Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №175/5995/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4012/26 Справа № 175/5995/24 Головуючий у першій інстанції: Білоусова О. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Білоусової О.М. від 24 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання незаконним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання,–

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24.02.1996 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області шлюб було розірвано. Під час перебування у шлюбі подружжя набуло у спільну сумісну власність будинок за адресою по АДРЕСА_1 . В період часу з 02.04.2008 по 14.03.2023 позивач була зареєстрована за вищевказаною адресою. ОСОБА_1 , звернувшись самостійно до Обухівської селищної ради, зняв з реєстрації місця проживання позивачку за вказаною адресою, незважаючи на той факт, що житло набуте під час перебування у шлюбі. Тому позивачка просила визнати незаконним та скасувати рішення Сектору реєстрації Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сектору реєстрації Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року про зняття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.02.1996, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.02.1996 (а.с. 7).

За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Кіровською селищною радою від 09.07.2002 року згідно з розпорядженням (рішення) виконкому Кіровської селищної Ради від 19.06.2002 №71, тобто в період зареєстрованого шлюбу сторін (а.с. 13).

Право власності відповідача на вказаний вище будинок зареєстроване 12.02.2004 у Реєстрі прав власності, що підтверджується інформацією №359614767 від 22.12.2023 (а.с. 86-92).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року в справі №175/129/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Вирішено вважати розірваним шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 24 лютого 1996 року, виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №05. Після розірвання шлюбу прізвище сторін залишено без змін (а.с. 123-124).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, в справі №175/1726/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ рухомого майна (транспортних засобів) подружжя.

08 вересня 2025 року рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, у цивільній справі №175/1853/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю майна – житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник – адвокат Роговська Алла Олександрівна, на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року.

Відповідно до листа Обухівської селищної ради від 22.09.2023 року №1427/02-17, зокрема, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 у період з 02.04.2008 по 14.03.2023. 14 березня 2023 року до Сектору реєстрації Обухівської селищної ради із заявою про зняття ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 , власник житла за адресою АДРЕСА_1 , надавши свідоцтво на право власності на житловий будинок (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 22 КпШС України, чинного на час набуття ОСОБА_1 у власність будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Також, за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норм ст. 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року №6-843цс17 та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

Згідно з ч. 3-4 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника. Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до ч. 12 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника цього житла не здійснюється.

Відповідні норми містить Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений Постановою КМУ країни №265від 07.02.2022 (надалі Порядок) Так, згідно п. 1 Порядку, цей Порядок зокрема визначає механізм зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання, а також встановлює форми необхідних для цього документів. Згідно п. 3 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Відповідно до п. 50 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, серед іншого, на підставі: заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Згідно з пунктом 61 Порядку, у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: 1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

При цьому, згідно пункту 63 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 61 цього Порядку, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві.

За положеннями пункту 56 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється.

Відповідно до п. 69 Порядку, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи: приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи. Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів.

Пункт 87 Порядку визначає підстави для відмови органом реєстрації в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого місця проживання (перебування).

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був набутий сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 09.07.2002 року. Тому на вказане нерухоме майно поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя, яка на цей час не спростована у встановленому законом порядку.

Сам по собі факт реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 , у даному випадку, не свідчить про набуття ним спірного будинку на праві особистої приватної власності.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю відповідача, а презумпція спільної сумісної власності подружжя була спростована у встановленому законом порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання зазначеного вище будинку її особистою приватною власністю було відмовлено. У вказаних судових рішеннях також не встановлено належність будинку по АДРЕСА_1 на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 .

За таких обставин звернення ОСОБА_1 до органу реєстрації із заявою про зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання без її згоди та без вирішення питання щодо права користування спірним житлом у судовому порядку порушує права ОСОБА_3 .

Колегія суддів також враховує, що подальша реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за іншою адресою 13.09.2024, а саме по АДРЕСА_2 , не спростовує факту порушення її прав унаслідок незаконного зняття із зареєстрованого місця проживання за спірною адресою. Така обставина не свідчить про добровільну відмову позивачки від користування спірним житлом та не позбавляє її права на відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього Закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з ч.1 ст. 17 Закону, у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом, відомості про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи визнаються недійсними та скасовуються органом реєстрації.

Відповідно до пункту 91-92 Порядку, відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом. У разі виявлення реєстраційних дій проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи.

Згідно абзацу 2 п. 93 Порядку, у разі скасування відомостей про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи місце проживання (перебування) такої особи вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за попередньою адресою житла.

Після скасування органом реєстрації відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у реєстрі територіальної громади актуалізуються відповідні відомості про місце проживання особи.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи, що презумпція спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не спростована, - колегія дійшла висновку, що рішення Сектору реєстрації Обухівської селищної ради від 14.03.2023 року про зняття з зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не встановив факт та дату розірвання шлюбу між сторонами на підставі рішення, яке набрало законної сили. Крім того, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги, що питання про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не є предметом розгляду у даній справі. У межах спірних правовідносин суд мав надати оцінку лише наявності у позивачки права користування житлом, законності її зняття із зареєстрованого місця проживання та факту неспростованості, на час розгляду справи, презумпції права спільної сумісної власності подружжя на відповідний будинок. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування задоволення позову.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року – змінити в частині правового обґрунтування задоволення позову.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк