Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №720/356/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

14.05.2026

Справа № 720/356/26

Провадження № 1-кп/720/132/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025262020004190 від 29 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шийківка Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньо - технічною освітою, непрацюючого, одруженого, інваліда війни 2 групи, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку із чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів вчинив злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України за наступних обставин.

Так, на початку грудня 2025 року, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, невстановлені органом досудового розслідування особи, організували незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску громадян України, яким на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі території України заборонено, а саме громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 , після успішного перетину через Державний кордон України мав передати невстановленій органом досудового розслідування особі грошові кошти в сумі, яка на даний час не встановлено.

Так, ОСОБА_5 вступив у попередню змову із невстановленою досудовим розслідування особою та в подальшому діяв за її вказівками. 28 грудня 2025 року невстановлена органом досудового розслідування особа надала вказівку ОСОБА_5 , зупинитись по дорозі в заздалегідь зазначеному місці та забрати пакунок із гідрокостюмом та рукавиці для подальшої передачі ОСОБА_6 , задля безперешкодного перетину кордону останнім. Після цього невстановлена особа надала вказівку ОСОБА_5 зустріти ОСОБА_6 на АЗС «Окко», що розташована в с. Магала Чернівецького району та в подальшому передати пакунок і перевезти ОСОБА_6 до лінії Державного кордону.

Для перевезення ОСОБА_6 останній залучив як перевізника ОСОБА_7 та використовували автомобіль марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зранку, 29 грудня 2025 року близько 06 години ОСОБА_5 на автомобілі марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 за вказівкою невстановленої органом досудового розслідування особи вирушили по заздалегідь обумовленому маршруту руху, який був прокладений невстановленою особою та через месенджер «Телеграм» надісланий ОСОБА_5 , з метою безперешкодного проїзду, обминаючи блокпости, патрульних нарядів до лінії Державного кордону з р. Румунія. Прибувши до околиці населеного пункту с. Ванчиківці Чернівецького району на відстані 1000 м від лінії державного кордону, працівниками прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 було затримано.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками вчинене за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково і показав, що він є інвалідом війни 2 групи. Інвалідність він отримав внаслідок важкого поранення на війні, в результаті чого втратив ногу. Наразі він перебуває у важкому матеріальному становищі, що викликано лікуванням від отриманого поранення та відсутністю житла для проживання. Щоб дещо заробити на життя, він займається таксуванням. 28 грудня 2025 року приблизно о 12 годині йому подзвонили на мобільний телефон номер із підписом «ОСОБА_15» через мобільний інтернет-додаток «Телеграм» та спитали чи може він відвезти людину з м. Чернівці по маршруту, на що він повідомив, що зараз направляється з м. Києва в м. Дунаївці Хмельницької області та не зможе. Однак, останній повідомив, що людину треба забрати о 22 годині, а тому він погодився. Пізніше в той самий день, через погане самопочуття після дороги, він попросив свого товариша ОСОБА_7 поїхати разом з ним, з чим останній погодився. Ввечері вони виїхали, по дорозі в м. Чернівці йому знову подзвонив той самий номер та сказав зупинитись біля «пиріжків» на Рингацькому перехресті в Чернівецькому районі й забрати 3 пакунки, однак що в них знаходилось йому не було відомо, та в подальшому чекати людину на АЗС «Окко» в с. Магала Чернівецького району. Прибувши на місце він зателефонував на вказаний номер та повідомив, що людини немає, останній сказав треба почекати і що простій буде оплачений, як і дорогу та людину треба відвезти о 05 годині ранку. Через деякий час ОСОБА_6 підійшов до їх автомобіля «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Приблизно о 05 годині ранку вони троє сіли в його автомобіль та поїхали, за кермом був ОСОБА_8 .. В цей час він зателефонував по вказаному номеру із підписом «ОСОБА_15» та останній скинув йому геолокацію із місцем призначення та наказав надати ОСОБА_6 один пакет. ОСОБА_6 по дорозі витяг із вказаного пакету гідрокостюм та одів його. Тоді йому стало зрозуміло, що ОСОБА_6 планує незаконно переткнути кордон України, тим самим він мав припинити свої дії, однак не зробив цього та далі перевозив ОСОБА_6 за визначеним місцем ближче до кордону, координати якого він отримував по мобільному телефону номер із підписом «ОСОБА_15» на мобільний інтернет-додаток «Телеграм». За домовленістю із особою по мобільному телефону номер із підписом «ОСОБА_15», розрахуватись із ним мав ОСОБА_6 по місцю прибуття. Проте, по дорозі на перехресті в с. Ванчиківці Чернівецького району їх затримали працівники прикордонної служби. У вчиненому розкаявся. В той же час не визнав факт вчинення злочину з корисливих мотивів, оскільки гроші він мав отримати від ОСОБА_6 тільки за надання послуг таксі по лічильнику.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України, його винуватість повністю доказана показами свідків та письмовими матеріалами кримінального провадження.

Так, свідок ОСОБА_6 показав суду, що проживає в м. Києві та працював на приватну фірму, яка виїхала в Румунію та керівництво повідомило його, що якщо він не переїде до Румунії, то його звільнять та надали йому контакт особи, яка може в цьому допомогти. Зв`язавшись із вказаною людиною через телефонний додаток «Тему» вони домовились, що він має приїхати в м. Чернівці та вже звідти його мають переправити через кордон. Попередньо 28 грудня 2025 року організатору переправлення було здійснено офчейн - переказ в сумі 1750 USDT, для покриття першочергових витрат пов`язаних із переправленням. У разі вдалого переправлення через кордон, він ще мав відпрацювати до півроку для оплати незаконного переправлення через кордон. 28 грудня 2025 року о 23 годині 00 хвилин він зупинився біля АЗС «Окко» в с. Магала Чернівецького району, де його чекав обвинувачений на автомобілі «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Перебуваючи там, він розмовляючи із не встановленою особою в додатку «Тема», останній вказав не говорити з обвинуваченим і нічого не питати його та сказав про необхідність чекати на АЗС до 06 години ранку та перевдягнутись у гідрокостюм, який йому надав обвинувачений. Приблизно о 06 годині ранку, після того як він перевдягнувся у гідрокостюм, вони розпочали рух, обвинувачений сидів спереду на пасажирському сидінні та вказував напрямок руху, а за кермом була інша особа. Рухаючись на автомобілі, один раз за командною обвинуваченого, вони зупинились, оскільки в обвинуваченого була підозра, що за ними стежать. В подальшому їх зупинили працівники прикордонної служби та затримали. Будь-які грошові кошти він обвинуваченому не мав передавати, оскільки за домовленістю гроші фірма перерахувала особі із ким він спілкувався через додаток «Тему», тобто організатору його незаконного переправлення через кордон.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що обвинувачений є його товаришем та він часто допомагає йому в таксувані як другий водій. 28 грудня 2025 року в першій половині дня йому подзвонив ОСОБА_5 та попросив поїхати разом із ним і відвезти людину, оскільки лише приїхав з м. Києва та почував себе погано. Ввечері того ж дня вони направились до м. Чернівці, він перебував за кермом та обвинувачений вказав зупинитись на АЗС «Окко» в с. Магала Чернівецького району. Обвинуваченому хтось подзвонив та наказав переїхати на іншу сторону АЗС та чекати людину і що йому оплатять всі витрати. Вже перебуваючи на іншій стороні АЗС «Окко» до них підійшов молодий хлопець та сів до них в автомобіль, після чого обвинувачений передав хлопцеві пакет із гідрокостюмом. В подальшому вони перечекали комендантську годину та о 06 годині ранку вирушили. По дорозі хлопець в автомобілі перевдягнувся в гідрокостюм. Обвинувачений вказував йому напрямок руху та він не питав його куди вони їдуть та хто цей хлопець. Рухаючись на автомобілі, один раз за командною обвинуваченого, вони зупинились, оскільки в обвинуваченого була підозра, що за ними стежать. В подальшому, через незначний проміжок часу, вони були затримані працівниками правоохоронних органів. За поїздку із ним мав розрахуватись обвинувачений.

Вина обвинуваченого також підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які суд визнає належними та допустимими:

- протоколом огляду місця події від 29 грудня 2025 року, яким було встановлено, що в с. Ванчиківці Чернівецького району було виявлено транспортний засіб марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходилися ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. В ході огляду місця події було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Xiomi Redmi Note 14» чорного кольору у ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» білого кольору у ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Oppo A55» у ОСОБА_5 , мобільний телефон марки «Realme C30s» блакитного кольору у ОСОБА_5 , транспортний засіб марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білий поліетиленовий пакет в якому наявні 2 гідрокостюми та три пари рукавиць, який перебував у вказаному автомобілі;

- протоколом добровільної видачі від 29 грудня 2025 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції гідрокостюм «Legend» в якому був одягнутий;

- протоколом огляду мобільного телефону «ОРРО А 55» від 29 грудня 2025 року, в якому зафіксовано листування з контактом « ОСОБА_15». 29 грудня 2025 року користувачем було надіслано для « ОСОБА_15» геолокацію в live -режимі, що дозволило користувачу «ОСОБА_15» відстежити власника аккаунту. О 07:00 «ОСОБА_15» надсилає повідомлення користувачу « ОСОБА_11 »;

- протоколом від 29 грудня 2025 року огляду мобільного телефону «Iphone 12 Pro Max» білого кольору IMEI 1 № НОМЕР_2 , IMEI 2 № НОМЕР_3 , проведеного під час огляду місця події 29 грудня 2025 року, в якому зафіксовано факт спілкування (обмін фото, відео-файлами та листування) із невстановленою особою щодо надання інструкцій, організації незаконного перетину Державного кордону за грошову винагороду. На телефоні 28 грудня 2025 року виявлено скріншот здійснення офчейн - переказу НОМЕР_23 в сумі 1750 USDT, датований 2025-12-28 о 23:08:28;

- протоколом огляду від 14 січня 2026 року, де об`єктом огляду став компакт-диск ДВД+Р 4,7гб, на якому містяться відеозаписи з камер відео спостереження на АЗС «Окко». 28 грудня 2025 року о 22 годині 23 хвилин на відеозаписі спостерігається як на території АЗС на місці електрозарядки автомобілів паркується транспортний засіб марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з якого виходять водій ОСОБА_7 та пасажир ОСОБА_5 та направляються в сторону приміщення АЗС. 22 грудня 2025 року о 22 годині 59 хвилин зі сторони приміщення АЗС ОСОБА_6 направляється до автомобіля марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходяться ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_6 відкриває двері авто та присідає на заднє ліве пасажирське сидіння. 29 грудня 2025 року 0 05 годині 58 хвилин з автомобіля виходить ОСОБА_5 , який витягує провід зарядки від автомобіля, та сідає назад, після чого о 06 дині автомобіль покидає дане місце разом із всіма учасниками;

- відповіддю наданою оперативно - розшукового відділу НОМЕР_4 прикордонного загону 22 січня 2026 за № 05/4/17-26-вих, з якої вбачається, що 28 грудня 2025 року ОСОБА_6 було здійснено офчейн - переказ в сумі 1750 USDT, як оплата за надання послуг з незаконного перетину державного кордону.

Судом покладені в основу рішення досліджені в порядку ст. 94 КПК України докази, які об`єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Суд, діючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у незаконному переправленні через державний кордон України ОСОБА_6 шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками вчинене за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів повністю доказана та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 332 ч. 3 КК України.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні в частині невизнання факту вчинення злочину з корисливих мотивів, суд оцінює критично та вважає їх способом захисту обвинуваченого від пред`явленого йому більш тяжкого обвинувачення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів суду, оскільки у своїй сукупності вони доповнюють один одного та поза розумним сумнівом підтверджують пред`явлене йому обвинувачення.

Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

Верховний Суд неодноразово констатував, що обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що, для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, що є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом не достатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно - небезпечне діяння як конкретне кримінально каране.

Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст. 129 Конституції України), гарантує охорону і здійснення прав та свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.

Кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

При вирішенні даної справи необхідно врахувати, що кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 332 КК настає за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, зокрема, вчинене за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів.

За конструкцією об`єктивної сторони склад злочину незаконного переправлення осіб через державний кордон України характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із перерахованих у диспозиції ст. 332 КК України дії, а саме: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація - це дії, які виявляються в розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.

Керівництво - це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: надання відповідних настанов, проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших дій, їх координація, забезпечення їх прикриття, віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов`язків тощо.

Згідно зі ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому корисливий мотив повинен виникнути до вчинення злочину, проте не має значення, чи досяг обвинувачений тієї матеріальної вигоди, якої прагнув, оскільки саме мотивом вчинення незаконного переправлення була корисливість.

Суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України характеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета (за ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).

В цьому провадженні важливим для правильної кваліфікації кримінального правопорушення є встановлення умислу засудженого, чи був він спрямований на об`єкт посягання - отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України; та чи був вчинений злочин за попередньою змовою групою осіб.

Дослідженими доказами достеменно доведено, що ОСОБА_6 домовився з приводу незаконного перетину державного кордону України із невстановленою особою, із якою спілкувався через телефонний додаток «Тему». Останній для вчинення злочину залучив обвинуваченого ОСОБА_5 , який вступив у попередню змову із невстановленою досудовим розслідування особою та в подальшому діяв за її вказівками, в тому числі забрав пакунок із гідрокостюмом та рукавиці для подальшої передачі ОСОБА_6 задля безперешкодного перетину кордону останнім; надав гідрокостюм ОСОБА_6 та наказав одягти його; рухався по заздалегідь обумовленому маршруту, який отримав від невстановленої досудовим розслідування особи через месенджер «Телеграм»; з метою безперешкодного проїзду оминав блокпости, патрульні наряди до лінії Державного кордону із р. Румунія.

Вказане доводить той факт, що між обвинуваченим та невстановленою досудовим розслідуванням особою була попередня змова щодо незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.

Що стосується корисливого мотиву обвинуваченого, з показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що 28 грудня 2025 року організатору його незаконного переправлення через кордон було здійснено офчейн - переказ в сумі 1750 USDT, як оплата за надання послуг з незаконного перетину державного кордону.

Вказані відомості повною мірою узгоджується із протоколом від 29 грудня 2025 року огляду мобільного телефону «Iphone 12 Pro Max», на якому 28 грудня 2025 року виявлено скріншот здійснення офчейн - переказу НОМЕР_23 в сумі 1750 USDT, датований 2025-12-28 о 23:08:28. На даному ж телефоні зафіксовано факт спілкування (обмін фото, відео-файлами та листування) ОСОБА_6 із невстановленою особою щодо надання інструкцій, організації незаконного перетину Державного кордону за грошову винагороду.

Із показань ОСОБА_6 вбачається, що із обвинуваченим він не мав розрахуватися, тобто останній мав отримати частину грошових коштів від організатора такого переправлення, оскільки послуги з його перевезення входили в сплачену ним суму.

Тобто, обвинувачений в даному випадку намагався приховати факт розрахунку із ним за транспортування ОСОБА_6 до державного кордону саме невстановленою особою, посилаючись на те, що розрахунок із ним мав провести ОСОБА_6 , що спростовується дослідженими судом доказами.

Крім того, корисливий мотив, як і завчасність домовленості обвинуваченого з іншими особами, підтверджується тим, що тільки після сплати коштів ОСОБА_6 йому було надіслано інформацію про автомобіль, який буде його перевозити.

Наявність корисливого мотиву обвинуваченого також частково підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який вказав, що за перевезення ОСОБА_6 він мав отримати кошти по приїзду на місце зупинки, тобто після того як обвинувачений фактично побачив, що ОСОБА_6 в автомобілі одяг гідрокостюм задля подальшого безперешкодного перетину кордону, тобто чітко розумів, що кінцевою метою його поїздки та надання платних послуг із перевезення до державного кордону є незаконне перетинання ОСОБА_6 державного кордону.

За таких обставин суд погоджується з доводами прокурора щодо доведеності наявності в діях обвинуваченого кваліфікуючих ознак - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Вказані докази є прямими, не спростованими та поза розумним сумнівом підтверджують факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, оскільки умисел обвинуваченого був спрямований на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України та діяв він за попередньою змовою групою осіб.

Тому, суд вважає безпідставними доводи захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 на ч. 1 ст. 332 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, є інвалідом війни 2 групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, яке виразилось у тому, що він визнав свою вину у незаконному переправленні ОСОБА_6 через державний кордон України та щиро жалкує про скоєння ним кримінального правопорушення, засуджує свою протиправну поведінку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та інших обставин.

Слід зазначити, що суд враховує такі обставини для зниження суворості вироку, якщо злочин був зумовлений екстремальною ситуацією, що тиснула на особу. Такими обставинами можуть бути сукупність важких життєвих обставин (хвороба, скрутне матеріальне становище, втрата близьких тощо), які спонукали особу до вчинення злочину, хоча це не виключає злочинності самого діяння. Тобто, такі обставин негативно впливають на психіку винного, створюють у нього відчуття розпачу, дратівливості тощо та схиляють до неправомірної поведінки.

Законом не передбачений перелік таких обставин, але виходячи з судової практики ними визнаються: серед особистих обставин - тяжка хвороба самого винного, безвихідь, інвалідність, тощо; серед інших обставин - втрата роботи, житла, стихійне лихо, тощо.

Наявність тяжких обставин має бути підтверджена доказами та вмотивована судом у вироку. При цьому суд має чітко дослідити, чи можна врахувати певну обставину такою, що пом`якшує покарання, врахувавши особу винного та зв`язок між подією і кримінальним правопорушенням.

У даному провадженні судом встановлено, що обвинувачений є інвалідом війни 2 групи, внаслідок отриманого важкого поранення втратив ногу, не має офіційної роботи та постійного житла. Зважаючи на скрутне матеріальне становище, вказані обставини на думку суду негативно вплинули на психіку винного, створивши у нього відчуття розпачу, які схилили його до неправомірної поведінки та спонукали до вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного переправлення особи через Державний кордон України під час воєнного стану, внаслідок якого останній мав отримати грошову винагороду для вирішення вказаних життєво-необхідних потреб.

Вказані обставини були підтверджені дослідженими судоми доказами та перебували у причинному зв`язку із кримінальним правопорушенням, а тому суд визнає їх обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого в порядку п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

З досліджених в судовому засіданні документів ОСОБА_12 вбачається, що він є учасником бойових дій та приймав участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації, внаслідок чого став інвалідом війни (посвідчення серії НОМЕР_5 від 14 грудня 2015 року).

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дану обставу такою, що пом`якшує його покарання, оскільки він захищав незалежність та територіальну цілісність України від збройної агресії з боку російської федерації, отримавши при цьому важке поранення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Враховуючи ступень тяжкості вчиненого умисного тяжкого злочину та обставини його скоєння, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 міру покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого за період кримінального провадження, зважаючи на наявність у обвинуваченого пом`якшуючих покарання обставин у виді щирого каяття, збігу тяжких особистих та інших обставин, а також прийняття участі у захисті незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації та отримання при цьому важкого поранення, суд визнає дані обставини винятковими, які істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину та вважає, що мінімальна міра покарання за ч. 3 ст. 332 КК України не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, у зв`язку із чим, приходить до висновку про доцільність призначення йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений не є організатором інкримінованого йому злочину та усвідомив своє провину, щиро покаявся, під час захисту незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації отримав важке поранення, внаслідок чого є інвалідом війни 2 групи, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих та інших обставин, відсутні обставини, які отягчають його покарання, суд погоджується із позицією прокурора та дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, у зв`язку із чим вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Стосовно передбаченого санкцією ч. 3 ст. 332 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04 квітня 2023 року, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність позбавити обвинуваченого права займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян через державний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 69 КК України на вищенаведених підстав, передбачених у частині першій ст. 69 КК України, суд вважає на необхідне не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене як обов`язкове в санкції ч. 3 ст. 332 КК України

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з 29 грудня 2025 року по 23 лютого 2026 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім цього, в порядку ч. 7 ст. 72 КК України обраний відносно обвинуваченого цілодобовий домашній арешт з 23 лютого 2026 року по 23 квітня 2026 року слід зарахувати йому у строк покарання, виходячи із співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Судові витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права протягом 2 (двох) років займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян через державний кордон України, без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Зарахувати в строк відбуття ОСОБА_5 покарання період його попереднього ув`язнення з 29 грудня 2025 року по 23 лютого 2026 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Обраний ухвалою Новоселицького районного суду від 23 лютого 2026 року відносно ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт з 23 лютого 2026 року по 23 квітня 2026 року зарахувати йому у строк покарання, виходячи із співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, що складає 20 (двадцять) днів позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили, речові докази кримінального провадження:

- одну пару рукавиць чорного кольору та металеві кусачки з надписом «Work Pro», упаковані в сейф пакет № PSP 3225387, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, конфіскувати в дохід держави;

- білий поліетиленовий пакет, в якому містяться 2 нових гідрокостюма марки «Legend» та дві пари рукавиць «Rident», які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, конфіскувати в дохід держави;

- один гідрокостюм марки «Legend», упакований в сейф пакет № WAR 1821092, який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, конфіскувати в дохід держави;

- автомобіль марки «Nissan» моделі «Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_13 та свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_7 , який перебуває на зберіганні у законного володільця ОСОБА_14 , вважати повернутим власнику, знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року;

- мобільний телефон марки «ОРРО А55», модель СРН2325, номер збірки CРН2325_11_F.75, IMEI (слот 1) НОМЕР_8 , IMEI (слот 2) НОМЕР_9 , із SIM-картками з абонентськими номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_11 , який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_5 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року;

- мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max», номер моделі MGD93FS/A, серійний номер НОМЕР_12 , IMEI 1 НОМЕР_13 , IMEI 2 НОМЕР_3 із SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_14 , який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_6 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року;

- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 14», модель 24117RN76E, IMEI (слот 1) НОМЕР_15 , IMEI (слот 2) НОМЕР_16 із двома SIM-картками із абонентськими номерами НОМЕР_17 та НОМЕР_18 , який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_7 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року;

- мобільний телефон марки «iRealme C30s», модель RMX3690, серійний номер НОМЕР_19 , IMEI (слот 1) НОМЕР_20 , IMEI (слот 2) НОМЕР_21 , із SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_22 , який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_5 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року;

- компакт-диск ДВД+Р 4,7гб, на якому містяться відеозаписи з камер відео спостереження на АЗС «Окко», який знаходиться у матеріалах кримінального провадження, залишити у справі.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через райсуд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1