Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №209/4193/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 травня 2026 р.

Справа: №209/4193/25

Суддя: Агєєв О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1872/26 Справа № 209/4193/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №209/4193/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Соловйова І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» посилається на те, що 27 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1253926, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.

26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №030423-ФМ від 03 квітня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором позики №1253926 в розмірі 13381,60 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9381,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №1253926 в розмірі 13381,60 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано за підсудністю до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1253926 в розмірі 13381,60 грн., яка складається з: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9381,60 грн. сума заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, неповно з`ясовані обставини у справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не було надано та досліджено клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналу електронного договору позики №1253926 від 27 лютого 2021 року з метою перевірки наявності/відсутності електронного підпису; документи первинного бухгалтерського обліку щодо підтвердження факту перерахування позичальнику грошових коштів за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року.

В матеріалах справи відсутні належні докази щодо укладення між сторонами договору позики №1253926 від 27 лютого 2021 року.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань щодо перерахування коштів на картковий рахунок позичальнику за вказаним договором позики.

Позивачем не надано доказів того, з якими саме умовами договору позики №1253926 від 27 лютого 2021 року погодився позичальник.

У зв`язку з чим просив суд скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет».

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет», скориставшись своїм правом, через представника, подав відзив, в якому вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною.

Зазначає, що посилання відповідача щодо не укладання договору позики №1253926 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту одноразовим ідентифікатором (tRq8TYolze), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому, на думку позивача, між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування.

Звертає увагу, використання одноразового ідентифікатора є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Тверджень відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: електронна платіжна інструкція №ad31942b-5cc5-4405-9958-d7eff80a2b2b від 27 лютого 2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку платіжний інструмент/платіжна система); довідка №КД-000023963/ТНПП від 30 квітня 2025 року, видана платіжною системою/ ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією/квитанцією №ad31942b-5cc5-4405-9958-d7eff80a2b2b від 27 лютого 2021 року; Лист №10/04/25-72 від 10 квітня 2025 року, виданий позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції №ad31942b-5cc5-4405-9958-d7eff80a2b2b від 27 лютого 2021 року.

Вказує, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами , інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.

Вважає, що посилання відповідача на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

У зв`язку з чим просив суд рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 27 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1253926, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису tRq8TYolze, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно із п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п.3 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення за залишок позики.

Відповідно до графіка повернення позики, прописаного у кредитному договорі встановлено, дата надання кредиту 27 лютого 2021 року, дата повернення 29 березня 2021 року, знижена процентна ставка 0,01 %, процента ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%, орієнтовна реальна процентна ставка 3,65%, орієнтовна загальна вартість позики 4012 грн.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перебувають у загальному доступі та опубліковані на сайті www.mycredit.ua.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладений договір №1253926 від 27 лютого 2021 року ідентифікований товариством. Одноразовий ідентифікатор tRq8TYolze. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 27 лютого 2021 року о 12:36, адреса електронної пошти на яку було відправлено ідентифікатор romasgh720@ukr.net.

Відповідно до платіжної інструкції/операція № ad31942b-5cc5-4405-9958-d7eff80a2b2b від 27 лютого 2021 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок НОМЕР_1 , перераховано кошти у сумі 4000 грн.

Згідно довідки наданої ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 30 квітня 2025 року підтверджено, що на рахунок НОМЕР_1 , перераховано кошти у сумі 4000 грн., номер платежу № ad31942b-5cc5-4405-9958-d7eff80a2b2b, отримувач ОСОБА_2 .

Відповідно до повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 11 серпня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 імітовано карту № НОМЕР_2 , і у відповідності до довідки про рух коштів встановлено, що на дану картку 27 лютого 2021 року о 12:37 год. були зараховані грошові кошти в сумі 4000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року за період з 27 лютого 2021 року по 28 травня 2025 року встановлено, що відповідач має заборгованість у сумі 13381,60 грн, яка складається з: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9381,60 грн. - заборгованість за несплаченими процентами.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, згідно з умовами якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти. Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей та реєстром прав вимог № 2.

03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФМ з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти. Вказане підтверджується реєстром заборгованості.

Пунктом 5.2. зазначених договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог.

До договору факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року у сумі 13393,60 грн (4000 грн. - заборгованість за тілом, 9393,60 грн. - заборгованість за процентами).

До договору факторингу №030423-ФМ від 03 квітня 2023 року додано реєстр прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року у сумі 13393,60 грн (4000 грн. - заборгованість за тілом, 9393,60 грн. - заборгованість за процентами).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору позики №1253926 від 27 лютого 2021 року, факт перерахування відповідачеві коштів на за вказаним договором позики, відповідачем не спростована сума заборгованості та вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановлено, що 27 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1253926, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (tRq8TYolze), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, в тому числі і салату відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» в частині стягнення заборгованості за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року у розмірі 4000 грн. - за тілом кредиту є обґрунтованими.

При цьому, колегія суддів зазначає, звернувшись до суду із цим позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 9381,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, колегія суддів вважає, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року у розмірі 9381,60 грн.не є співмірною сумі кредиту у розмірі 4000 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Враховуючи наведене, рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за нарахованими процентами за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року з 9381,60 грн.до 4000 грн. та відповідно загальної суми заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в частині розміру стягнутих з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року та зменшенню їх розміру з 9381,60 грн. до 4000 грн.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом за договором позики №1253926 від 27 лютого 2021 року, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ч.10 ст.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 724,30 грн.

В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року у справі №209/4193/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПО 43311346) заборгованість за Договором позики від 27 лютого 2021 року №1253926 в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, яка складається 4 000 гривень - суми заборгованості за кредитом, та 4 000 гривень - сума заборгованість за відсотками».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 724,30 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua