Додаткове рішення від 14 травня 2026 р. у справі №464/590/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/590/21 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-з/811/78/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Федчун Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8 333, 33 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року, ОСОБА_3 оскаржила таку в касаційному порядку, подавши касаційну скаргу до Верховного суду.

Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року задоволено.

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року скасовано, справу в частині вирішення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дудяк Ростислав Анатолійович, про ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25 березня 2026 року справа надійшла до Львівського апеляційного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2026 року визначено склад для розгляду справи № 464/590/21: головуючий суддя (суддя - доповідач) Копняк С. М., склад колегії суддів: Бойко С.М., Ніткевич А.В.

Розглядаючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови, колегія суддів враховує наступне.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із п. п. 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що у справі, яка розглядається предметом розгляду є заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат – витрат на професійну правничу допомогу, з урахування приписів статті 270 ЦПК України, чинних на момент розгляду заяви, справа розглядається без повідомлення (виклику) учасників справи.

В даній справі встановлено наступні фактичні обставини справи.

16 лютого 2022 року зареєстровано заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови, в якій міститься прохання стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 – витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заяву слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з такого.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник зазначив, що стороною позивача при поданні відзиву на апеляційну скаргу було повідомлено суд про орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. В подальшому, в судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представником відповідача було заявлено про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.

16 лютого 2022 року, тобто протягом п`яти днів після прийняття постанови апеляційним судом, від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, а саме про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, понесених в суді апеляційної інстанції.

Тобто, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України заявником дотримані.

Заява про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_3 не надходила.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2021 року залишено без змін.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

До заяви про ухвалення додаткової постанови адвокатом додано додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги від 01 березня 2021 року, платіжне доручення № ПНМ4753 від 24 січня 2022 року, акт прийому-передачі наданих правових послуг за договором про надання правової допомоги від 01 березня 2021 року

Згідно доданого акту приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 01 березня 2021 року вартість наданих правових послуг складає 8 333 грн 33 коп., ПДВ 20% 1 666 грн 67 коп., всього до оплати 10 000 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі №820/479/18 дійшов висновку, що законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку, а не з податками, зборами та обов`язковими платежами і всіма необхідними витратами для здійснення своєї професійної діяльності.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної підлягають стягненню частково, і складають 8 333 грн 33 коп. Такі належить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 259, 268, 270, 367, 368, 374, 376, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 333 грн 33 коп. (вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 копійки).

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич