Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №348/1822/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1822/23

Провадження № 22-ц/4808/632/26

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар: Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2025 року, в складі судді Матолич В.В., ухвалене в місті Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 26 травня 2025 року, в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Битківська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні під`їздною дорогою.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Його дружина успадкувала будинок АДРЕСА_2 , який на даний час знесений, а господарські будівлі: стайня, шопа та вбиральня увійшли до складу домоволодіння АДРЕСА_1 як: гараж та стодола. Власником домоволодіння в цілому та земельної ділянки з кадастровим № 2624055300:03:002:0048, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є позивач. Суміжними землекористувачами є: по межі АБ - ОСОБА_3 , по межі ОСОБА_5 , по межі ОСОБА_6 , по межі ОСОБА_7 , по межі ОСОБА_8 (на даний час помер).

Для доступу до земельної ділянки позивача передбачено під`їзну дорогу. Однак ОСОБА_9 , захопив частину під`їзної дороги з боку своєї межі, довжиною 30 м, звузивши заїзд, шляхом встановлення незаконної огорожі. З протилежного боку дороги частину земельної ділянки захопила ОСОБА_10 . Відповідно до ДБН ширина заїзду не повинна бути меншою ніж 3,5 м. Через захоплення частини дороги відповідачами на даний час ширина заїзду є меншою. Це призведе до неможливості проїзду пожежних автомобілів по вказаній дорозі та це перешкоджає позивачу у вільному доступі до його земельної ділянки. При розгляді питання щодо звуження заїзду органом місцевого самоврядування, визначено, що генеральний план селища Битків відсутній, а тому неможливо визначити заплановані розміри дороги, яка пролягає між домоволодіннями сторін. Крім цього ОСОБА_3 посадив близько біля огорожі горіх, гілля якого звисає на дорогу і ускладнює проїзд.

На підставі наведеного позивач просив зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні під`їзною дорогою, шляхом демонтажу частини огорожі, яка звужує проїзд до земельної ділянки позивача довжиною 30 м, шириною 60 см по всій довжині під`їзної дороги, а також зобов`язати відповідача, ОСОБА_3 зрізати горіх, який є перешкодою для під`їзду до будиноковолодіння позивача та користування допоміжною спорудою – гаражем.

Протокольною ухвалою Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області 12 жовтня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_3 та залучено до участі у справі Битківську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1, а.с. 141-142).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2023 року у справі призначено експертизу з питань землеустрою. Провадження на час проведення експертизи зупинено (т.1, а.с. 160).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду (т.1, а.с. 204).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2025 року позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_3 зрізати дерево-горіх, який є перешкодою для під`їзду до будинковолодіння позивача та користування допоміжною спорудою-гаражем залишено без розгляду (т.2, а.с. 9).

Рішенням Надвірнянського районного суду від 15 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за розгляд цієї справи.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн на користь ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн на користь ОСОБА_4 (т.2, а.с. 69-73).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Надвірнянського районного суду від 15 травня 2025 року залишено без змін (т.2, а.с. 144-149).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у розгляді справиОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив того, що ОСОБА_3 умисно розташувавши огорожу не на межі земельних ділянок, фактично привласнив частину під`їзної дороги, шляхом зменшення ширини заїзду, чим ускладнив заїзд до будинковолодіння та земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , порушивши права апелянтки щодо вільного використання нею земельної ділянки.

Фактично суд ухвалюючи оскаржуване рішення ґрунтувався на помилковому висновку експерта, який не відповідає державним будівельним нормам, що є додатковою підставою для скасування рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє адвокат Брайляк Е. Я.,вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки апелянтка не вказала, яким чином рішення суду порушує її права. У зв`язку з чим, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 15 травня 2025 року.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Хоптія М. В., які просили скаргу задовольнити, пояснення представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката Брайляк Е. Я., яка просила закрити провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Правом на апеляційне оскарження судових рішень з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені, зокрема: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов`язки. Тобто, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов`язків у зв`язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 712/13890/15 (провадження № 61-6202св21).

З огляду на викладене, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою до відповідачів.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 успадкувала після смерті ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 21 листопада 1996 року, яке зареєстроване у реєстрі за № 6504.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 серпня 2011 року, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 серпня 2011 року.

Відповідно до копії рішення Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 27 жовтня 2010 року № 44-2/2010 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

У 2014 році ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 0,0767 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі (на місцевості).

Відповідно до копії рішення Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22 січня 2015 року № 996-30/2015 орган місцевого самоврядування вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку позивача та передати йому вказану земельну ділянку у власність. На підставі цього рішення слід було оформити право власності на землю у порядку визначеному ст. 126 ЗК України.

Спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо будівництва господарських споруд із порушенням будівельних норм та переміщення огорожі в сторону під`їзної дороги, що призвело до її звуження у 2021 році був предметом розгляду на комісії з питань земельних відносин Пасічнянської сільської ради. За результатами розгляду спору комісія рекомендувала сторонам виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та дотримуватися правил добросусідства, що підтверджується копією акту від 15 липня 2021 року.

ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 квітня 2021 року № 252388621. Також вона є власником земельної ділянки, площею 0,0725 га, яка розташована за вказаною адресою, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 грудня 2021 року № 292788449.

Відповідно до копії технічного паспорту, який був виготовлений 19 червня 2020 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , встановлено, що до складу домоволодіння входить огорожа (металева сітка на металевих стовпах). Рік її зведення не вказаний.

Згідно з планом меж земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_4 , ця ділянка по межі БВ та ГА межує з землями селищної ради. Таким чином, по обидва боки від цієї земельної ділянки пролягає дорога, ОСОБА_2 не є суміжним землекористувачем із ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 31 травня 2019 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 травня 2019 року №168873592.

Відповідно до копії технічного паспорту, який був виготовлений 19 жовтня 2017 року, на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 встановлено, що до складу домоволодіння входить також огорожа (дерев`яний штах. в мет. ст.). Рік побудови не вказаний.

Будинок, який належить ОСОБА_3 мав АДРЕСА_4 , а вулиця на якій він знаходився називалася Центральна, що підтверджується копією довідки від 22 вересня 2023 року №1Б/164.

За домогосподарством відповідача ОСОБА_3 облікована земельна ділянка орієнтовною площею 0,0797 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_3 , земельна ділянка по межі АБ межує з землями селищної ради (дорога). ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем із ОСОБА_3 по межі ГА.

З апеляційної скарги та пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_5 яке також межує з домоволодінням ОСОБА_2 з іншого боку.

Відповідно до викопіювання із схематичного плану кварталу від 20 серпня 1975 року № 25-11, встановлено, що краї дороги, яка пролягає вздовж межі домогосподарства ОСОБА_3 не є рівними, ширину дороги не вказано.

Відповідно до копії листа від 16 жовтня 2023 року № В/253 у ході розгляду скарги ОСОБА_2 щодо переміщення огорожі відповідачами орган місцевого самоврядування встановив, що конфігурація земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає плану земельних ділянок, складеному у 1975 році.

Згідно з висновком експерта від 11 лютого 2025 року № 1754/23-28 ширина заїзду (проїзду) до земельної ділянки позивача відповідає нормам ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», де мінімальна ширина смуги руху для проїзду та вулиці в житловій забудові становить 2,75 м, однак не відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», де для пожежних автомобілів слід передбачати проїзди завширшки не менше ніж 3,5 м. Проектування ширини заїзду 3,5 м відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2009 «Планування і забудова територій» можливе при внесенні відповідних змін до генерального плану, відповідно до ст. 8, 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» або якщо відповідно до чинного генерального плану даний заїзд (проїзд) повинен становити 3,5 м. Встановити, яку частину огорожі довжиною 30 м необхідно перемістити та наявну відстань з метою приведення заїзду до вимог ДБН, щоб встановити ширину заїзду 3,5 м не видається за можливе, оскільки це має бути проведено відповідно до чинної містобудівної документації (генерального плану). Інформація про параметри заїзду відповідно до чинної містобудівної документації відсутня. У дослідницькій частині висновку експерта є схема виконаних експертом замірів ширини під`їзної дороги між домоволодіннями сторін, відповідно до якої ширина під`їзної дороги між домоволодіннями відповідачів коливається від 3,19 м до 35,7 м, а ширина під`їзної дороги вздовж домоволодіння позивача коливається від 3,08 м до 3,78 м.

Оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог, апеляційний суд вважає, що судом не були порушені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 .

Крім того, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції не встановлював обставини, які б свідчили про порушення відповідачами прав ОСОБА_1 та сторони відповідних доказів не подавали.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що при розгляді справи не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження підлягає закриттю.

Закриття апеляційного провадження не може вважатись порушенням принципу доступу до правосуддя та права на судовий захист, що передбачено, поряд з процесуальними нормами, статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись статтями 352, 362, 367, 368, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2025 року – закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта