Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №175/138/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/138/26

Провадження № 2/175/38/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивача просить суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 38627,99 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4164426, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12000 грн строком на 360 днів шляхом перерахування вказаної суми на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730 % річних). 26.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 26/08/2024 від 26.08.2024 року, який у свою чергу передбачав відступлення права вимоги за кредитним договором № 4164426 від 24.11.2023 року. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, то станом на 26.08.2024 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 38627, 99 грн, яка складається за наступного а саме: 8006, 79 грн – заборгованість за кредитом, 30621, 20 грн – заборгованість за нарахованими відсотками. Таким чином, вищеперераховані обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

06.02.2026 року Дніпровським районним Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та цією ж ухвалю справу було призначено до судового розгляду.

Представник позивача надав до суду заяву, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової кореспонденції за адресою реєстрації та оголошенням на офіційному сайті суду, заяв стосовно розгляду справи від відповідача не надходило, відзиву також не надходило.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Судом встановлено, що 24.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4164426, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12000 грн строком на 360 днів шляхом перерахування вказаної суми на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730 % річних). 26.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 26/08/2024 від 26.08.2024 року, який у свою чергу передбачав відступлення права вимоги за кредитним договором № 4164426 від 24.11.2023 року. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, то станом на 26.08.2024 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 38627, 99 грн, яка складається за наступного а саме: 8006, 79 грн – заборгованість за кредитом, 30621, 20 грн – заборгованість за нарахованими відсотками. Таким чином, вищеперераховані обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом.

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у цьому випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд встановив, що відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти. Кредитор виконав свої зобов`язання згідно з умовами договору, надавши грошові кошти позичальнику. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4164426 від 24.11.2023 року, розмір заборгованості відповідача становить 38627, 99 грн, яка складається за наступного а саме: 8006, 79 грн – заборгованість за кредитом, 30621, 20 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало докази руху коштів по картці відповідача та докази зарахування коштів на його рахунок.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

Суд встановив, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 38627, 99 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо стягнення коштів за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем було надано суду наступні докази, а саме:

- копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року.

- копію акту прийому –передачі наданих послуг № 116 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року.

- копію витягу з реєстру № 1 до акту прийому –передачі наданих послуг № 116 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року.

- копію платіжної інструкції № 3337 від 06.11.2025 року, яка підтверджує факт передання коштів на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката не співмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (адреса місця знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41915308) заборгованість за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4164426 від 24.11.2023 року у загальному розмірі 36627, 99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (адреса місця знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41915308) суму сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. С. Краснокутська