Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №644/7641/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/7641/24

Провадження № 2-о/644/61/26

18.05.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Саркісян О.А.,

за участю секретаря - Мухіна Є.М.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представниці заявниці - адвоката Закоморної К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу №644/7641/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

у с т а н о в и в:

Заявниця, звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в якій просить суд просить встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви про встановлення факту заявниця зазначає, що проживала і вела спільне господарство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом вони проживали з серпня 2013 року і до 23.05.2022 року. ОСОБА_2 добровільно пішов захищати Україну, воював у складі НОМЕР_6 батальйону. Після того як ОСОБА_2 мобілізувався, заявниця постійного його підтримувала, готувала їжу для бійців НОМЕР_6 батальйону, він приїздив до неї на свої вихідні. ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тернове Харківської області. Поховання ОСОБА_2 відбулося 25.05.2023 року і вона на ньому була присутня.

Оскільки вони не зареєстрували шлюб, вона не може в повному обсязі реалізувати свої права та ініціювати питання виплати грошових коштів.

Мета встановлення факту- виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова - Бабенка Ю.П. від 17.09.2024 відкрито провадження по зазначеній справі. Розгляд справи проводити в порядку окремого провадження.

Від представника заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11. надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що у заявниці виник спір, зокрема з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, а тому просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова - Бабенка Ю.П. від 14.04.2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа- ІНФОРМАЦІЯ_8, про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з серпня 2013 року по 23.05.2022 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22.07.2025 ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова - Бабенка Ю.П. від 30.09.2025 залучено до участі в даній справі в якості заінтересованої особи - ОСОБА_2 .

Розпорядженням №69 від 11.12.2025 призначений повторний автоматизований розподіл судових справ, оскільки Рішенням ВРП від 11.12.2025 звільнено суддю ОСОБА_3 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова - Саркісян О.А. від 18.12.2025 цивільну справу №644/7641/24 за заявоюОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу прийнято до свого провадження. Розгляд справи проводити в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заяву, просила її задовольнити, пояснила суду, з серпня 2013 року вони стали проживати із ОСОБА_2 однією сім`єю, мешкали на зйомних квартирах, свої квартири здавали в оренду, ОСОБА_2 договори укладав сам. Спочатку мешкали у квартирі сестри ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , менше ніж пів року, потім вона купила квартиру по АДРЕСА_2 , вирішили її здати та переїхали на зйомну квартиру по АДРЕСА_2 , прожили там десь 6 років, потім вона продала квартиру на купила гостинку за адресою: АДРЕСА_3 , звідкіля ОСОБА_2 пішов добровольцем до лав ЗСУ. Коли познайомились ОСОБА_2 був розлучений як п`ять років потому. В них був спільний бюджет та спільні витрати. Вони хотіли одружитися, під час несення військової служби ОСОБА_2 подавав заяву до командира із проханням, щоб зареєстрували їхній шлюб, однак отримав відмову, оскільки у ОСОБА_2 був відсутній штамп в паспорті про розлучення. Саме вона займалася пошуками загиблого, його ідентифікацією через днк сина, який перебував за кордоном, займалася похованням.

Представниця заявниці - адвокат Закоморна К.О. у судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у заяві, вважає викладені вимоги належним чином обґрунтованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_8, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи без участі представника МОУ.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявниця посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Тернова Харківської області Харківського району.

Згідно з Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69/2022, на території України оголошено мобілізацію, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зараховано до особового складу ВЧ НОМЕР_2 з 08 березня 2022 року.

Відповідно до сповіщення №22 від 25.05.2022 року, начальником штабу ВЧ НОМЕР_3 , надіслано заявниці за адресою: АДРЕСА_3 , телефон НОМЕР_4 , сповіщення про те, що ОСОБА_2 , 1977 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 15030 год в с. Тернова Харківської області від тілесних ушкоджень несумсіних з життям при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілосності та суверінітету України від збройної агресії РФ.

Заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу з серпня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця зазначила, що вона з чоловіком вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов"язки подружжя.

Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з серпня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є матір`ю заявниці, з серпня 2013 року по день загибелі ОСОБА_2 її донька ОСОБА_1 проживала із чоловіком ОСОБА_2 однією сім`єю, вели спільне господарство, вона приходила до них у гості, у них була сім`я.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 2020 року знає заявницю, оскільки у них спільна кухня у будинку АДРЕСА_4 , будинок гостинного типу, її чоловіка звали ОСОБА_6 , їй відомо, що коли розпочалась війна він пішов служити та загинув у 2022 році у травні. Вона бачила як вони разом робили ремонт у кімнаті, заносили у кімнату меблі. В цілому жили яц чоловік та дружини, вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_7 , надав суду наступні покази, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знає із 2013 року як чоловікак та дружину, так як спільно торгували нерухомістю. Він приїзджав до них в гості, знає, що вони разом проживали в одній квартирі як подружжя, в них були взаємні обов`язки та спільний бюджет.

З наданих заявницею фотознімків також вбачається її спільне з ОСОБА_2 проведення дозвілля, моменти спільного життя та родинного відпочинку .

Крім того факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року у справі № 641/1208/16-п, з якої убачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 ч.1 КУпАП у зв`язку із вчиненням сімейної сварки зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_5 .

Як убачається з листа Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.11.2024, відомостей щодо актового запису про шлюб складеного на ОСОБА_2 , 1977 р.н., за перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу актових записів про шлюб, не виявлено.

Згідно листа Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.02.2025 проведеною перевіркою по архіву відділу та за відомрстями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб №131 від 20.03.1999 року, складений Комінтернівським ВДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений шлюб розірвано на підставі актового запису про розірвання шлюбу №358 від 28.08.2009 року складений Комінтернівським ВДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Згідно інформації щодо переліку осіб, яким призначена виплата одноразової грошової допомоги від 14.02.2025, рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 грошова допомога призначена ОСОБА_2 , як сину загиблого загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , в розмірі 1/2 частини від 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. Станом на 14.02.2025 року ОСОБА_2 , як сину, як сину загиблого загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 2700000 грн. Крім того, 1/2 частина від 15000000 грн. в сумі 7500000 грн. залишилася нерозподіленою.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції закону на день загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Вирішуючи питання, чи належить заявниця до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 161 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 у період з серпня 2013 року по 23 травня 2022 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що саме заявниці було адресоване сповіщення про загибель ОСОБА_2 , де зазначено, що загинув її чоловік.

Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у період з серпня 2013 року до 23 травня 2022 року однією сім"єю як чоловік та дружина, а тому заяву підлягає задоволенню.

Що стосується аргументів ІНФОРМАЦІЯ_7 про неможливість встановлення такого факту в окремому провадженні, то суд дослідивши матеріали справи, не знайшов підстав для залишення заяви без розгляду, адже наявність спору про право на отримання грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги між заявницею та Міністерством оборони України суд не вбачає. Міністерством оборони такого спору не доведено.

Верховний Суд виснував, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно, між заявницею та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, ст.ст. 15,16, 29, 1216-1218, 1221, 1268 ЦК України, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Установити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з серпня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Заявниця: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_7),

ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 ).

Суддя: О.А. Саркісян