Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №127/1191/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/1191/26

Провадження № 33/801/470/2026

Категорія: 289

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, шо становить 850 гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 665 гривень, 60 копійок на користь держави.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу начальника управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України № 59-к/тр від 25.07.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

Наказом начальника Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області № 266-0 від 01.05.2023 ОСОБА_1 з 01.05.2023 звільнено з посади головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

Відповідно до листа відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0200-14-8/111402 від 10.11.2023, ОСОБА_1 повідомлялася про обов`язок подання щорічних декларацій особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022, 2023 роки та декларації за період неохоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язана подавати декларації відповідно до цього Закону.

В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 є також суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384 -IX від 20.09.2023 року, який набрав чинності 12.20.2023 року, відновлено обов`язок подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та ряд інших зобов`язань, які були призупинені під час дії воєнного стану на території України.

Так, після внесених змін, згідно п. 27 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 07.05.2025 о 08:21 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями (https -.//public, nazk.gov. ua/documents/9b03a2bc-b434-46f7-962f-51758c8a51eb).

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію за 2021 рік до 31.01.2024.

Проте ОСОБА_1 , будучи з 01.05.2023 звільненою з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, являючись згідно п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 07.05.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік.

Крім того, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2022 рік до 31.01.2024.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 07.05.2025 о 15:41 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/577a40fl -26е4-47с4-а728-67е8е7 d28b47).

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи з 01.05.2023 звільненою з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, являючись згідно п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 07.05.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

Також у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію за період не охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 по 01.05.2023) до 31.01.2024.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 07.05.2025 о 08:21 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями (https://public.nazk.gov. ua/documents/9b03a2bc-b434-46f7-962f-51758c8a51eb).

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи з 01.05.2023 звільненою з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, являючись згідно п п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 07.05.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 - 01.05.2023).

Крім того, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік до 31.03.2024.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 07.05.2025 о 15:52 год. подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (https://public.nazk.gov. ua/documents/7b7c5a5c-14bb-43f0-80eb-6ffcea64b2b9).

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи з 01.05.2023 звільненою з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, являючись згідно п п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 07.05.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Відтак суд виснував, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП доведена належним чином. Підстав для закриття провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП немає, оскільки протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, стосовно ОСОБА_1 складено 12.01.2026. Отже, з врахуванням вимог статті 38 КУпАП, які діють з 17.06.2020 щодо шестимісячного строку з дня виявлення та частини 3 статті 8 КУпАП (провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративні правопорушення) не сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, 17 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Пунько І. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією зазначено, що ОСОБА_1 листом ГК ПФУ від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 01.05.2023 було повідомлено про необхідність подання декларації за 2021, 2022, 2023 роки, однак ОСОБА_1 була звільнена 01.05.2023 р., при цьому відсутній доказ отримання такого листа та відповідно ознайомлення з таким обов`язком, також в матеріалах справи відсутні інші документи, які б засвідчували обізнаність ОСОБА_1 з тим, що вона знала про те, що є суб`єктом декларування та про обов`язок подання декларацій.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що у своїх поясненнях як до протоколу, так і у судовому засіданні вона наголошувала про необізнаність та не ознайомлення її ні під час виконання службових обов`язків, ні при звільненні, ні після про те, що вона є суб`єктом декларування та має подати відповідні декларації.

В матеріалах справи відсутній внутрішній документ Фонду який би регламентував обов`язковість виконання зобов`язань, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а також документів, які б підтверджували отримання повідомлення чи будь-яким іншим чином ознайомлення ОСОБА_1 зі змінами, а саме щодо обов`язку подавати декларації.

ОСОБА_1 стало відомо про те, що вона має подати щорічну декларацію вже після спливу строку на подання таких декларацій, тобто після 31.01.2024 та 31.03.2024 року.

Відтак, у даному випадку у діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому і відсутня її вина у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що згідно ч. 3 ст. 38 КУпАП закінчилися строки притягнення її до адміністративної відповідальності. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язана була подати декларації до 31.01.2024 року, тому відповідно з 01.02.2024 року починає свій відлік строк, коли вважається, що особа вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, двох-річний строк протягом якого на ОСОБА_1 може бути накладено стягнення сплинув 01.02.2026 року. Справа була розглянута судом 0.04.2026 року, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови закінчились строки, передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення.

30 квітня 2026 року прокурор Ткаченко К. подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції – без змін.

Основними доводами заперечення є те, що ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність подання декларації, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка була допитана в суді першої інстанції, також ОСОБА_1 було надіслане повідомлення за № 0200-14-8/111402 від 10.11.2023, яке міститься в матеріалах справи.

Що стосується відсутності в ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, прокурор вказав те, що ОСОБА_1 безвідповідально поставилась до виконання обов`язку, покладеного на неї законом та, подаючи 07.05.2025 року декларації при звільненні, за 2021, 2022 роки, які необхідно було подати до 31.01.2024 року та декларацію за 2023 рік, яку необхідно було подати до 31.03.2024, усвідомлювала що вона несвоєчасного їх подає за відсутності у неї поважних на те причин, що і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Щодо закінчення спливу строків накладення адміністративного стягнення та дати виявлення адміністративного правопорушення, прокурор вважає висновки суду першої інстанції правильними: датою виявлення адміністративного правопорушення, є дата, коли уповноважена особа чи орган отримали інформацію про таке порушення, тобто день виявлення правопорушення це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об`єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Пунько І. В. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Прокурор Семенюк В. А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, підтримав викладене у запереченнях та просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідно до статті 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у повній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Відповідно до частини першої статті 172-6 Кодекс України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Суб`єктами такого правопорушення є особи, визначені статтею 45 Закон України «Про запобігання корупції», на яких покладено обов`язок подавати відповідні декларації у встановлені законом строки.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні встановленого строку подання декларації без поважних причин, а суб`єктивна сторона може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини, при цьому обов`язок подання декларації має публічно-правовий характер та виникає безпосередньо із закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, була зобов`язана подати декларації за 2021, 2022, 2023 роки, а також декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, у строки, визначені законодавством: за 2021, 2022 роки – до 31.01.2024 р., за 2023 рік – до 31.03.2024 року, однак подала їх лише 07 травня 2025 року, тобто з порушенням встановлених строків.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про обов`язок подання декларацій, не отримувала відповідного листа, не була ознайомлена з таким обов`язком ні під час проходження служби, ні при звільненні, а також що в матеріалах справи відсутні внутрішні документи, які б регламентували відповідні зобов`язання, у зв`язку з чим вона не усвідомлювала необхідності подання декларацій та, відповідно, у її діях відсутня вина.

Разом з тим, зазначені доводи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи наявне повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0200-14-8/111402 від 10 листопада 2023 року (а.с. 24 – 25) щодо обов`язку подання декларацій, яке направлялося суб`єктам декларування, у тому числі звільненим працівникам. Крім того, допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 — начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції — підтвердила, що після реорганізації відповідного органу всі працівники були віднесені до суб`єктів декларування, а у подальшому, у зв`язку з відновленням кампанії декларування, таким особам, у тому числі звільненим, направлялися відповідні повідомлення засобами поштового зв`язку.

Саме по собі заперечення ОСОБА_1 факту отримання поштового відправлення не спростовує факту його направлення та не свідчить про відсутність обов`язку діяти відповідно до вимог закону.

Крім того, обов`язок подання декларації прямо встановлений нормами Закон України «Про запобігання корупції» і не ставиться у залежність від отримання особою будь-яких додаткових повідомлень чи наявності внутрішніх актів установи.

Посилання в апеляційній скарзі на необізнаність також є безпідставним, оскільки незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності, а перебування на посаді, пов`язаній з виконанням функцій держави, передбачає обов`язок особи діяти добросовісно та з належною обачністю щодо виконання покладених на неї законом обов`язків.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що подання ОСОБА_1 декларацій 07 травня 2025 року свідчить про усвідомлення нею відповідного обов`язку, що також спростовує доводи про повну необізнаність.

Твердження про відсутність умислу не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодекс України про адміністративні правопорушення, охоплює як умисну, так і необережну форму вини, а тривале невиконання обов`язку, встановленого законом, свідчить щонайменше про недбале ставлення до його виконання.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд виснує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Пунько І. В. стосовно спливу передбачених законодавством строків накладення адміністративного стягнення за протоколами № 58, № 59, № 60 та № 61 від 12.01.2026, суд відхиляє, оскільки склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (у формі несвоєчасного подання декларації) є триваючим, таким, що припиняється виконанням установлених обов`язків; датою виявлення вчинених адміністративних правопорушень є дата складення відповідних протоколів.

Апеляційний суд вважає, вважає, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, є дата отримання інформації про таке порушення особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів.

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17, «що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

Відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ПФУ у Вінницькій області 15 лютого 2024 року повідомив НАЗК про встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 за 2021-2023 роки та декларації при звільненні за 2023 рік (а. с. 70). Отже, саме з цієї дати НАЗК як орган, уповноважений на складання протоколу, дізнався про виявлення порушення, а тримісячний строк, передбачений ч.3 статті 38 КУпАП, закінчився 15 травня 2024 року.

Та обставина, що перевірка отриманого повідомлення тривала до 12 січня 2026 року (дата складення протоколу про адміністративне правопорушення) не впливає на обрахунок початку строку, коли уповноважений орган дізнався про виявлення порушення, адже складення протоколу про адміністративне правопорушення – це не день його виявлення, а законодавчо передбачена фіксація правопорушення (саме тому законодавець і застосовує зокрема в статті 38 КУпАП прив`язку обчислення строків до моменту виявлення та моменту вчинення, а не пов`язує це зі складенням протоколу).

Також апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що граничний строк подання відповідних декларацій сплинув 31 січня 2024 року (щодо декларацій за 2021, 2022 роки та декларації при звільненні) та 31 березня 2024 року (щодо декларації за 2023 рік), а відтак з наступного дня — 01 лютого 2024 року та 01 квітня 2024 року відповідно — починається перебіг строку, з якого особа вважається такою, що вчинила адміністративне правопорушення.

Отже, двохрічний строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив 01 лютого 2026 року (щодо декларацій, строк подання яких закінчився 31 січня 2024 року) та 01 квітня 2026 року (щодо декларації за 2023 рік).

Відтак помилковим є і висновок суду першої інстанції та позиція прокурора про те, що моментом вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 07.05.2025 року – дата, коли вона подала відповідні декларації, адже окрім викладених вище аргументів, слід зазначити, що навіть із законів логіки дата вчинення порушення не може бути пізнішою в часі за дату виявлення цього порушення (15.02.2024 року).

Таким чином, постанова Вінницького міського суду Вінницької області ухвалена 10 квітня 2026 року, тобто після спливу встановленого законом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 Кодекс України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Апеляційний суд виснує, що апеляційну скаргу адвоката Пунько І. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , слід задовольнити частково: постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Керуючись частиною 6 статті 38, пунктом 7 частини 1 статті 247 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - скасувати та постановити нову.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 172-6 КУпАП закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП: за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета