Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №138/967/25 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/967/25

Провадження №:2-а/138/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в особі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 12.02.2025 відносного нього було винесено постанову №404, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв`язку не отримував та розпорядження про необхідність його явки до старосту не надходило. Крім того, 11.11.2024 позивач особисто був присутній у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з подачею заяви про надання відстрочки на підставі того, що позивач утримує свого батька. Про перебування у розшуку дізнався при особистому відвідуванні відповідача 31.01.2025 коли звернувся із новою заявою про продовження строку дії відстрочки. Протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанова складені із грубими порушення порядку їх складення, у тому числі щодо викладення фактичних обставин справи. Про дату, час та місце розгляду адміністративної справи його не повідомляли. При цьому, 31.01.2025 йому повідомили про те, що провадження у справі буде закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, накладення грошового стягнення не буде і з розшуку його знімуть, однак зазначених дій вчинено не було, а натомість було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яку йому надіслано не було та про яку він дізнався лише після блокування відділом державної виконавчої служби його банківських рахунків.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №404 від 12.02.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду, позов залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.04.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду, позовну заяву постановлено вважати неподаною та повернути позивачу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29.04.2025 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

29.12.2025 до суду надійшли матеріали адміністративної справи.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.01.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

27.04.2026 до суду надійшли витребувані матеріали справи.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов. Копію ухвали суду отримано відповідачем 28.01.2026. Разом з тим, відзив на позов надійшов до суду лише 27.04.2026 із значним пропуском встановленого процесуального строку на його подання, а тому такий судом до уваги не приймається.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Так, 31.01.2025 провідним спеціалістом призового відділу Безкубською В.В., на підставі ст.235 КУпАП складено протокол №153 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суть адміністративного правопорушення полягає у тому, зокрема, що 12.11.2024 військовозобов`язаний мав з`явитись по повістці, яка створена Єдиним державним реєстром №1134675 для уточнення даних, однак ОСОБА_1 у вказний у повістці час не з`явився, а тому був поданий у розшук на підставі повідомлення №Е651895 від 05.12.2024. 31.01.2025 військовозобов`язаний з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. У вказаному протоколі відсутній підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності, про ознайомлення його з правами та обов`язками передбаченими ст.268 КУпАП, а також про повідомлення про дату, час та місце розгляду протоколу. Разом з тим, наявний підпис у графі «другий примірник отримав», однак відсутнє зазначення прізвище ім`я по батькові особи, яка здійснила підпис. При цьому, у протоколі також відсутні відомості про відмову від отримання його копії. До вказаного протоколу долучено копію паспорта позивача, витяг з Резерв+, який відсутній у матеріалах наданих відповідачем для суду, а також довідка про оформлення позивачем догляду за батьком видана Управлінням праці та соціального захисту населення №984 від 04.11.2024.

В матеріалах адміністративної справи наявна повістка №1134675, яка сформована 12.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та резервістів, про необхідність явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних на 25.11.2024 – 14 год. 00 хв.

Згідно опису вкладення рекомендованого поштового відправлення №0610206293961 на ім`я ОСОБА_1 , вказана вище повістка була надіслана позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою №404 по справі про адміністративне правопорушення від 12.02.2025, на підставі вказаного вище протоколу від 31.01.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 17000,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення розгляду був повідомлений завчасно та належним чином.

Разом з тим, з аналізу змісту протоколу та постанови слідує, що у ньому наявні розбіжності щодо дати оголошення позивача у розшук. Так, у протоколі зазначено, що повідомлення про розшук було надіслано 05.12.2024, тоді як у постанові зазначено іншу дату, а саме 27.12.2024. Більш того, у постанові зазначено про обов`язки явки позивача на 12.11.2024 – 09 год. 00 хв., тоді як у повістці №1134675 зазначено про необхідність явки на 25.11.2024 – 14 год. 00в.

Як стверджує позивач, про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому відомо не було, оскільки не отримував повістку засобами поштового зв`язку, а також через розпорядження про здійснення оповіщення по Немійському старостинському округу.

На підтвердження своїх заперечень надав до суду витяг з Резерв+ сформований 24.11.2024 про те, що він має відстрочку від мобілізації до 07.02.2025 на підставі п.13 ч.1 ст.23 (догляд). З вказаного витягу також слідує, що позивач 07.09.2018 пройшов ВЛК за результатами якого його було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Крім того, згідно витягу з Резерв + сформованого 31.03.2025 позивач мав відстрочку від мобілізації до 09.05.2025 на підставі п.13 ч.1 ст.23 (догляд). З вказаного витягу також слідує, що позивач 06.02.2025 пройшов ВЛК за результатами якої його було визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ , закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.

Також, як слідує з довідки виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради №13-16/5-24 від 31.01.2025 до Немійського старостату протягом другого півріччя 2024 року та 2025 року, не надходило розпорядження з метою оповіщення (вручення повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду та уточнення облікових даних на ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки начальника МВПЗ №1 м.Могилів-Подільський АТ «Укрпошта» від 11.02.2025 на момент надходження рекомендованого листа з ІНФОРМАЦІЯ_2 на поштове відділення №1, листоноші не було, а тому лист було повернуто відправнику через три робочих дні.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами частини 3 статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 19612-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 год. 25.11.2024

Отже, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (далі – Порядок).

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п.412 Порядку №560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.

Тобто, зважаючи на положення вказаних вище норм, не отримання військовозобов`язаним повістки про необхідність явки до ТЦК та СП і повернення її відправнику з відміткою про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання вважається належним чином оповіщеним.

Разом з тим, у даному випадку суд не може вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25.11.2024 – 14 год. 00 хв, оскільки як зазначено у довідці АТ «Укрпошта» поштове відправлення з повісткою взагалі не доставлялось до адреси місця проживання позивача, а було повернуто через три робочих дні відправнику. Крім того, розпорядження з метою оповіщення (вручення повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду та уточнення облікових даних на ОСОБА_1 до Немійського старостинського округу не надходило.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що позивач не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час перебування у розшуку по неявці за повісткою у позивача було оформлено відстрочку на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізації та мобілізаційну підготовку» та як стверджує позивач, він неодноразово самостійно з`являвся до відповідача з метою подання заяви про продовження строку її дії.

Також, слід звернути увагу на те, що зміст постанови №404 по справі про адміністративне правопорушення від 12.02.2025 суперечить змісту протоколу про адміністративне правопорушення №153 від 31.01.2025 та повістки №1134675, а саме фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення не відповідають тим, які зазначені у протоколі та повістці, зокрема, щодо дати обов`язку з`явитись за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також дати подання повідомлення про розшук позивача.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення №404 від 12.02.2025 слід скасувати, а провадження в справі закрити.

Щодо інших доводів позивача, зазначений у позові, суд згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №404 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 12.02.2025 та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , Код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя: Т.Б.Київська