Постанова від 05 листопада 2025 р. у справі №289/1556/17 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/1556/17 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 43 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №289/1556/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в окремий об`єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем,

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С. у смт Брусилові,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив: виділити йому ( ОСОБА_1 ) в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , в окремий об`єкт нерухомості, а саме, у складі частини житлового будинку: квартира АДРЕСА_2 – кухня (площа 6,2 кв.м), №3 – кімната (площа 8,8 кв.м), загальна площа 26,3 кв.м, житлова площа 8,8 кв.м; припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на окремий об`єкт нерухомості 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , а саме, у складі частини житлового будинку: квартира АДРЕСА_3 .

Позов обґрунтований тим, що у 2013 році Радомишльським районним судом Житомирської області розглядалася цивільна справа №289/371/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням і зняття фізичної особи з реєстрації місця проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, визнання частково недійсними договорів дарування та визнання права власності. ОСОБА_4 є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов задоволений частково: визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 10 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , у 1/8 частині житлового будинку; визнано частково недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,715 га з кадастровим номером 1825010100:056:001:0763, що розташована по АДРЕСА_1 , укладений 10 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , у 1/8 частині земельної ділянки; визнано недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯМ №740326, виданий Радомишльською міською радою на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення №310 від 24 травня 2012 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182500003195; визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/16 частину земельної ділянки для обслуговування будинку за цією ж адресою; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/16 частину земельної ділянки для обслуговування будинку за цією ж адресою. За таких обставин, рішенням суду від 21 жовтня 2013 року в справі №289/371/13-ц визнано право власності ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_4 по 1/6 частині за кожним у житловому будинку АДРЕСА_1 . Після ухвалення зазначеного судового рішення, у 2014 році ОСОБА_2 зверталася до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом про виділ у натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, через недосягнення згоди між співвласниками спірного будинку АДРЕСА_1 . У справі призначалася та проведена будівельно-технічна експертиза, де експертом було запропоновано три варіанти поділу будинку, з якими ОСОБА_2 не погодилася, внаслідок чого 28 листопада 2024 року ухвалено рішення у справі №289/801/14-ц, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення не примирило сторони та не призвело до досягнення між ними згоди щодо поділу будинку. Спори з цього приводу тривають. Сторони проживають у спірному будинку та ОСОБА_2 постійно ініціює суперечки через бажання протиправно заволодіти будинком повністю. Так, 26 квітня 2017 року був складений акт соціального обстеження за участі сусідів сторін та депутата Радомишльської міської ради Житомирської області, зі змісту якого вбачається, що відповідач погрожувала позивачам розправою і вимагала звільнити будинок, погрожуючи розбити суміжну стіну будинку. Також відповідач зверталася до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області з заявою щодо виселення матері позивача. Крім того, 10 червня 2017 року відповідач без його ( ОСОБА_1 ) згоди та його матері, самочинно, без достатніх правових підстав, із залученням третіх осіб демонтувала суміжну стіну спірного будинку та фактично захопила кімнату, в якій проживає він, тобто позивач. Вказані дії були задокументовані патрульними поліцейськими, які прибули на місце події за викликом матері позивача. ОСОБА_4 15 жовтня 2017 року подарувала йому ( ОСОБА_1 ) 1/16 ідеальну частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/16 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 1825010100:056:001:0763, що розташована по АДРЕСА_1 . Отже, він ( ОСОБА_1 ) є власником 1/8 частини житлового будинку і земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та має право на виділення його частки у спірному майні в натурі. Наразі він фактично проживає та користується 1/8 ідеальною часткою спірного будинку, яка складається з веранди, кухні та кімнати площею 8,8 кв.м, які згідно з технічним паспортом на будинок розміщені у квартирі АДРЕСА_4 . Іншими кімнатами користується відповідач. Квартира АДРЕСА_4 , якою він користується, має самостійний вихід, тобто складає окремий об`єкт нерухомого майна, а тому може бути виділена в натурі.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 12 червня 2024 року, через адвоката Касянчука С.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що сторони є співвласниками спірного житлового будинку із визначенням часток кожного співвласника. Вказаний будинок на вимогу одного із співвласників підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. Наразі ОСОБА_1 належить 1/8 ідеальна частина будинку, в якій він фактично проживає та користується. Самочинно збудованою прибудовою збережено основні характеристики об`єкта, незважаючи на реконструкцію. Об`єкт зберіг свою первісну ідентичність, основні несучі конструкції залишилися незмінними, а зміни були лише в межах дозволеного або не суттєво вплинули на загальну структуру будівлі. Крім того, будівля залишається об`єктом, який можна поділити на частини, так як кожна частка зберегла свою індивідуальність.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Черкасов Д.О. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

При цьому посилається на те, що у висновках експертиз, які містяться в матеріалах справи, міститься висновок про те, що поділити житловий будинок на дві окремі ізольовані квартири відповідно часток 1/8 та 7/8 не вбачається можливим через малу ідеальну частку позивача. Існує лише технічна можливість поділити такий будинок у випадку, якщо буде враховано самочинну добудову (веранду в квартирі АДРЕСА_4 , якою користується ОСОБА_1 площею 11,3 кв.м) та проігноровано відхилення від вимог нормативних документів, що в цілому є незаконним та не може бути прийнято судом. По-перше, ідеальна частка позивача у власності на будинок складає 1/8, що дорівнює 6,4 кв.м. Із урахуванням установленого побуту, який сформувався між сторонами, у фактичному користуванні позивача перебуває лише самочинно збудована веранда площею 11,3 кв.м та кухня площею 6,2 кв.м, де останній і проживає. Кімната площею 8,8 кв.м у користуванні позивача не перебуває, оскільки це не відповідатиме розміру ідеальної частки позивача (1/8) у власності на будинок. По-друге, не можна наразі ухвалити рішення про виділення позивачу в натурі частини будинку, оскільки серед перелічених приміщень, що перебувають у користуванні позивача, частиною будинку є лише кухня площею 6,2 кв.м, а веранда площею 11,3 кв.м є самочинною добудовою, яка не може бути врахована при виділенні частки в натурі із спільної часткової власності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Разом із тим, за висновками двох будівельно-технічних експертиз розділити житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, при існуючому об`ємно-планувальному рішенні, на дві окремі ізольовані квартири відповідно до часток 1/8 та 7/8 його співвласниками згідно з вимог нормативних документів можливим не вбачається. У цьому контексті суд обґрунтовано звернув увагу на неможливість поділу будинку з врахуванням самочинно збудованої прибудови за умови відступу від ідеальних часток співвласників та відхилення від вимог нормативних документів. Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктам права власності, а тому не може бути предметом поділу підтримав також Верховний Суд в постановах від 06 березня 2019 року в справі №361/4685/17, від 15 квітня 2020 року в справі №307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року в справі №722/1882/16-ц, від 16 березня 2021 року в справі №562/542/19, від 15 листопада 221 року в справі №279/790/18, від 17 листопада 2021 року в справі №182/4522/19, від 16 лютого 2022 року в справі №495/6053/19, від 09 березня 2023 року в справі №127/28862/21, від 31 січня 2024 року в справі №607/4891/15-ц тощо. Вказане свідчить про правильність рішення суду першої інстанції у відмові в задоволенні позову, оскільки внаслідок самочинного будівництва (реконструкції, прибудови) спірний будинок втратив тотожність із тим, який сторони отримали у власність, що виключає можливість задоволення позову про виділ частки в окремий об`єкт нерухомості, а фактично поділ спірного будинку.

У судовому засіданні, проведеному 12 березня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Касянчук С.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Черкасов Д.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони та їх представники у судове засідання, призначене на 06 листопада 2025 року, не з`явилися. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а.с.109-112 т.4). За положеннями частини п`ятої ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Згідно з частиною першою ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя ст.358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто, право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша ст.364 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої ст.367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі №43/6275/16-ц).

Тлумачення положень ст.ст.183,358,364,379,380,382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, із урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року в справі №6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі №205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року в справі №173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року в справі №607/14338/19-ц).

Отже, завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант виділу (поділу) нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 наразі є власником 1/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року в цивільній справі №289/371/13-ц (1/16 частка) та договору дарування частини житлового будинку від 15 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. (1/16 частка) (а.с.7-10, 26 т.1).

ОСОБА_2 належить 7/8 частки спірного житлового будинку на підставі договору дарування від 10 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. (а.с.139 т.2).

Між співвласниками вказаного будинку існують суперечки з приводу користування спірним будинком, які вони намагаються вирішити шляхом поділу вказаного будинку в судовому порядку.

Відповідно до висновку експерта Юрова А.Н. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2018 року №9/18, зіставляючи частки співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 в одиницях площі, об`ємно-планувальне рішення житлового будинку з вимогами нормативних документів, які діють в галузі будівництва на території України, експерт зробив висновок, що розділити житловий будинок при існуючому об`ємно-планувальному рішенні на дві окремі ізольовані квартири відповідно до часток 1/8 та 7/8 згідно з вимогами нормативних документів не вбачається можливим (а.с.30-57 т.2). Поділити або виділити по 1/8 та 7/8 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом проведення реконструкції (перепланування та переобладнання) приміщень існуючого житлового будинку з метою заселення однією сім`єю у відповідності до ідеальних часток співвласників, вбачається можливим при умові врахування самочинно збудованої прибудови (а1), як проєктну пропозицію з подальшою перебудовою літнього приміщення веранди в кухню з коридором при умові відступу від ідеальних часток співвласників та відхилення від вимог нормативних документів. При цьому експертом запропоновано два варіанти поділу будинку, загальною площею 53,1 кв.м, та господарських будівель і споруд, розташованого у АДРЕСА_1 . При цьому, при першому варіанті поділу відступ від ідеальних часток становить в одиницях площі/ринкової вартості для першого співвласника (1/8 частки) на 8,4 км.м/ 36 298 грн більше, а для другого співвласника (7/8 частки) на 8,4 км.м/ 36 298 грн менше; при другому варіанті поділу відступ від ідеальних часток становить в одиницях площі/ринкової вартості для першого співвласника (1/8 частки) на 8,4 км.м/ 17 130 грн більше, для другого співвласника (7/8 частки) на 8,4 км.м/ 17 130 грн менше. Одночасно із цим, із описової частини висновку вбачається, що при проведенні експертом візуально-інструментального обстеження домоволодіння та вивчення наданого на дослідження технічного паспорту БТІ Житомирської обласної ради станом на 22 вересня 2015 року було встановлено, що відсутня споруда, яка зазначена в технічному паспорті як навіс «В», веранда «а1» із номером приміщення 2-1 площею 11,3 кв.м збудована самочинно.

Із висновку експерта Свістунова І.С. від 30 вересня 2022 року №910/09/2022 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_2 згідно з укладеного з судовим експертом Свістуновим І.С. договору від 19 серпня 2022 року про надання послуг з проведення будівельно-технічної експертизи, висновок якого було долучено як письмовий доказ за клопотанням представника відповідача, вбачається, що здійснити виділ 1/8 частки ОСОБА_1 в житловому будинку, який розташований у АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальної частки не вбачається технічно можливим, оскільки ідеальна частка в розмірі 1/8 по площі в житловому будинку не задовольняє вимогам ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та п.3.14 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень із поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном і є недостатньою для облаштування хоча б однієї житлової кімнати. Разом із тим, враховуючи фактичний порядок користування приміщеннями житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який склався між співвласниками станом на дату візуально-інструментального обстеження, експертом запропоновані два можливі варіанти поділу житлового будинку з врахуванням фактичного порядку користування приміщеннями житлового будинку та наявності самовільно побудованої веранди №2-1 площею 11,3 кв.м, побудованої на місці навісу В-1 (а.с.216-267 т.3). Згідно з запропонованих експертом варіантів поділу будинку, загальною площею 53,1 кв.м, та господарських будівель і споруд, розташованого у АДРЕСА_1 , при першому варіанті поділу відступ від ідеальних часток становить в одиницях площі/ринкової вартості для першого співвласника (1/8 частки) на 0,4 км.м/ 27 524 грн більше, для другого співвласника (7/8 частки) на 0,4 км.м/ 27 524 грн менше; при другому варіанті поділу відступ від ідеальних часток становить в одиницях площі/ринкової вартості для першого співвласника (1/8 частки) на 0,4 км.м/ 1 452 грн більше, для другого співвласника (7/8 частки) на 0,4 км.м/ 1 452 грн менше. При цьому, з описової частини висновку слідує, що при проведенні експертом візуально-інструментального обстеження домоволодіння та вивчення наданого на дослідження технічного паспорту БТІ Житомирської обласної ради станом на 11 вересня 2017 року встановлено, що відсутня споруда навісу В-1, на місці якого самовільно побудована веранда №2-1 (площею 11,3 кв.м). Окрім того, з аналізу технічної документації, що складалася БТІ по вказаному домоволодінню протягом 2012-2017 років, експерт встановив, що площа житлового будинку та перелік належних будівель і споруд у період із 2012 по 2017 рік змінювалася, при цьому в представлених на дослідження матеріалах відомості про склад будинковолодіння, відповідно до якого проводився розрахунок ідеальних (первинних) часток співвласників або їх перерахунок в зв`язку зі зміною складу будинковолодіння, відсутні. Встановити ж зазначені відомості за результатами проведення натурного обстеження не вбачалося за можливе у зв`язку з відсутністю відповідних судово-експертних методик, а тому експертом запропоновані варіанти розподілу будинку, при яких розмір компенсації розраховується від складу майна, що зазначено в технічному паспорті від 15 лютого 2012 року.

Із викладеного вище слідує, що за висновками двох, проведених у справі будівельно-технічних експертиз, розділити житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , при існуючому об`ємно-планувальному рішенні на дві окремі ізольовані квартири відповідно до часток 1/8 та 7/8 його співвласників згідно з вимог нормативних документів не вбачається можливим.

Окрім того, із копій технічних паспортів на спірний будинок за 2012 рік (станом на час набуття сторонами права власності на частки у вказаному домоволодінні) та за 2017 рік убачається, що до спірного будинку протягом цього часу здійснено самочинну добудову – веранду а1, номер приміщення 2-1, внаслідок якої площа будинку фактично збільшилася на 11,3 кв.м (а.с.108-113 т.2). При цьому було знесено навіс В. Окрім того, порівняльним аналізом плану будинку в технічному паспорті за 2012 рік та 2017 рік було встановлено, що кількість кімнат у будинку та їх площа також змінилася. Так, було знесено перегородку між кімнатами 1-4 площею 12,2 кв.м та 2-3 площею 9,7 кв.м, внаслідок чого утворилась кімната 1-4 площею 21,7 кв.м, яка не була передбачена планом будинку 2012 року. Також між кімнатами з номерами згідно з технічним паспортом 2012 року 1-2 та 1-3 був облаштований вхід, при цьому площа цих кімнат зменшилася до 8,7 кв.м та 8,7 кв.м відповідно. Також було замуровано прохід між кімнатами 1-2 та 2-3 та між кімнатами 1-1 та 1-2.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок самочинного будівництва (реконструкції та прибудови) спірний будинок втратив тотожність із тим, який сторони отримали у власність, що виключає можливість виділу в натурі ОСОБА_1 його частки в окремий об`єкт нерухомості, тобто фактично поділити спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами між співвласниками. Так, самочинно збудована веранда площею 11,3 кв.м взагалі наразі, поки її статус залишається (зберігається) як самочинно збудоване нерухоме майно, не може бути ні виділена, ні поділена в натурі у судовому порядку, а тому виділення у житловому будинку в натурі лише однієї кухні площею 6,2 кв.м, яка за квадратними метрами (6,6) наближається до частки позивача, та без жодної житлової кімнати не створить окремого об`єкту житлової нерухомості. Житлової кімнати площею 8,8 кв.м, яку також просить виділити позивач, за фактом наразі не існує та якщо б така кімната існувала, то такий виділ істотно порушив би права відповідача, оскільки відступ від часток був би суттєвим.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення ухвалене судом першої інстанції без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуюча Судді: