Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №183/5861/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2582/26 Справа № 183/5861/25 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду м. Дніпра у складі судді Антонюка О.А. від 29 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов?язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за свого життя був пенсіонером та перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Пенсія була призначена, перерахунок робився. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .. Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 січня 2025 року, виданого приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнека Л.А., ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом до майна померлого ОСОБА_2 . Після смерті батька позивач звернувся до відповідача із запитом щодо можливості отримання неотриманих коштів нарахованої і не отриманої батьком пенсії, однак відповідач відмовив. Згідно до розрахунків і свідоцтва про право на спадщину сума невиплаченої пенсії становить 23610,00 грн. 29 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділ обслуговування громадян №22 (сервісний центр), м. Самар із письмовою заявою про виплату вказаної суми, додавши всі необхідні документи. Однак виплати не було здійснено. 08 квітня 2025 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділ обслуговування громадян №22 (сервісний центр), м.Самар із письмовою заявою з проханням надати роз?яснення щодо відсутності виплати. У письмовій відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165 зазначено, що такі пенсійні виплати проводяться за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України. Такий підхід є неправомірним, має місце протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що порушує мої законні спадкові права, право на соціальний захист та суперечить чинному законодавству. Тому позивач просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровської області щодо виплати недоотриманої пенсії спадкоємцю померлого пенсіонера; зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області здійснити виплати позивачу, як спадкоємцю, недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 23610,00 грн згідно з виданим свідоцтвом про право на спадщину.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 29 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області на користь ОСОБА_1 недоотриману його батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що входить до складу спадщини пенсію у розмірі 23610 грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Додатковим рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 22 січня 2026 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії спадкодавця у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.01.2025, виданого приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнека Л.А., зареєстрованим в реєстрі за №145 по спадковій справі №74/2024, спадкоємцем ОСОБА_2 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з недоотриманих грошових пенсійних виплат у сумі 23610,00 грн (а.с. 9).

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділ обслуговування громадян №22 (сервісний центр), м. Самар із письмовою заявою з проханням надати роз?яснення щодо відсутності виплати (а.с. 10).

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №21165-13739/Ш-01/8-0400/25 від 07.05.2026, зокрема, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Пенсійні виплати за минулий період проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Бюджет пенсійного фонду України затверджується КМУ. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету ПФУ в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На підставі заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та пакету документів зі свідоцтвом про право на спадщину ГУ ПФУ у Дніпропетровській області нарахована недоотримана пенсію в сумі 23610,00 грн буде виплачена згідно вищезазначеного Порядку після надходження відповідного фінансування (а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що позивач прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах; приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя його батька пенсію у розмірі 23610,00 грн.

Колегія зазначає увагу, що відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що її виплата буде проведена пізніше, за умови виділення бюджетних коштів та посилається на положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165. Однак відповідачем не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.

Колегія суддів звертає увагу, що положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165 не регулюють спадкові правовідносини.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення та додаткового рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області– залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 29 жовтня 2025 року та додаткове рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 22 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк