.с.14 на звороті).

21. Відповідно до копії паспорта відповідача, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Лісівка Андрушівського району Житомирської області (а.с.15).

22. Згідно з копією довідки Зарубинецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 6 червня 2016 року №681 (а.с.16), ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_3 та проживає один.

23. Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 7 січня 2026 року №57, відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16 на звороті).

ІV. Оцінка Суду.

24. Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їхнього повноліття.

25. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

26. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

27. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

28. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

29. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

30. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

31. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

32. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

33. Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

34. При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд враховує, що відповідач здоровий, працездатний, має офіційни дохід, інших дітей, яких він утримує, не має (відомості протилежного до суду не подав). З урахуванням рівності обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

V. Розподіл судових витрат.

35. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

36. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору за вимогу майнового характеру слід стягнути з відповідача на користь держави.

37. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

38. Згідно з частинами першою та шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

39. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

40. Суд зазначає, що розгляд справи було постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.28).

41. Відповідно до частини восьмою статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

42. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

43. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

44. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання професійної правничої допомоги №2026/04 від 2 лютого 2026 року, копію акту приймання-передачі за Договором про надання професійної правничої допомоги на суму 10000 грн, копію квитанції до прибуткового касового ордера №2026/04.

45. Таким чином встановлено, що позивачкою понесені судові витрати за надання правової допомоги. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Відтак ці витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

З цих підстав,

Керуючись статтями 141, 259, 263, 264, 265, 279, 280 ЦПК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Оліградського Мирослава Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити повністю.

2. Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року у справі №152/1404/16-ц, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми по 800 грн щомісячно, на 1/4 частину від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

3. Стягнення аліментів в зміненому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.

4.Припинити стягнення за виконавчим листом, що був виданий на підставі рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року по справі №152/1404/16-ц.

5.Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

6. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 18 травня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_2 , ід.№ НОМЕР_3 , зареєстрована мешканка АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Оліградський Мирослав Васильович, який знаходиться по вул. Т. Шевченка, 7А/1 в м. Коломия Івано-Франківської області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001207 від 7 липня 2017 року, видане Радою адвокатів Івано-Франківської області на підставі рішення №1/06 від 7 липня 2017 року, діє на підставі ордеру серії АТ №1128021 від 11 лютого 2026 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_4 , ід.№ НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання станом на 23 травня 2025 року – АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА