Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №904/1004/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1004/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП", м. Київ

до Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України, м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України про стягнення заборгованості за договором № 13/01 про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2025 у розмірі 352 176, 89 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" заборгованість у розмірі 352 176, 89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 282, 65 грн.

06.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи те, спір у даній справі було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а рішення ухвалено без виклику (повідомлення) сторін, суд вважає можливим ухвалити додаткове судове рішення в тому самому порядку.

Ухвалою суду від 07.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

07.05.2026 від Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання обґрунтовано тим, що надання адвокатських послуг не потрібно значних витрат часу, оскільки позов є безспірним і не потребував розрахунку суми позову тощо. Адвокатом не витрачався додатково час для вивчення поточної судової практики та постанов ВС України тощо. Таким чином, справа є не складною, не потребує витрачання значного часу адвоката. У період з 03.03.2026 по 06.05.2026 справа перебувала в проваджені суду, без процесуального руху, сторони до суду не викликалися, адвокатом позивача не вчинялись будь-які процесуальні дії. Послуги адвоката охоплюються періодом з моменту укладання договору (09.02.2026) по дату подачі позову (03.03.2026).

За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" просить розподілити понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

В підтвердження витрат, які має сплатити позивач у зв`язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази: копія договору № 10 про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026; копія додаткової угоди № 1 від 06.05.2026 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 09.02.2026; копія акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором № 10 від 06.05.2026; копія платіжної інструкції № 460997 від 06.05.2026 на суму 20 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2026 між Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" та адвокатом Касіяненко І.В. укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» до Інститут чорної металургії ім. 3.1. Некрасова Національної Академії України про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії.

Адвокат має всі передбачені законодавством повноваження і може вчиняти від імені Клієнта усі необхідні дії для захисту його прав та законних інтересів (пункт 1.2 договору).

Професійна правнича допомога включає: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій; складання, оформлення і надсилання позовної заяви, складання інших процесуальних документів, представництво інтересів клієнта у господарському суді; іншу правничу допомогу пов`язану з представництвом інтересів клієнта (пункт 1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору, визначено, що винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди № 1 до договору.

Цей договір укладений на строк необхідний для виконання сторонами своїх обов`язків та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 5.1 договору).

Згідно з додаткової угоди № 1 від 06.05.2026 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 09.02.2026, сторонами погоджено, що винагорода адвокату за надані по договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 25 000 грн (пункт 1.1 додаткової угоди).

Оплата за послуги здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України протягом 3-х робочих днів з моменту винесення рішення судом або припинення провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1.2 додаткової угоди).

Факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами прийому-передачі послуг, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 додаткової угоди).

За результатами наданих адвокатом послуг сторонами укладено акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором № 10 від 06.05.2026, згідно з яким сторонами погоджено, що у період 09.02.206 по 05.05.2026 адвокатом надано клієнту послуги професійної правничої допомоги у рамках господарського судочинства по справі № 904/1004/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» до Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії України про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії. 04.05.2026 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по справі № 904/1004/26, яким позовні вимоги ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» задоволені у повному обсязі. Загальна сума винагороди (гонорару) за послуги складає 20 000 грн, що включає: консультації з попереднім дослідженням документів; складання позовної заяви.

Позивачем долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення копію платіжної інструкції № 460997 від 06.05.2026 на суму 20 000 грн, у якості доказів оплати адвокатом послуг.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 виснувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Господарський суд, розподіляючи заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" витрати, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання правової допомоги, позивачу у цій справі, адвокатом Касіяненко І.В.

Однак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Суд враховує доводи відповідача викладені в клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну допомогу, заявлених позивачем у розмірі 20 000 грн, який вказує на те, що надання адвокатських послуг не потрібно значних витрат часу, оскільки позов є безспірним, відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі, і позов не потребував розрахунку суми позову тощо. Адвокатом не витрачався додатково час для вивчення поточної судової практики та постанов ВС України тощо. Таким чином, справа не є складною. У період з 03.03.2026р. по 06.05.2026р справа перебувала в проваджені суду, без процесуального руху, сторони до суду не викликалися, адвокатом позивача не вчинялись будь-які процесуальні дії.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1004/26 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 20 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 10 000 грн, які і покладаються на Інститут чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн суд розподіляє та покладає на позивача.

Керуючись статтями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України (49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, 1, код ЄДРПОУ 00190294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, офіс 23, код ЄДРПОУ 43801489) витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко