Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №727/1715/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1715/26

Провадження № 2-о/727/98/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі:

головуючого судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Зінич О.М.

заявника: ОСОБА_1

представника заінтересованої особи: Балтак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Війська частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Зазначила, що протягом тривалого часу проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2021 року до моменту його зникнення під час проходження військової служби.

До початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут, мали спільний бюджет, піклувались один про одного, що відповідало сімейним відносинам подружжя. Оточення сприймало їх як подружжя.

Згодом, з квітня 2022 року після окупації Маріуполя, вони проживали у АДРЕСА_2 .

10.10.2024 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 , який проходив військову службу у складі Збройних Сил України, отримав поранення, після чого протягом тривалого часу проходив реабілітацію та лікування. Спочатку йому була надана невідкладна медична допомога в м.Запоріжжя, а потім в м.Кропивницький, де вона перебувала разом із ним та здійснювала догляд за ним приблизно протягом одного місяця.

Надалі, ОСОБА_2 проходив реабілітацію в м.Тячів. При цьому вони спільно проживали в м.Солотвино, Закарпатської області, вона постійно перебувала поруч із ним.

06.05.2025 року вона востаннє виходила на зв`язок з ОСОБА_2 07.05.2025 року за наявною інформацією стався артилерійський обстріл, після чого ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок.

Наразі існує обгрунтована ймовірність загибелі ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, у зв`язку з чим виникла необхідність у встановленні юридичного факту їх проживання однією сім`єю.

Вказувала на те, що в ОСОБА_2 є рідний брат ОСОБА_3 , який на даний час перебуває на тимчасово окупованій території. Батьки ОСОБА_2 померли ще в 2002 році.

Протягом усього періоду служби ОСОБА_2 у службових та медичних документах зазначав її як контактну особу. Встановлення юридичного факту є необхідним для реалізації її прав, зокрема права на участь у проведенні медичних експертиз та організацію поховання військовослужбовця, а також для подальшого оформлення документів, пов`язаних з державною реєстрацією смерті та реалізацією соціальних гарантій.

Вважає, що сукупність наданих нею доказів, а саме: особисті документи, скріншоти з державного застосунку «Дія», медичні виписки, конверти, підтвердження грошових переказів, фото- та відеоматеріали не могли б перебувати у її розпорядженні, якби між нею та ОСОБА_2 не існували тісні, довірливі та стабільні сімейні відносини.

Тривале перебування у стані правової невизначеності позбавляє її можливості вчиняти будь-які правомірні дії та завдає моральних страждань.

Просила встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01.01.2021 року.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами окремого провадження.

Представником заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 подано пояснення на заяву ОСОБА_1 , в яких останній заперечував проти її вимог. Вказував на те, що заявниця не надала доказів, які б свідчили про спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приміщенні за однією адресою, де вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом. У матеріалах справи відсутні договір оренди, документи, які б підтверджували сплату комунальних послуг за місцем їх спільного проживання.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та підтвердила викладені в ній обставини. Пояснила суду, що познайомилась із ОСОБА_2 у 2020 році в м.Маріуполь. З січня 2021 року вони спільно проживали в її квартирі. Потім, після початку війни переїхали до м.Запоріжжя, а потім на захід України. В 2024 році ОСОБА_2 було мобілізовано до лав ЗСУ. У жовтні 2024 року він отримав поранення і проходив реабілітацію в м.Тячів, Закарпатської області, а потім лікувався в Солотвино. Вона увесь час була разом із ним та доглядала за ним, купувала йому ліки. Шлюб офіційно не реєстрували, оскільки хотіли, щоб закінчилась війна. Просила заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства Оборони України заперечував проти задоволення вимог заяви. Пояснив, що вимоги заяви є недоведеними, окрім того незрозумілою є мета звернення до суду з заявою, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 на даний час перебуває у статусі зниклого безвісті. Просив відмовити у задоволенні заяви.

Представники інших заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи та дослідивши письмові докази у справі, дійшов до висновку.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.03.2010 року зареєстрував своє місце проживання в АДРЕСА_3 (а.с.17).

11.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано шлюб (а.с.20).

06.12.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було взято на облік як внутрішньо-переміщену особу та визначено фактичну адресу місця проживання як: АДРЕСА_4 (а.с.110).

Наказом командира Військової частини №123 від 13.07.2024 року солдата ОСОБА_2 було зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду такелажника другого евакуаційного відділення взводу ремонтної роти (а.с.209).

Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що біля 04 год. 00 хв. 07.05.2025 року ОСОБА_2 в н.п. Володимирівка, Покровського району, Донецької області, внаслідок авіаудару (Кабом) зник безвісті (а.с.216-219).

Наказом Військової частини НОМЕР_1 №2043 від 22.05.2025 року службове розслідування визнано завершеним. Вирішено вважати військовослужбовця ОСОБА_2 зниклим безвісті з 07.05.2025 року (а.с.222-223).

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з 2021 року спільно із ним проживала та вела господарство.

На підтвердження заявлених вимог заявник надала докази, які були досліджені та проаналізовані судом, а саме: - скріншоти з застосунку «Дія» з офіційними документами ОСОБА_2 (а.с.14-21); - копії свідоцтв про смерть батьків ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) безвісті зниклого військовослужбовця (а.с.22-24); - копії медичних виписок, документації про лікування хворого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.25-32); - довідку про обставини травми №588 від 25.12.2024 року солдата ОСОБА_2 (а.с.33); - квитанції, чеки про придбання товарів (а.с.35-37, 178-181); - виписку про рух коштів за картковим рахунком клієнта за період з 16.07.2024 року по 18.10.2024 року(а.с.43-44), відомості з електронного банку про перерахунок коштів від ОСОБА_2 (а.с.45-57, 184-187); - письмові свідчення свідків (а.с.58-91, 161); - спільні фотозображення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відео (а.с.92-107, 182).

Даючи оцінку викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації.

Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 тому суд повинен встановити цей період часу.

Як вбачається з дослідженої судом довідки про реєстрацію місця проживання особи від 17.09.2021 року, виданої Департаментом адміністративних послуг Маріупольської міської ради, місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_5 (а.с.8).

Окрім того, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 06.01.2026 року №7726-5003933234, фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6 (а.с.9).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 2022 року в м.Маріуполь, Донецької області мали різні місця проживання.

Також, у подальшому, після того як вони у зв`язку з збройною агресією російської федерації вимушено виїхали з м.Маріуполь, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 були взяті на облік як внутрішньо-переміщені особи, однак при цьому їх фактичне місце проживання було зареєстровано у різних областях України.

Заявниця у судовому засіданні з приводу вказаної обставини пояснила, що їм так було вигідно.

Долучені до матеріалів справи скріншоти з застосунку «Дія» з офіційними документами ОСОБА_2 (а.с.14-21); - копії свідоцтв про смерть батьків ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) безвісті зниклого військовослужбовця» (а.с.22-24); - копії медичних виписок, документації про лікування хворого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.25-32); - довідка про обставини травми №588 від 25.12.2024 року солдата ОСОБА_2 (а.с.33); - квитанції, чеки про придбання товарів (а.с.35-37, 178-181); - виписка про рух коштів за картковим рахунком клієнта за період з 16.07.2024 року по 18.10.2024 року(а.с.43-44), відомості з електронного банку про перерахунок коштів від ОСОБА_2 (а.с.45-57, 184-187); - спільні фотозображення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відео (а.с.92-107, 182) не є належними доказами на підтвердженя факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення ними спільного побуту, спільного бюджету, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок заявниці, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 215/178/25 (провадження № 61-13019св25).

Надані ОСОБА_1 письмові свідчення свідків є недопустимими доказами та не беруться до уваги судом, оскільки відповідно до вимог ст.230 ЦПК України свідок після приведення до присяги та попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань надає показання суду безпосередньо.

Суд зауважує, що сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

З огляду на зазначене, суд вважає, що заявницею не обґрунтовані вимоги і ненадані докази на підтвердження зазначених нею обставин в заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період часу з 2021 року по 07.05.2025 року, а тому приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 76-81, 89, 12, 13, 89, 257, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_6 , заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Війська частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Одовічен Я.В.