Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №194/1668/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3991/26 Справа № 194/1668/25 Головуючий у першій інстанції: Соколова Ю. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Соколової Ю.І. від 18 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», та під час роботи в небезпечних тяжких шкідливих умовах з ним стався страховий випадок, він захворів на професійне захворювання. 26 травня 2016 року його було звільнено у зв?язку з невідповідністю стану здоров?я виконуваній роботі. Після звільнення він був вимушений постійно лікуватись, що пов?язано майже з безперервними відвідуваннями лікарів, закладів охорони здоров?я, обстеженнями, здавань аналізів, стаціонарними лікуваннями, відстоювання в чергах, тощо. 23 серпня 2016 року Медичним висновком лікарсько-експертної комісії з профпатології високоспеціалізованого закладу охорони здоров?я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» протоколом № 1134 було зроблено висновок про його захворювання, після чоговін вимушений продовжувати лікування. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, позивачу встановлено професійне захворювання, яке виникло у зв`язку з тривалою дією шкідливих факторів на організм робочого, недосконалість технологічних процесів, механізмів, засобів індивідуального захисту. Зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці: вміст в повітрі робочої зони хімічних речовин, шумове навантаження, важкість праці, несприятливий мікроклімат, напруженість праці, загальна оцінка - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі». Висновком МСЕК в 2016 році позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 20 жовтня 2017 року під час переогляду йому було встановлено повторно 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переглядом 15 жовтня 2019 року. Висновком МСЕК в 2019 році під час переогляду йому було встановлено повторно 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом. Висновком МСЕК в 12 жовтня 2022 року під час переогляду йому було встановлено повторно 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом 15 жовтня 2025 зроблено висновок, про умови та характер праці (протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої праці, несприятливого мікроклімату, підземно), рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування, визначено потребу у медикаментозному та санаторно – курортному лікуванні, носінні корсету. Рішенням ЕКОПФО від 08 жовтня 2025 року під час переогляду йому було встановлено повторно 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом 01 листопада 2028 року, оновлено рекомендації. Його стан здоров`я продовжує погіршуватися, оскільки роботодавцем в порушення ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці», не було створено безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, що стало причиною отримання позивачем професійного захворювання. Позивач зазначає, що внаслідок професійного захворювання йому заподіяно моральну шкоду, він втратив професійну працездатність і був звільнений за станом здоров`я, не може продовжувати працювати за своєю професією, не може виконувати важку працю бо йому протипоказано, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, бо проф.захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Змушений постійно проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, у зв`язку з чим, не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 240000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 08.08.1994 по 07.12.1995 та з 17.07.1997 по 26.05.2016 перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 26.05.2016 був звільнений за станом здоров`я, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-14).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 вересня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: радикулопатія шийна C6, C7, C8 та попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-дінамічними порушеннями, стійким больовим, м?язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів; Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «В»; ЛН першого-другого ст.; Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху).

Професійне захворювання виникло за обставин тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів, механізмів індивідуального захисту.

Причинами професійного захворювання є: Рівень фізичного перевантаження: робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом > 30° 140 разів за зміну при допустимому значенні - 51-100, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40 кг при допустимому значений до 30 кг; Запиленість повітря робочої зони: пил в концентрації 57,86 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м?, діяв впродовж 97,3% змінного часу; Шум: еквівалентний рівень шуму складає 92 дБ при допустимому значенні 80 дБ. Мікроклімат: температура повітря становила 28,5° при нормі 20-24°, відносна вологість повітря 69%, при нормі 55%, швидкість руху повітря при нормі 0,6-0,5 м/с становила 0,5 м/с. Час дії несприятливого мікроклімату впродовж 97,3% зміни; Рівень напруженості праці: по сенсорному навантаженню – тривалість зосередженого спостереження 91,6% при допустимому значенні 51-75%. Навантаження на слуховий аналізатор – розбірливість слів і сигналів - від 50% до 70% при допустимому значенні - від 90% до 70%. Ступінь ризику для власного життя та життя інших осіб - вірогідний. Нерегулярна змінність з роботою у нічний час допустимому показнику - двозмінна (без нічної зміни) (а.с. 15-16).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №042655 від 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності, з датою переогляду - 15.10.2017 (а.с.101-102).

Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №049748 від 20 жовтня 2017 року, позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності з датою переогляду - 15.10.2019 (а.с. 17).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №732111 від 20 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, з датою переогляду - 15.10.2019 (а.с. 17).

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №057001 від 15.11.2019 року, ОСОБА_1 встановлено повторно втрату професійної працездатності сукупно 60%, з яких: 45% внаслідок радикулопатії з ДФА, 10% внаслідок ХОЗЛ, 5% внаслідок туговухості, у зв`язку з професійним захворювання за медичним висновком ЛЕК №1134 від 23.08.2016, з датою переогляду 15.10.2022. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування (а.с. 103, 104).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА №121814 від 12.10.2022 року, ОСОБА_1 встановлено повторно втрату професійної працездатності - 60% сукупно з яких: 45% внаслідок радикулопатії з ДФА, 10% внаслідок ХОЗЛ, 5% внаслідок туговухості, з датою переогляду 15.10.2025. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування, носіння корсету (а.с. 18).

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №170518 від 12.10.2022 року, ОСОБА_1 встановлено повторно третю групу інвалідності, у зв`язку з професійним захворюванням, з датою чергового переогляду 15.10.2025 року (а.с. 18).

З Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №135/25/3302/В від 08.10.2025 (номер рішення 135/25/3302/Р), вбачається, що ОСОБА_1 з 01.11.2025 встановлено третю групу інвалідності за основним діагнозом М54.10 - Радикулопатія, множинні відділи хребта, супутні діагнози: J44.8, H90.3, з датою повторно оцінювання відсотка працездатності 01.11.2028. Зазначено, що причина інвалідності через професійне захворювання (а.с. 19-20).

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №042655 від 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності; в подальшому, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №135/25/3302/В від 08.10.2025, ОСОБА_1 з 01.11.2025 встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності, з датою повторно оцінювання відсотка працездатності - 01.11.2028; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.

Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту моральної шкоди, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено інших хвороб, що впливають на фізичні страждання позивача є безпідставним, оскільки в даному випадку суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем надано належні докази виявлених у нього професійних захворювань, яких достатньо для спричинення позивачеві моральної шкоди.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»– залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк