Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №484/67/26 — Миколаївський апеляційний суд

18.05.26

33/812/215/26

Справа № 33/812/215/26 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Головуюча у першій інстанції Коваленко Н. А.

Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївській апеляційний суд

у складі: головуючої – судді Ямкової О. О.,

за участю: секретаря - Чистої В. В.,

захисниці Школьнікової І. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за клопотанням про поновлення строку на оскарження та за апеляційною скаргою захисниці Школьнікової І. Б. на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 29 грудня 2026 року близько 00год 28хв по вулиці М. Грушевського поблизу будинку 38 в місті Первомайську водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку з наявністю явних ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, водію запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол з відеофіксацією події.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця – адвокатка Школьнікова І. Б. просить поновити їй строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову судді, закривши провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апелянтка вважає, що постанова не відповідає вимогам закону, так як суддя розглянула справу формально.

Зазначає про те, що у справі відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Матеріали справи містять два окремих відеофайли з перервою у часі, які не є безперервними та не дають змогу визначити, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Навпаки, відео свідчить про те, що ОСОБА_1 вказує, що він не керував автомобілем, а йде додому і тому немає підстав для проходження огляду.

Додане до матеріалів справи направлення до медичного закладу має посилання на інший день, який передував проведенню відеозйомки.

На жаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не дала, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

До судового засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, незважаючи на належне повідомлення про дату та час слухання справи, заяв та клопотань про її відкладення до суду не надіслав. Справа розглянута за його відсутністю відповідно до статті 294 КУпАП в присутності його захисниці.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе його поновити, з огляду на неправильно зазначену адресу ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, внаслідок чого направлення судом повісток на інший номер квартири, ніж той, в якій проживає ОСОБА_1 не є свідченням про його належне повідомлення про дату та час слухання справи.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення захисниці Школьнікової І. Б. та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.

Ці висновки суду ґрунтуються на сукупності усіх доказів, які містяться у матеріалах справи та спростовують доводи апелянтки, викладені нею у апеляційній скарзі. За цими твердженнями підстав для поділу доказів на належні та неналежні у відповідності до положень статті 251 КУпАП немає, з огляду на те, що особою, яка приймає рішення у справі враховується уся їх сукупність, яка дозволяє з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, зокрема, відеозаписів реєстратора поліцейського патрульного автомобіля та нагрудної відеокамери, водій ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі.

Поліцейськими водієві роз`яснені ознаки його сп`яніння, порядок проходження огляду, наслідки відмови від проходження огляду шляхом складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Втім, ОСОБА_1 декілька разів намагався втекти від поліцейських та їх роз`яснень і вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, пояснюючи, що він йшов та не їхав, і тому погодження на проходження огляду на стан сп`яніння не надав, не здійснив для цього будь-яких дій та усією своєю поведінкою засвідчив своє небажання пройти такий огляд в будь-який спосіб.

Посилання апелянтки на відсутність даних про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та надання ним таких пояснень поліцейським, не відповідає не лише відеофіксації руху автомобіля та його зупинки, а ще і факту фіксації виходу ОСОБА_1 з водійського місця транспортного засобу в той момент, коли до нього підходить поліцейський, тримаючи в руках поліцейський жезл (а.с.8).

Доводи захисниці про відсутність безперервної відеофіксації події не заслуговують на увагу, оскільки перший відеофайл, яким зафіксовано рух автомобіля, його зупинку та вихід з транспортного засобу водія ОСОБА_1 під час підходу до нього поліцейського, здійснено за допомогою відеореєстратора патрульного автомобіля, а подальша відеофіксація події продовжена за допомогою іншого спеціального технічного приладу, а саме за допомогою нагрудного відеореєстратора поліцейського, який одночасно з першим патрульним підійшов до ОСОБА_1 та здійснював аудіо та відео фіксування розмови з водієм, роз`яснення йому ознак сп`яніння та порядок і наслідки проходження огляду на стан сп`яніння, а також відмову від його проходження.

Сам відеозапис, що зроблений на два спеціальних технічних прилади, є безперервним, оскільки беззаперечно свідчить про те, що патрульний поліцейський автомобіль наздоганяє автомобіль, яким керує ОСОБА_1 та намагається від нього відірватись, рухаючись по внутрішньобудинкових проїздах. Відеозапис фіксує, як зупиняється автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , який глушить мотор транспортного засобу (запис о 00.28.35), після чого виходить з автомобіля (запис о 00.28.40) та до нього, як водія в цей час підходить поліцейський, що виходить з боку пасажирського сидіння патрульного автомобіля, що зупинився позаду автомобіля «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , тримаючи поліцейський жезл в руках (запис о 00.28.43). Після чого починається відеозапис з нагрудної камери іншого поліцейського, який фіксує зупинку патрульного автомобіля та виходить з боку водійського сидіння патрульної машини та одночасно підходить до водія ОСОБА_1 ліворуч, де вже стоїть інший патрульний із поліцейським жезлом, що вийшов з правого боку того ж патрульного автомобіля (запис о 01.29.23).

Тобто увесь відеозапис події, яка зафіксована за допомогою двох спеціальних технічних приладів, свідчить про безперервність її запису за розташуванням на відео учасників події, їх рухів та місця положення, а отже вказує на те, що різниця у часі, яка зафіксована в одну годину та співпадає у хвилинах та секундах події, стала можливою внаслідок різного налаштування зимового або літнього часу на цих приладах, які мають годинне розходження. Тобто технічна неузгодженість спеціальних технічних засобів у налаштуванні не впливає на правильність фіксації події самого адміністративного правопорушення, так як свідчить про безперервність його фіксації та не спростовується іншими матеріалами, зокрема складенням відносно ОСОБА_1 тими же патрульними поліцейськими, але іншого протоколу про інше адміністративне правопорушення в цей же день, але в інший час, тобто на годину пізніше.

Такими же безпідставними є твердження про неналежність доказів в частині акту огляду та направлення, оскільки огляд на стан сп`яніння не проводився, внаслідок чого наявність чи відсутність вказаних документів у матеріалах справи не виключає кваліфікацію дій водія при відмові від проходження ним огляду на стан сп`яніння та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Так, у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, із застосуванням технічних засобів відеозапису або у присутності двох свідків, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).

Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку незгоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі.

Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені усією сукупністю доказів, що додані до матеріалів справи, та не спростовані змістом поданої апеляції.

Основним доводом апеляційної скарги є посилання на відсутність у матеріалах справи підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так як він пішки уночі в комендантську годину повертався додому, але зустрів поліцейських.

Разом з тим ці обставини є надуманими, та спростовуються відеозаписом, як з реєстратора, так і з нагрудної камери поліцейського.

Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя правильно послалася на відеозапис та дані протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідності до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив пункт 2.5 ПДР.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та його зміст щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у доданих до нього матеріалах.

На підставі наведеного, суддя першої інстанції надала правильну оцінку усім наданим доказам, та дійшла обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, а при виявленні ознак, що можуть свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.

Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено водію ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захисниці Школьніковій І. Б. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисниці Школьнікової І. Б. залишити без задоволення, а постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова